Вікіпедія

Польсько-чехословацький прикордонний конфлікт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Польсько-Чехословацький прикордонний конфлікт''' розпочався у [[1918]] між [[Друга Річ Посполита|Польщею]] і [[Чехословаччина|Чехословаччиною]], між двома новостворенними державами. Суперечка відбувалась що до країв: [[Тешинська Сілезія]], [[Орава]] і [[Спиш]]. Після початку [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] суперечка розширилась на терини, навколо міст [[Клодзко]] і [[Ратибор]], які, до [[1945]] належали [[Німеччина|Німеччині]]. Конфлікт став критичним в 1919 і був остаточно врегульований в 1958, в договорі між [[Польща|Польщею]] і Чехословаччиною.
 
==До І Світової війни==
 
Перед [[Перша Світова війна|Першою Світовою війною]] Спиш і ОрваОрава були багато-національними областями. Мешканці найбільш північних частин обох земель були в основному [[гуралі]], чий діалект і одяг були у багатьох відношеннях подібні до [[Подгалє|подгальських]] гуралів. Інший анклав гуралів був розташований у області [[Чадца]]. В кінці 19-го сторіччя туризм у [[Татри]] став вельмі популярним серед поляків і подгальський [[фольклор]] був сильно романтизований письменниками і художниками. Із-за його архаїчної польської основи, гуральські діалекти стали популярним об'єктом вивчень серед лінгвістів, які вивчають історієюісторію [[Польська мова|польської мови]].
 
В результаті, в кінці 19-го сторіччя польські інтелектуали гуральські діалекти Спишу і Орави вважали різновидами польської мови, незалежно від їх фактичної національної свідомості мешканців (або відсутність її). Фактично, національний рух словацької мови в цих областях був більш давнім і сильнішим, ніж польський. Виключення було північно-східна Орава, з прибуттям польських або вихованих польською мовою священиків в місцевих католицьких парафії і деякому вплву польськомовної газети ''Gazeta Zakopiańska'' з сусіднього Подгалє.
Рядок 9:
==Створення Польщі і Чехословаччини==
 
Включення Спишу і Орави в нову державу Чехословаччину вітали всі їх мешканці. На початку листопада 1918 ''Національна Рада Поляків у Верхній Oраві'' була заснована в [[Яблонка|Яблонці]] і про-польська Спишська Народна Рада що була заснована у [[Стара Любовня|СтаройСтарій Любовні]], обидві групи були в контакті з [[Республіка Закопане|республікою Закопане]], - короткотривалої польської держави в Подгалє, чий президент був [[Стефан Жеромський]]. 6 листопада [[1918]], Польські сили вступили в Спиш, але відступили після поразки в [[Кежмарок|Кежмароці]] 7 грудня [[1918]], такожа яктакож із-за тиску [[Антанта|Антанти]].
 
У червні 1919, проте, поляки захопили знову північний Спиш; і крім того північну Ораву. У Спишу вони вимагали всю північну половину краю, низовину [[Попрад (річка)|Попраду]],. військаВійська були виведенні після підписання договору з Варшавою в січні 1919. Обидва уряди обіцяли провести [[плебісцит]]и в селах в північному СпишіСпишу; і північно-східній Ораві з питанням: ''чи люди хочуть жити в Польщі або в Чехословаччині'', плебісцит не відбувся і обидва уряди були згодніпогодились на арбітраж.
 
У Польщі ситуація запроваджувалась ''Польською громадою Татр'' і пізніше ''Національним Комітетом Захисту Спишу, Орави, Градци і Подгалє'' заснованним у [[Краків|Кракові]] під проводом [[Казимеж Пшерва-Тетмайер|Казимежа Пшерва-Тетмайера]], популярного письменника, відомого його історями в Татрах і фольклором гуралі. Завдяки його творчості конфлікт бачився як польсько-чеський, а не польсько-словацький. Комітет організував делегацію, чиї члени - Фердинанд Мачай, священик народженний в Яблунці (Орава), Петро Боровий з [[Рабче]] (Орава) і Войцех Галзин з [[Ландек]]у (Спиш) поїхали до Парижу за для особистої аудієнції з [[Томас Вудро Вильсон|Томасом Вудро Вильсоном]].
Рядок 19:
[[Image:ZebrzydowicePLmariuszjbie.jpg|thumb|right|200px|Меморіал полякам загинувшим протягом Польський-чеського конфлікту в [[Зебжидовіце, Сілезьке воєводство|Зебжидовіце]] [[Чеська Сілезія]] у 1919]]
 
Після І Світової війни, територіальна суперечка між Польщею і Чехословаччиною вибухнула в Тешинській Сілезії. Щоб заспокоїтисязменьшити тертянапругу, польська ''Rada Narodowa Księstwa Cieszyńskiego'' і чеська ''Národní výbor pro Slezsko'', регіональні органи, що представляли дві національності, узгодили тимчасові межи після краху [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорської імперії]]. Ця угода мала бути ратифікованою центральними урядами двох республік.
 
Чеська сторона побудувала свою аргументацію на історичних, економічних і стратегічних причинах, в той час Польща базувала свою аргументацію на етнічній приналежності. Область, навколо якої точилась суперечка, була частиною [[Чеські землі|Богемії]] з [[1339]]. Залізниця з Чехії до східної Словаччини ([[Кошице-Богумінська залізниця]]), йшла через цю область, і доступ до залізниці був важливим для Чехословаччини: нещодавно створена країна була у стані війни з [[Бела Кун]]ом революціонером [[Угорська Радянська Республіка|Угорської Радянської Республіки]], який намагався відновити угорський суверенітет над Словаччиною. Область - також багата на [[кам'яне вугілля]], і це був найбільш індустріалізуванний регіон всієї Австро-Угорщини. Важливі [[Тріннецькі сталеплавільні заводи]] також розміщенні тут. Всі вони підняли стратегічну важливість цього регіону для Чехословакії. З іншого боку, більшість населення були поляками, з істотними чеськими і німецькими меншинами.
Рядок 27:
==Переговори 1920-х==
 
Згідно рішень [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької мирної конференції]] (1920) ПольщіПольща отримала Спиш; (зокрема регіон навколо ЯворинаЯворжини). Фактично сучасні межі були встановлені конференцією послів у [[Спа]] (Бельгія) 28 липня 1920: [[Бенеш Едуард]] погодився, передати Польщі 13 селищ ( Нова Біала (Nowa Biała), [[Юргов]] (Jurgów) і Неджиця (Niedzica); 195 км²; з населенням 8747 осіб) в північно-західному Спіші і 12 селищ в північно-східній Ораві (навколо [[Яблонка|Яблонки]] (Jabłonka); 389 км²; з населенням 16133 осіб), Чехословацька влада офіційно наголошували що мешканці, розмовляють за словацькою, але поляки стверджували, що діалект вживанний там є [[польська мова]].
 
Польський уряд не був задоволений цим результатом. Конфлікт був вирішений Радою [[Ліга Націй|Ліги Націй]] (Міжнародний судовий Орган) 12 березня 1924, яка вирішила, що Чехословаччина повинна зберегти територію Яворжини і Ждіару (Ždiar) і який спричинив (у тому ж році) за собою додатковий обмін територій в Oраві - територія біля Нижній Ліпниці (Nižná Lipnica) перейшов до Польщі, територія біля Сучой Гори (Suchá Hora) і Гладовка (Hladovka) перейшли до Чехословаччини. Нові межі були підтверджені Польсько- Чехословацьким Договором 24 квітня 1925 і ідентичні з сучасними межами.
Рядок 35:
Частини спірних територій ([[Заолжя]]), були анексовані Польщею в [[1938]] згідно [[Мюнхенська угода 1938 року|Мюнхенській угоді]] (1000 км²) і [[Перша віденська угода|Першій віденській угоді]] ( Північний Спиш і північну Ораву 266 км²) а потім відповідно було окуповано [[Німеччина|Німеччиною]] (Заолжя) або [[Словаччина|Словаччиною]] в 1939 під час [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]].
 
У жовтні [[1938]], напередодні ІІ Світової війни, Польща зайняла деякі північні частини Словаччини і отримала від чехословацьких територій Сучу Гору і Гладовку, ЯворинуЯворжину і крім того територіятериторію навколо Лєсніци (Lesnica) в [[П'єніни|П'єнінах]], маленьку територіюобласть навколобіля [[Скаліте]] (Skalité) і деякі інші дуже маленькі терени на кордоні (Польща офіційно отримала території 1 листопада 1938). [[Перша Словацька республіка]] проте, отримала назад як території втраченні в 1938, так і анексували території, "втрачені" в 1920-1924. Ця повторна анексія трапилася в жовтні 1939 (офіційно 24 листопада 1939), коли словаки [[Польська кампанія словацької армії|підтримали]] напад нацистської Німеччини на Польщу у вересні 1939. Анексія маріонетковою державою Словаччина зберегла населення області від терору Нацистської Німеччини, що був у [[Генеральна губернія|Генеральній губернії]], поки Словаччина не погодилась взяти участь у [[Голокост]]і, але навіть потім геноцид направлений на поляків був направлений виключно проти євреїв.
 
У січні 1945, ці території межі були звільнені радянською [[Червона Армія|Червоною Армією]]. Мешканці Орави і Спишу (тобто, зокрема територій, "втрачених" в 1920-1924) не мали бажання приєднатись до Польщі. (Словаччина припинила існувати як незалежна держава). Чехословацький Президент Бенеш, проте, вирішив передати території, що були надбанні знов протягом другої світової війни (тобто північний Спиш і північну Ораву) до Польщі знову (формальний акт передачі підписано 20 травня 1945), хоча словаки зробили списки виборців на ціх територіях що виступали на користь Чехословаччини. Були багато протестів у формі делегацій, відвідуючих президента, петиції до Праги і Польщі, протестів Американських словаків і протестів словацького [[духівництво|духівництва]]. Не дивлячись на це, 20 травня 1945, до воєнні кордони між Чехословаччинною і Польщею були відновлені.
 
== Наслідки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Польсько-чехословацький_прикордонний_конфлікт