|
|region = Україна
|status = '''складова [[Київська Русь|Русі]]'''
|year_start = 9871154
|year_end = 11991390, 1431―1452
|date_start =
|date_end =
[[1084]] року в результаті виділення з [[Волинське князівство|Волинського князівства]] під владою синів князя [[Ростислав Володимирович|Ростислава Володимировича]] виокремилось [[Перемишльське князівство]].
В [[1154]] розділилося на [[Володимирське князівство|Володимирське]] і [[Луцьке князівство|Луцьке]]. Далі історія Волинського князівства зосереджується у Володимирському князівстві, на чолі якого став [[Мстислав II Ізяславич]]. Наприкінці [[1160]]-х років воно було поділене між його синами. У другій половині XII ст. [[Волинсько-Володимирське князівство]] перетворюється на одне з найсильніших у Давній Русі. Найбільшої могутності воно досягло за князювання [[Роман Мстиславич|Романа Мстиславича]] ([[1170]]–[[1205]]). Роман Мстиславич об'єднав Володимирське князівство з [[Галицьке князівство|Галицьким]]. Луцьке князівство залишалося напівсамостійним до 1228, коли увійшло до Волинського князівства [[Василько Романович|Василька Романовича]] — складової частини Волинсько-Галицького князівства. авававаКнязівство крутякзаймало територію по [[Буг]]у, [[Стир]]у, [[Горинь (річка)|Горині]] й правих притоках [[Прип'ять|Прип'яті]].
займало територію по [[Буг]]у, [[Стир]]у, [[Горинь (річка)|Горині]] й правих притоках [[Прип'ять|Прип'яті]].
☀<strong>чину і приєднав її до своїх володінь.</strong> На Волині він заснував місто Володимир, яке згодом стало її столицею. У Галичині центр князівства перемістився з Перемишля до Галича поблизу карпатських соляних розробок. Київським князям вдалося закріпити ці землі за своїми наступниками.
<strong>Галичина і Волинь істотно розширилися.</strong> У Галичині бояри були заможні та владні. Винятково велику владу галицьких бояр можна пояснити їхнім походженням. На відміну від бояр інших князівств, які здебільшого походили з князівської дружини, галицькі бояри, очевидно, були нащадками місцевої племінної знаті. Свої повноваження вони діставали не від князя, а внаслідок узурпування общинних земель. Крім того, багато хто з них торгував сіллю, що забезпечувало їм міцне економічне становище і давало можливість тримати власні бойові дружини. Нарешті, через віддаленість Галичини від Києва Великому київському князю важко було втручатися в місцеві події.
Посилання за темою:
* ▶ Розселення первісних людей на території України у палеоліті та мезоліті. Реферат
* ▶ Історія України: військові дії в 1650-1653 рр. Реферат
* ▶ Запорозька Січ. Реферат
* ▶ Виникнення Українського Козацтва. Реферат
На відміну від галицьких бояри Волинського князівства прийшли в ці землі у складі дружин своїх князів. Київ був до них набагато ближчий, тому й мав на них істотніший політичний вплив, ніж на Галичину. Волинські бояри одержали земельні володіння за службу князю. Вони залежали від щедрості князя й тому більше підтримували його.
<strong>З-поміж князівств першим від Києва відокремилося Галицьке</strong>. З 1097 р. тут княжили правнуки Ярослава Мудрого, князі Ростиславичі - Василько, Володар і Рюрик, які перемогли князів-суперників та угорців у 1099 р. Після їх смерті син Володара Володимирко (1124-1152 рр.) об'єднав у 1141 р. галицькі землі у князівство з центром у Галичі. Він розширив межі князівства, боровся проти Угорського королівства, успішно протистояв прагненню Великих князів київських підкорити собі Галичину. Син його Ярослав Осмомисл (1152-1187 рр.) розширив кордони Галичини аж до гирла Дністра, уклавши союзні договори з Угорщиною і Польщею.
Проте Осмомислові не вдалося обмежити боярську опозицію, і після його смерті вона почала відкрито боротися проти його сина Володимира (1187-1198 рр.). Він змушений був утекти до Угорщини. Скориставшись цим, угорський король Бела III захопив у 1189 р. Галицьке князівство і посадив у Галичині свого сина Андрія. Проте галичани повстали і вигнали загарбників. З допомогою польського князя Казимира влітку 1189 р. Володимир знову зміг повернутися в Галич, та його залежність від бояр ще більше посилилася.
<strong>У середині XII ст. швидко розвивається Волинське князівство.</strong> За часів правління правнука Володимира Мономаха Мстислава Ізяславича Волинська земля утворила окреме князівство. Після смерті Мстислава князем у Волині став його син Роман (1170-1205 рр.). Між сусідніми Галичиною та Волинню розвивалися жваві господарські зв'язки. Цей чинник, а також потреба спільної боротьби проти агресії з боку Польщі й Угорщини стали передумовами об'єднання цих земель в єдине князівство. У 1189 р. галицькі бояри запросили Романа княжити в Галичині, однак цьому перешкодили суперники. Лише в 1199 р. після смерті галицького князя Володимира Ярославича Рома
== Правителі Володимирського князівства ==
{| class="wikitable" align=center
| [[Ярополк Ізяславич]] || [[1078]]—[[1087 ]] ||осаджений [[Всеволод Ярославич|Всеволодом]] за участь в війні зі Святославовичами
|-
| [[Давид Ігоревич]] || [[1087]]–[[1099]] ||отримав в уділ від Всеволода; позбавлений володіння на витечівському з’їздіз'їзді
|-
| [[Мстислав Святополкович|Мстислав I Святополкович]] || [[1099]] ||
| 