|
}}
'''Святи́тельМитрополит Олексі́й''' (у миру '''Єлевферій Федорович Бяконт'''; † [[12 лютого]] [[1378]]) — [[Митрополит Київський|Митрополит Київський і всієї Русі]], якийз живрезиденцією у Москві. За російськими джерелами - святи́тель.
== Коротка біографія ==
Олексій народився наприкінці [[XII]] століття (між [[1292]] й [[1300]] роками) у [[Москва|Москві]] в родині чернігівського боярина Федора Бяконта.
На 20-му році життя пішов у московський Богоявленський [[монастир]] і в [[1320]] році, перебуваючи під керівництвом старця Геронтія, прийняв чернецтво з ім’ям [[Олексій]].
[[1340]] року митрополит Феогност благословив його жити при своєму святительському дворі та завідувати судовими справами Церкви. [[6 грудня]] [[1352]] року митрополитом Феогностом Олексій був возведений у сан єпископа [[Володимир-на-Клязьмі|ВолодимирськогоВладимирського]] і [[Суздаль|Суздальського]]ського, а [[1354]] року патріархом Калістом затверджений «архієпископом Києва й великої Русі з титулом всечесного митрополита й екзарха».
З часу возведення святителя Олексія в сан митрополита розпочалася його діяльність у відновленні церков та монастирів. У [[1361]] році були відновлені монастирі: Чудов, Спасо-Андроніков й Олексіїв у [[Москва|Москві]]; в 1362 – Симонів, Серпухівський, Володарний за Москвою; у 1365 році – Костянтинів поблизу [[Володимир-на-Клязьмі|Володимира]], Благовіщенський у [[Нижній Новгород|Нижньому Новгороді]].
Святитель Олексій бувБув добрим [[пастир]]ем і діяльним [[патріот]]ом Московії, розумівся на канонах, церковних та цивільних [[закон]]ах. Йому довелося вести напружену боротьбу за єдність Церкви. Завдяки своїй наполегливості, енергії й твердості характеру в поєднанні з інтелектом та освітою він зміг піднести архіпастирську владу на небувалу висоту. Покликаний волею Божою до керування справами церковними і державними, він як першоієрарх завжди залишався першомолитвенником за православних людей, церковним пастирем, людиною бездоганного чернечо-подвижницького життя. Духовно-моральний світ святителя розкривається з його повчань: до Нижегородської пастви та до всіх християн.
Святитель Олексій був мудрим державним діячем. Його сприяння великому Московському князеві [[Іван II Красний|Іоанну Іоанновичу]] остаточно підняло [[Москва|Москву]], допомогло підпорядкувати навколишні князівства Московському та поклало початок зовнішньому скиненню монгольського ярма.
Після смерті великого князя Іоанна Іоанновича святитель Олексій став опікуном його малолітнього сина Дмитра. У турботі за батьківщину святитель виявив мудрість, миротворчість, строгість і водночас обережність та обдуманість.
Ризикуючи власним життям, він двічі їздив у [[Золота Орда|Золоту Орду]]. Під час однієї з таких подорожей відкрився дивовижний дар святителя Олексія, коли він після молитви до Бога зцілив дружину хана Чанибека Тань дулу. Вдруге він їздив до грізного хана із клопотанням за всю Руську землю. Лагідною й розумною бесідою він приборкав лють хана і вдало повернувся на батьківщину, несучи мир співвітчизникам.
Згідно з іншими джерелами, перед своєю смертю він відслужив Божественну літургію і причастився Святих Таїн, потім, побажавши всім миру й любові, мирно віддав Господу свою душу. ▼Смерть святителя Олексія була мирною й безболісною. Літопис повідомляє, що святий відчув наближення кончини, покликав свого духовного сина великого князя [[Дмитро Донський|Дмитра Івановича]], благословив його і заповів покласти своє тіло не в церкві, а біля вівтаря. ▼
▲СмертьПомер святителямитрополит ОлексіяОлексій буламирно, мирноюбезболісно [[12 лютого]] [[1378]] року в йЧудовому безболісноюмонастирі. Літопис повідомляє, що святийвін відчув наближення кончини, покликав свого духовного сина великого князя [[Дмитро Донський|Дмитра Івановича]], благословив його і заповів покласти своє тіло не в церкві, а біля вівтаря. [[20 травня]] [[1431]] року в обителі обвалилася церква, в якій був похований. Каміння пошкодило труну, в якій і знайшли нетлінні мощі святителя.
▲Згідно з іншими джерелами, перед своєю смертю він відслужив Божественну літургію і причастився Святих Таїн, потім, побажавши всім миру й любові, мирно віддав Господу свою душу.
Помер митрополит Олексій [[12 лютого]] [[1378]] року в Чудовому монастирі. [[20 травня]] [[1431]] року в обителі обвалилася церква, в якій було поховано святителя Олексія. Каміння пошкодило труну, в якій і знайшли нетлінні мощі святителя.
{{succession|office=[[Митрополити Київські|Митрополит Київський]] <br />[[1354]]—[[1378]] |preceded=[[Феогност]] <br /> [[Теодорит]]|succeeded=[[Кипріан]]}}
== Посилання ==
* [http://archiv.orthodox.org.ua/page-2072.html Святитель Олексій (Бяконт)]
[[Категорія:Митрополити Київські]]
| 