Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
}}
 
'''Битва під Пилявцями''' (11 - — 13 (21 - — 23) вересня [[1648]] року) - — переможна битва української армії, очоленої гетьманом [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]], проти польських військ під Пилявцями (тепер - — село [[Пилява (Старосинявський район)|Пилява]] [[Старосинявський район|Старосинявського району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]).
 
== Передумови ==
 
Невдовзі після блискучих перемог української армії у битві під [[Битва під Жовтими Водами|Жовтими Водами]] ([[29 квітня]]&nbsp;— [[16 травня]] [[1648]]&nbsp;року) і [[Корсунська битва|Корсунській битві]] ([[25 травня|25]] &nbsp;— [[26 травня]] 1648&nbsp;року) національно-визвольний рух охопив усю Україну, внаслідок чого влітку 1648 року [[Київське воєводство|Київське]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]], [[Чернігівське воєводство|Чернігівське]] і частина [[Подільське воєводство|Подільського воєводства]] була звільнена з-під влади шляхетської Польщі. Значно активізувалися дії повстанців у [[Галичина|Галичині]] і на [[Волинь|Волині]]. На початку травня 1648 року, порушуючи умови перемир'я (від [[2 червня]] 1648 &nbsp;р.) у Правобережну Україну вдерлися каральні загони магната [[Вишневецький Ярема|Я. Вишневецького]], до якого приєдналися підрозділи шляхтичів Тишкевича, Осинського, Заславського та інших. У [[Битва під Махнівкою|боях під Махнівкою]] ([[16 липня|16]] &nbsp;— [[18 липня]] 1648) та [[Битва під Старокостянтиновом|Старокостянтиновом]] ([[25 липня|25]] &nbsp;— [[27 липня]] 1648) козацькі полки на чолі з [[Максим Кривоніс|Максимом Кривоносом]] розгромили шляхетські загони і визволили частину [[Поділля]] і Волині. Протягом серпня 1648 &nbsp;р. польський уряд для придушення всенародного повстання в Україні сформував армію в районі [[Глиняни|Глинян]] (поблизу Львова) та навколо замку Човганський Камінь (тепер -&nbsp;— [[Теофіполь]] Хмельницької області). Це військо мало 100 гармат і налічувало 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і 40 -&nbsp;— 50 тис. шляхетських слуг та обозної «челяді». [[Річ Посполита]] переживала період міжкоролів'я, а відсутність твердої влади виявилась у неспроможності панівних кіл створити єдине командування каральними військами. Для керівництва військом було обрано трьох полководців (регіментарів): князя [[Домінік Заславський|Домініка Заславського]], коронного підчашого [[Микола Остророг|Миколу Остророга]] і зовсім юного коронного хорунжого [[Олександр Конецпольський|Олександра Конецпольського]]. Проте жоден із них не був досвідченим полководцем. Князь Домінік був відомий своїм багатством і зманіженістю, Микола Остророг пишався вченістю. Хмельницький глумливо іменував цих воєначальників «перина», «латина» і «дитина».<ref name="Чугуєнко">''Чугуєнко М. В.'' Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей.&nbsp;— Харків: Веста: [[Ранок (видавництво)|Видавництво «Ранок»]], 2006.&nbsp;— 128 с. іл.</ref> Регіментарі не були одностайні у своїх рішеннях і не мали авторитету серед війська, якому бракувало єдности і дисципліни. На початку вересня коронне військо виступило з місць свого базування на Волинь. Назустріч йому з району Маслового Ставу (тепер -&nbsp;— село [[Маслівка (Миронівський район)|Маслівка]] [[Київська область|Київської області]]) через [[Біла Церква|Білу Церкву]]&nbsp;- [[Паволоч]]&nbsp;- [[Погребище]]&nbsp;- [[Хмільник|Хмільник]] на [[Старокостянтинів]] рушила українська армія (близько 30 тис. чоловік) і загін [[Буджак|буджацьких]] татар (бл. 600 чоловік).
 
== Хід битви ==
 
Під Пилявцями, на правому березі річки [[Іква (притока Південного Бугу)|Іква]] (за іншими даними -&nbsp;— [[Пилява]]) українське військо збудувало добре укріплений табір. Окремо, на лівому фланзі головних сил української армії, розташувалась [[кіннота]] [[Максим Кривоніс|Максима Кривоноса]]. Козацька [[піхота]] зайняла греблю, яка сполучала обидва береги річки, і збудувала на ній [[Шанець|шанці]]. [[9 вересня|9 (19) вересня]] [[1648]] &nbsp;р. надійшло польське військо і стало табором на протилежному березі річки. Вирішальна битва розпочалась [[11 вересня|11 (21) вересня]] [[1648]] &nbsp;р. запеклими боями за [[Гребля|греблю]] через Ікву. Польські корогви під командуванням Я. Тишкевича, Йордана й Осінського розпочали штурм українського табору і зуміли відкинути козацькі застави, які обороняли греблю. Коронні підрозділи відразу ж через неї почали переходити на правий берег і утворили плацдарм для подальшого наступу.
 
Протягом другого дня козацька піхота відбила свої позиції на греблі. У ніч на [[13 вересня |13 (23) вересня]] [[1648]] у козацький табір прибув на допомогу 4-тисячний загін буджацьких татар, очолюваний Айтимир-мурзою та Адлаєт-мурзою (на думку деяких дослідників, татари прибули лише [[15 вересня|15 (25) вересня]] [[1648]], а гучні вигуки і мушкетна стрілянина у козацькому таборі начебто на честь прибулих союзників мали, за задумом Б. Хмельницького, [[Стратагема|ввести в оману]] польське командування. Вранці 13 (23) вересня 1648 українська армія (лівим флангом командував Кривоніс, центром&nbsp; [[Іван Чорнота|I. Чорнота]], правим -&nbsp;— Карпо Півторакожух) вишикувалась у бойові лади на полі бою. Першими нанесла удар шляхетська кіннота. Витримавши потужний натиск ворожих хоругов, українська піхота при підтримці артилерії розпочала [[контрнаступ]]. Козацькі полки швидко повністю оволоділи греблею, перейшли на лівий берег і почали шикуватись у бойові лади. Не витримавши натиску і піддавшись всезростаючій паніці, польські війська почали безладно відступати. Щоб уникнути повного розгрому, польське командування відкликало з поля бою всі підрозділи і розпорядилось підготуватись до відходу табором. Під вечір у погоні за ворогом українська піхота на чолі з самим гетьманом Б. Хмельницьким дійшла аж до перших рядів польського табору. В ніч на [[14 вересня|14 (24) вересня]] 1648 польське командування розпочало відступ, який незабаром перетворився у панічну втечу.
[[Файл:Bytwa pid Pylyavciamy.png|center|thumb|650px|<div style='text-align: center;'>Місце битви під Пилявцями</div>]]
 
 
== Джерела ==
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN: 978-966-378-260-7. [http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
 
== Посилання ==
* [http://www.hrono.ru/sobyt/1600sob/1648pilayav.html Битва під Пилявцями].&nbsp;— Енциклопедія Хронос.
* [http://www.day.kiev.ua/uk/article/istoriya-i-ya/pilyavecka-bitva-1648-roku-kanni-bogdana-hmelnickogo/ Пилявецька битва 1648 року &nbsp;— Канни Богдана Хмельницького].&nbsp;— День. №&nbsp;192, 2003
 
{{DEFAULTSORT:Пилява}}
144 678

редагувань