П'ятничани (Львівський район): відмінності між версіями

За часів Речі Посполитої село П'ятничани входило до коронних маєтків так званого «бібрецького староства», Львівської землі, що були власністю короля і досить часто переходили в аренду від одного власника до другого. 13 січня 1530 року, після померлого посесора Петра Венглінського, місто Бібрка разом з селами П'ятничани, Лани та Серники було передане його вдові у довічне користування. Через 17 років, 8 квітня 1547 року, на сеймі в Кракові було ухвалено дати у довічне користування Бібрку та село П'ятничани Анні Венглінській та її синові Ієроніму.

 

 

20 січня 1657 король Ян-Казимир поширює право на довічне користування цими самими селами на Миколая Пелчинського, та його жінку Марянну Охієвну Тискевичівну. Ще через 4 роки, в 1661 році, в люстрації зазначено, що після смерті Андрія Лагодівського (отже ще одного власника) у 1654 році Ян-Казимир передав «Бібрську державу», тобто місто Бібрку з селами П'ятничани, Лани, Ланки, та Серники чотирьом посесорам — Т.Мяновському, М.Пелчинському, Я.Годлєвському та Я.Колку. Після деякого часу залишився тільки Ян Колек на чверті цієї держави. Трьома іншими частинами володіли вже знову інші посесори — М.Турський, С.Бобровський та О.Хоцівський. Отже, чотири села і чотири різні посесори-власники. На жаль, не відомо хто яким селом володів.