Озерна (Тернопільський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 41:
=== Давнина ===
Минуле Озерної тісно пов'язане з історією [[Галичина|Галичини]]. З [[981]] року [[Галичина]] близько ста років була частиною [[Київська Русь|Київської держави]], потім стала окремим Галицьким князівством, найвизначнішим князем якого був [[Ярослав Осмомисл]]. Після його смерті Волинський [[князь]] [[Роман Мстиславич]] об'єднав його з Волинським і створив міцну [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинську Державу]]. Вона проіснувала близько 150 років.
=== Польський період і Хмельниччина ===
Рядок 47:
У [[1349]] році Галичина була остаточно приєднана до [[Королівство Польське|польської держави]], яка в [[1434]] році на західно-українських землях утворила [[Руське воєводство]] з центром у Львові.
В кінці [[XV століття]] почалися руйнівні напади [[Кримське ханство|Кримського ханства]], які проникали глибоко в Галичину. Кримські [[татари]] руйнували міста і села, забирали людей в неволю, продавали на ринках в [[рабство]] або використовували як рабів у своїх господарствах. [[Польща]] не могла протистояти таким нападам, захистити народ, тому він створив для своєї оборони власну військову силу -[[козацтво]].
В документах [[1542]] і [[1545]] років Озерна вже згадується як містечко, що належало [[Тарновський Ян Амор|Яну Амору Тарнавському]], а з [[1615]] року — [[Собєський Якуб|Якубу Собеському]] - батькові пізнішого короля, що закупив землі від Озерної до [[Золочів (місто)|Золочева]], які як спадок переходили з покоління в покоління Собєських.
[[1648]] року [[козаки]] під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] підняли [[Хмельниччина|повстання проти панування Польщі]]. У травні того року [[Битва під Жовтими Водами|під Жовтими Водами]] вони одержали першу перемогу, що сприяла дальшому розгортанню визвольної війни. Незабаром [[поляки]] були вщент розгромлені козаками під Корсунем, Пилявцями.
Відтак того ж року Хмельницький рушив до Галичини. Тоді прямуючи до Львова, козаки на чолі з
У [[1655]] році [[Богдан Хмельницький]], об'єднавши свої сили уже з російськими військами під проводом [[Бутурлін Василь Васильович|Василя Бутурліна]], пішов походом на [[Кам'янець-Подільський]], а далі подався до Львова. Взявши викуп як грішми так і дорогоцінностями, гетьман відступив від Львова. Повертаючись, [[козаки]] мали [[битва під Озерною|бій під Озерною]] з татарами, які поспішали на допомогу полякам. Битва закінчилася безрезультатними переговорами хана з Хмельницьким. У цій битві [[18 листопада]] був тяжко поранений сотник Бенюга, який помер і похований на околиці Тернополя, сьогодні його могила у Парку національного відродження. Озерна не раз вітала у себе гетьмана війська запорозького Б. Хмельницького. З тих часів на озернянській землі залишилася могила полеглих козаків, невисокий пагорб якої піднімався над землею при автошляху з південного боку «кривулі», де дорога на Зборів відхиляється на північний захід. ''Коли утворився в Озерній [[колгосп]], пагорб могили зрівняли з землею.''
Рядок 59:
У [[1740]] році внучка короля Марія Кароліна де Буйон продала маєток [[Радзивілли|Радзівіллам]]. В Озерній був замок, який знаходився на земляних валах, де сьогоднішня [[лікарня]]. Пізніше його зруйнували кочовики. Збігали десятиліття. На місці зруйнованого, завмерлого містечка, на старих згарищах з'являлися нові житла. Озерна почала оживати, у [[1772]] році вона мала 150 осель.
Панування Корони Польської тривало до 1772 року, коли внаслідок [[Поділи Речі Посполитої|першого поділу Польщі]] Озерна, як і [[Галичина]], відійшла до Австрійських володінь монархії Габсбурґів. Це більш як 400 річне панування Польщі принесло сюди важкі випробування. Поступово посилювались національне та релігійне гноблення і експлуатація селян польськими феодалами. Зростали панські фільварки за рахунок селянських земель і одночасно збільшувалась [[панщина]]. Польські
=== Австрійський період ===
Рядок 65:
Після прилучення в Галичини до Австрії, цісар [[Йосиф II]] зменшив дні панщини, а в [[1848]] році під загрозою революції панщину знесли. Одначе українським селянам не прийшла воля цілковито даром, вони мусили платити так званий «ідемнізаційний податок» аж до [[1912]] року. Але те сплачування податку було ще найменшим злом. Далеко гіршим лихом було те, що селяни не вміли користуватися тією свободою. Довголітнє приниження людської гідності витиснуло на них пляму меншовартісті. В Озерній побудували [[хрест]] на [[пам'ять]] знесення панщини й довгі роки оспівували ту подію в своїх піснях.
У [[1884]] році в Озерній налічувалося 4939 осіб, в тому числі греко-католиків — 2284, римо-католиків — 1602, євреїв — 1043, інших −10. Вміли читати 310 чол.. В центрі містечка була дерев'яна церква, мурований у 1864 році [[костел]], до якого крім римо-католиків Озерної, належало їх коло 200 з Богданівки і близько 40 з Білківців. Всього до римо-католицької парафії в Озерній належало тоді 13 сіл. Була тут двокласна [[школа]] з польською мовою викладання, відкрита у 1858 році, де навчалося 134 учні із 600 дітей шкільного віку. Були у ті роки в містечку [[лікар]] і постерунковий. З ремісників п'ять ковалів, чотири різники, [[кушнір]], [[ткач]], слюсар, [[швець]], [[бляхар]].
Для такого містечка ремісників було мало. Щопонеділка в Озерній оживав великий [[ринок]]. Сюди з'їжджалися на торги зі [[Зборів|Зборова]], [[Козова|Козови]], [[Кізлів|Кізлова]], [[Тернопіль|Тернополя]] і навколишніх сіл. Часто бували гончарі. В більшості торгували прядивом, якого було досить багато, худобою, зерном, яйцями і іншим. Корів і коней на цей час селяни мали по кілька штук. Пасіки тримали в полі, оточуючи їх земляним насипом, щоб оберегти від вітрів. Числилося 880 бджолосімей. Дров на паливо було дуже мало. В печах палили в основному соломою. За дровами треба було їхати кілька десятків кілометрів.
Рядок 85:
На весні [[1915]] року австро-німецькі армії проломили російський [[фронт]] під Горлицями і посунулися аж під [[Львів]]. [[Москалі]] видали наказ забрати всіх чоловіків до 50 років життя і всю худобу та коні. Найближчої ночі усі чоловіки поховалися в криївках та в збіжжі на полі. При забиранні худоби [[солдати]] мусили зводити бій з жінками. На поміч солдатам прислали кінний відділ. Жінок били нагайками і прикладами крісів, жінки падали, знову зривалися, кидалися на солдатів, дряпали їм очі, кусали руки і зчинили такий вереск, що чути було на віддалі 5-6 кілометрів. Побачивши це все, команда дала наказ лишити жінок у спокої і віддати їм їхню худобу.
В червні [[1916]] року завдяки зраді чеських полків російські війська проломили німецько-австрійський [[фронт]] і посунули на захід. [[Фронт]] стабілізувався і простояв на [[Стрипа|Стрипі]] один рік. Багато тоді говорили про подвиги Січового Стрілецтва і на нього покладали великі надії.
В [[1919]]—[[1920]] роках через Озерну війна пройшла [[Польсько-радянська війна 1920|польсько-радянська війна]]. Українські солдати провели погроми проти єврейського населення, пограбування в частині села де жила єврейська громада. [[Червона Армія]] дещо допомогла захистити євреїв. Потім прийшли польські легіони і вбивства євреїв відновилися.
Рядок 96:
Перше вересня [[1939]] року. Зранку в селі наче усе як завжди. У кожній хаті повсякденна робота, свої справи, свої турботи. Прямує до школи дітвора, з словами Слава Ісусу Христу чемно вклоняється перехожим. Працює корчма Чачкеса, Мендель відпускає цигарки, Зісь лагодить олійню, спішать до праці урядовці…
Та ось біжать схвильовані несподіванкою зі школи всі учні. Їх відпустили. Сказали — почалась [[війна]], потрібно брати лопати і копати шанці. На вулицях подекуди збираються невеликі групи односельчан. Щось питають, перепитують, вияснюють. Почалась війна! І вже в суматосі місцеві урядовці, [[поліція]]. Розгублені крамарі, шинкарі. Щось носять, переносять, ховають, переховують. Хтось біжить в одну сторону, другий — в іншу. У місті зібралися групами [[євреї]], розводять руками, щось з перестрахом шепчуть між собою. А незабаром, в небі над Озерною з'явились німецькі
Через кільканадцять днів в Озерній не було вже ні польського війська, не було ще і німців. А в середині недільного дня 17 вересня стало відомо, що більшовики перейшли кордон та просуваються на захід. І вже 18 вересня 1939 р. безперервним ланцюгом йшли центральною трасою Озерної на захід радянські війська, військова [[техніка]], обози. Так вони проходили три доби, як вдень, так вночі, що неможливо було пройти впоперек вулицю.
Рядок 112:
Із зброєю в руках у визвольних змаганнях брали участь такі жителі Озерної:
Василь Богач «Крутий». Член [[ОУН]]. У червні 1945 році загинув у Чернихівському лісі під час облави.
Нестор Берестецький, симпатик [[ОУН]]. Загинув на Волині.
Мирон Берестецький. У 1945 році при сутичці з більшовиками загинув в с. [[Ярчівці]].
Йосип Волошин «Скоб», «Ярема». Член [[ОУН]], загинув 7 вересня 1945 році в Струсівському лісі.
Рядок 134:
Володимир Марущак, симпатик ОУН, у 1950 році важко поранений в с. [[Грабківці]], помер в тюрмі м. Тернополі.
Андрій Сютра, член ОУН, загинув восени 1944 року в бою з більшовиками біля с. Велика Плавуча.
Петро Сілінський, боєць [[УПА]], у жовтні 1944 року загинув в бою на околиці Озерної.
Андрій Шпак, боєць УПА, загинув в бою з більшовиками неподалік с. Вулька на Бережанщині 15 вересня 1944 року.
Павло Штогрин «Білий», ройовий УПА, загинув в 1951 році в с. [[Озерянка]].
| |||