ТВ-26 «Лемко»: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Hjvfy (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''26-й (Лемківський) Тактичний відтинок «Лемко»''' належав до [[ВО-6 «Сян»|Військової округи-6 «Сян»]], (Перемиська область і Лемківщина), групи [[УПА-Захід]]. Командир ТВ-26 — майор ''«Рен»'' ([[Мізерний Василь]]) (†24.08.1949)
== Структура ==
*1-й лемківський курінь – курінний «Рен» ([[Мізерний Василь]]) (11.1945 — розпущений 1947) (†24.08.1949)
**Відд. 94 [[«Ударники-1»]] – сотенний «Дідик», сотенний «Бродич» ([[Роман Гробельський|Гробельський Роман]]) (†8.02.1949)
Рядок 11 ⟶ 13:
**Відд. 94б [[«Ударники-7»]] – сотенний «Ластівка» ([[Григорій Янківський]]) (†5.06.1947)
**Відд. ?? (без назви) – сот. «Ворон»
== Історія ==
Формування повстанських відділів на [[Перемищина|Перемищині]] та [[Лемківщина|Лемківщині]] розпочалося у другій половині [[1944]] року, коли німецько-радянський фронт стрімко рухався у західному напрямку. Літом цього ж року у різних місцях краю, незалежно один від одного, почали організовуватися групи добровольців, які хотіли приєднатись до лав [[УПА]]. Такі збірки відбувалися біля [[Перемишль|Перемишля]], у [[Ямна Горішня|Ямні Горішній]], [[Коростенко]], [[Вислік Великий|Великому Висліку]], [[Команча|Команчі]] тощо. Та перш ніж вони сформували повстанські відділи усіх новобранців чекав вишкіл, який вони мали пройти у горах Східної Лемківщини.
=== Сотня "Лиса" ===
На [[1 серпня]] 1944 року у Ямні Горішній була оголошена збірка добровольців. Напередодні сюди з сіл Трійця, Долішня, Арламова прибула група з близько 30 осіб. Приєднались до них також одна [[чота]], яка раніше вже пройшла загальний вишкіл у Карпатах та [[Старшинські та підстаршинські школи УПА|підстаршинський]] у Чорному лісі в околицях [[Івано-Франківськ|Станіславова]]. Новостворена сотня нараховувала близько 180 осіб, серед яких також близько 10 дівчат - санітарів та розвідниць. Тимчасовим командиром сотні став командир під псевдо "Лис"<ref>Іван Дмитрик-"Лис". Записки українського повстанця (В лісах Лемківщини). – Львів: Червона Калина, 1992. – с.7-8</ref>.
Згідно наказу, 2 серпня, сотня вирушила маршем на Лемківщину, де новобранці мали пройти військовий вишкіл. Маршрут пролягав через села [[Грозьово|Грозьова]]-[[Лімна (гміна Бірча)|Лімна]]-[[Лещава-Горішня|Ліщава Горішня]]-Копці-Кузьмина-Малий Борисів-Креців-Рогатинка-г.Дубрівка-Березки-[[Гміна Тирява-Волоська|Тирява Волоська]]-Станькова-Ракова-Пашова-Коринець-Ванькова-Руденки-[[Лісько|м.Лісько]]-[[Сян|р.Сян]]-Вільхова-Бахлава-Середнє-Бережниця Нижня-Журденка-Загочев'я-Середнє Велике<ref>Лис"<ref>Іван Дмитрик-"Лис". Записки українського повстанця (В лісах Лемківщини). – Львів: Червона Калина, 1992. – с.9-12</ref>
=== Сотня "Євгена" і "Рена" ===
Команду над новозорганізованою сотнею у Вислоці обійняв Евген. При кінці липня 1944 року пощастило видертись з німецької тюрми у Кракові і приєднатись до нас поручникові Мізерному.
=== Сотня "Бурлаки" ===
В той сам час в околицях Балигорода з'явилася інша велика збройна група, або, як вона себе звала, сотня, під командою Лиса, яка прибула сюди з-під Перемишля. Тут команду над нею перебрав Бурлака, в якого більше вояцької заправи, починаючи ще з Закарпатської Січі.
=== Сотня "Біра" ===
В серпні 1944 року обі ті сотні, себто Евгена та Бурлаки, з'єдналися разом в селі Керниця. До них долучились ще менші боївки ОУН. До них між іншим, також прилучився Бір, який перебрав одну з боївок в околицях Команчі і побільшив її охотниками поліцистами з місцевих станиць.
== Лемківський курінь ==
Тимчасове командування над відділом перебрав на себе Рен.
Підшукував найбільш догідний для вишколу лісовий масив в околицях сіл Ступосани-Насічне, так зване Букове Бердо, і туди завів свої сотні. Вже в короткому часі командир Рен нав'язав контакт з командою Тактичного Відтинка УПА. Головна Команда УПА затвердила командира Рена на пості курінного та поручила йому перевести всі потрібні персональні зміни й вишколювання куреня.
Вже на Буковому Берді в серпні 1944 року приєдналася до куреня Рена ще одна збройна група, а саме сотня, яку зорганізувала ОУН полк. А. Мельника та яка дотепер вишколювалася в лісах коло села Волосатого. З її рядів рекрутувались такі командири УПА, як командир чоти легкої артилерії при курені Тарас, дальше чотові: Павленко, Ванька, Марко, командир сотенної ПЖ Голий та інші.
З початком вересня 1944 року оформлення нашого куреня майже закінчено. Командиром першої сотні став Веселий, другої Бульба, третьої Бурлака а четвертої Іскра. Крім цього існувала при курені чота легкої артилерії, якої командиром був Тарас. Коли вже курінь мав характер військово вартісної одиниці, командир Рен вислав чотирьох своїх старшин і сотенних Бульбу та Бурлаку, курінного адьютанта Біра та мене до Команди Повстанського Відтинка УПА зі звітами, при тому подав до затвердження свій командний склад і запитував про дальші накази. Доручено пробитися з ними через німецько-большевицький фронт у большевицьке запілля.
24 вересня 1944 року, силою понад двох тисяч бійців, ми вирушили з місця постою в напрямі фронту.
== Примітки ==
{{reflist}}
== Посилання ==
Рядок 24 ⟶ 57:
==Література==
* Олекса Конопадський -”Островерха” О. Спомини чотового Островерха: хроніка Тактичних відтинків УПА “Левко” і “Маківка” 1944-1948, Мюнхен: «До зброї»,1953, 167 с.
* Іван Дмитрик-"Лис". Записки українського повстанця (В лісах Лемківщини). – Львів: Червона Калина, 1992. – 160 с.
* Сотенний «Бурлака» / За ред.. В.В’ятровича. – Львів: Літопис, 2000. – 152 с. – (Герої УПА)
* С. Г. Початки УПА на Лемківщині // Вісті комбатанта. 1964ю - № 4
{{УПА-Захід}}
| |||