Карпатський рейд УПА: відмінності між версіями

'''Карпатський рейд''' - — перехід основних сил [[УПА]] на [[Закерзоння|Закерзонні]] через німецько-радянський фронт у тил радянських військ під час наступу [[Червона Армія|Червоної Армії]] на захід. Відбувався у період з [[28 вересня]] по [[27 листопада]] [[1944]] року за участі [[ТВ-26 «Лемко»|Лемківського куреня]] чисельністю близько 2000 вояків під загальним командуванням [[Мізерний Василь|Василя Мізерного-"«Рена"»]].

Вихідним пунктом була полонина Букове Бердо неподалік [[Балигород]]а, а кінцевим - — [[Перегінське]] на Рожнятівщині. Під час рейду курінь був розділений на дві частини, одна з яких, згідно наказу, повернулася на [[Перемищина|Перемищину]], а друга - — продовжила рух на схід. Після 2-тижневого перебування у місці призначення курінь повернувся на терени [[Лемківщина|Лемківщини]].

За наказом командування УПА-Захід-Карпати всі відділи у цій місцевості підпорядковано Василеві-Мартинові Мізерному-“Ренові”«Ренові», командирові куреня “Лемківщина«Лемківщина-Захід”Захід». Так виник загін (в УПА це одиниця, аналогічна полкові) “Лемківщина”«Лемківщина».

Уникаючи сутичок із фронтовими частинами, відділи УПА, які перебували в околицях Балигорода, відійшли на південний схід, до місця постою куреня “Лемківщина«Лемківщина-Захід” –Захід» — полонину Букове Бердо між селами Бережки, Волосате, Мучне і [[Устрики Горішні|Устрики Вижні]] (межа Ліського, Турківського і Нижньоустріцького повітів ОУН).

Радянські війська на цій ділянці фронту перейшли в наступ 18 вересня, а вже 23 числа підійшли впритул до [[Сян]]у. Наступного дня вони форсували ріку, захопивши Ветлинську полонину на захід від Букового Берда, а наступного дня – — [[Ветлина|Ветлину]] та Береги Горішні, вийшовши до головного карпатського хребта, по якому йшов кордон. З півночі в результаті запеклих боїв з німцями 24 вересня Червона армія захопила [[Лютовиська]] та [[Лімна|Лімну]] і продовжувала наступ. В таких умовах “Рен”«Рен» вирушив ще таки 24 вересня зі своїм загоном на південний схід. Повстанці залишили Букове Бердо вчасно, оскільки вже 26 числа Червона армія взяла [[Устрики Горішні]] і Дзвиняч, а наступного дня гірськими стежками вийшла і тут до головного карпатського хребта, зайнявши, таким чином, і Букове Бердо.

“Рен”«Рен», залишивши Букове Бердо, вирушив у відомий т. зв. Карпатський рейд, рухаючись за маршрутом Тарнава–Соколики–Турочки–Ботелка–Яблунів–Тарнава-Соколики-Турочки-Ботелка-Яблунів-[[Завадка (Сколівський район)|Завадка]]–Мита–-Мита-[[Козьова]]–-[[Головецько (Сколівський район)|Головецько]]. В Тарнаві до нього приєдналися решта підлеглих сотень, різні боївки та теренові працівники. На нараді із командирами “Рен”«Рен» представив план рейду, визначив маршрути, спосіб зв'язку, порядок чергування.

Загін “Лемківщина”«Лемківщина» нараховував 1811 вояків у 10 сотнях: Данила Свістеля-“Веселого”«Веселого», Данила Свістеля-“Веселого”«Веселого», [[Щигельський Володимир Омелянович|Володимира Щигельського-“Бурлаки”«Бурлаки»]], Дмитра Дідовського-“Іскри”«Іскри»-“Мазепи”«Мазепи», Миколи Дутки-“Осипа”«Осипа», Миколи Савченка-“Байди”«Байди» (“Східняки”«Східняки»), Михайла Фридера-“Нечая”«Нечая» (“Сурма”«Сурма»), [[Дуда Михайло|Михайла Дуди-“Громенка”«Громенка»]], вістуна “Зенка”«Зенка» (дві чоти “Дружинники«Дружинники 2”2») і “Горбового”«Горбового» (ймовірно, Михайло Скляревський), а також кінно-розвідчій чоті, чоті артилерії “Тараса”«Тараса», військово-польовій жандармерії (ВПЖ) Володимира Качора-“Пугача”«Пугача» (15 стрільців). Разом з ними також йшла сотня “Кармелюка”«Кармелюка» (ймовірно, Степан Гнатів), чота організаційних працівників та бойовиків Самбірщини під командуванням Осипа Урбана-“Рена”«Рена» (т. зв. “Малий«Малий Рен”Рен»), керівники Сяніцької округи Микола Радейко-“Хмель”«Хмель» (окружний провідник), “Луговий”«Луговий» (референт СБ) та Василь Цебеняк-“Богдан”«Богдан» (військовий референт) з охороною та інші працівники мережі ОУН. За твердженням С. Ґоляша, жінки були зведені в окрему чоту. Натомість інші джерела вказують, що жінки були розкидані по сотнях в якості розвідниць та санітарок. Загалом в рейд вирушило близько 2000 осіб. Це робить загін “Лемківщина”«Лемківщина», ймовірно, найбільшою військовою частиною, яка діяла в [[УПА-Захід]].

В селі [[Нижнє Висоцьке|Висоцько Нижнє]] загін захопив німецький склад зброї, де здобуто 16 кулеметів Дегтярова, 14 ППШ, 150 гвинтівок, 2 важкі міномети, 20 ящиків патронів, 20 ящиків мінометних мін. В Миті під загрозою вжиття зброї та з покликанням на угоду про ненапад, загін пройшов розташування угорської частини, під час чого стрільці пограбували її обоз. Після скарги мадярських офіцерів “Рен”«Рен» зробив збірку всіх сотень і перевірку на наявність пропавших речей (чоботи, однострої, плащ-палатки), але нічого виявлено не було, оскільки стрільці були попереджені і заховали їх по хатах.

З-під Головецька загін повернув на [[Орява|Оряву]] і [[Тухолька|Тухольку]], маючи в дорозі перестрілки стеж з більшовиками також біля сіл [[Плав'є (Сколівський район)|Плав’єПлав'є]] та Кальна. Мадярські сапери підривали мости, але під загрозою сили “Рен”«Рен» змусив їх зробити це після проходження своїх відділів.

Оцінивши ситуацію, “Рен”«Рен» вирішив зменшити табір і в Рикові та Тухольці наказав заховати гармати та ліквідувати тачанки, а “Максими”«Максими», міномети та найбільш необхідний інвентар везти кіньми. Ще раніше, щоб не нести важких котлів, він наказав кожному роєві мати відро та окремо варити. Але це мало і негативи, бо при такій чисельності було дуже багато ватр, що розконспіровувало відділ.

Вранці 29 вересня, уникаючи зіткнення з наступаючими радянськими військами, “Рен”«Рен» вирушив через Хітар до [[Лавочне|Лавочного]]. При переході цього села того ж дня повстанці потрапили під гарматно-мінометний обстріл мадярських частин, які тримали захисну лінії на головному карпатському хребті. Обстрілом було розбито дві тачанки з продуктами, одягом та боєприпасами. До мадярів вислано парламентарів (Михайло Ґуштак-“Євген” –«Євген» — заступник “Рена”«Рена», і “Тарас”«Тарас»), які, покликаючись на угоду між Головним командуванням УПА і представниками угорської армії, залагодили інцидент. Офіцери, які знали про цю угоду, вибачились перед повстанцями, заявивши, що прийняли їх за більшовиків.

За наказом зверхників “Рен”«Рен» 1 жовтня на г. Чиряк реорганізував загін і розділив його на два курені. До одного, під командуванням “Євгена”«Євгена» і його заступника “Осипа”«Осипа», увійшли сотні “Громенка”«Громенка», “Ворона”«Ворона»-“Бурлая”«Бурлая», Михайла Ковальського-“Крісового”«Крісового» (змінив “Бульбу”«Бульбу») та “Осипа”«Осипа». Курінь “Євгена”«Євгена» отримав наказ повертатися на захід, на терени ВО 6 “Сян”«Сян», трасою [[Сколе]]–-[[Устрики-Долішні|Устрики Долішні]]. З ними пішли деякі добровольці, які хотіли повернутися в Перемиську область (“Пугач”«Пугач»), а також працівники підпілля ОУН, які були звідти (“Хмель”«Хмель», “Богдан”«Богдан» та ін.). На [[Самбірський район|Самбірщину]] з ними вирушила сотня “Кармелюка”«Кармелюка» і чота організаційних працівників та бойовиків під командуванням “Малого«Малого Рена”Рена».

Другий курінь залишився під командуванням “Рена”«Рена» у складі сотень “Байди”«Байди», “Бурлаки”«Бурлаки», “Веселого”«Веселого», “Нечая”«Нечая» і двох чот сотні “Дружинники«Дружинники 2”2» й пішов далі на схід в напрямі Чорного Лісу. З ними вирушив у рідні сторони в Золочівщину–БережанщинуЗолочівщину-Бережанщину і “Бульба”«Бульба» з чотою добровольців-земляків.

Після розподілу курінь “Євгена”«Євгена» нараховував 1080 вояків, курінь “Рена” –«Рена» — близько 1000.

Вирушивши на північ 2 жовтня, “Євген”«Євген» повів свій відділ на гору [[Маґура|Магуру]], звідки через Брязу (Козаківку) і Сукіль діствася до Труханова. 7 жовтня він здійснив наскок райцентр Сколе з метою звільнити в’язнівв'язнів, ліквідувати [[НКВД]] та захопити продовольчі склади. Акція була невдалою. Теренова мережа не зробила належної розвідки, а агентура в курені або в місцевому підпіллі повідомила про наміри наскоку, а тому більшовики перевели тюрму і НКВД, а самі приготувалися до оборони.

Зі Сколе курінь вирушив на захід. На горі [[Парашка|Парашці]] повстанці потрапили під сильний обстріл і мінні поля. Сотні “Громенка”«Громенка», “Крісового”«Крісового» та “Осипа”«Осипа» вийшли більш-менш цілими, хоча і зазнали втрат. Курінь частково розпорошився. Відбився і “Євген”«Євген», а тому командування перебрав “Осип”«Осип». З Парашки він із своїм відділом та сотнею “Крісового”«Крісового» звернув до Тисовця, де зупинився ввечері 8 жовтня. Там повстанці, які не їли два дні, дещо відживилися та відпочили.

Вранці 10 жовтня курінь вирушив з [[Тисовець (Сколівський район)|Тисовця]] за маршрутом Багновате–Радич–ЯсінкаБагновате-Стецева–ЯсінкаРадич-Ясінка-Стецева-Ясінка Масьова–Свидник–Смільна–Жданна–Недільна–ЛужокМасьова-Свидник-Смільна-Жданна-Недільна-Лужок Горішній–Тисовиця–Лаврів–Нанчівка–Росохи–Рудавка–Смільниця–ЛопушанкаГорішній-Тисовиця-Лаврів-Нанчівка-Росохи-Рудавка-Смільниця-Лопушанка. В дорозі від куреня від’єдналасявід'єдналася частина підрозділів і вояків, які залишилися на Самбірщині.

“Євген”«Євген» долучився до куреня з групою вояків 13 жовтня в Ясінці Масьовій. На нараді командного складу командування доручено “Осипові”«Осипові», хоча формально курінним залишався “Євген”«Євген».

В [[Лопушанка (Турківський район)|Лопушанці]], куди відділи прибули 19 жовтня, у сутичці з прикордонниками загинув “Осип”«Осип». Рештки куреня впродовж кількох днів частинами перейшли радянсько-польський кордон і в лісі Турниця зв’язалисязв'язалися із командуванням ВО “Сян”«Сян». Загалом у Перемищину прибули понад 200 вояків (110 осіб у сотні “Осипа”«Осипа», до якої приєдналися решти сотні “Крісового”«Крісового», і 110 – — у сотні “Громенка”«Громенка»). За підсумками рейду “Громенко”«Громенко» та “Осип”«Осип» були відзначені Срібним Хрестом бойової заслуги ІІ кл. (наказ ГВШ УПА ч. 1/45 від 25.04.1945  р.)

Курінь на чолі з “Реном”«Реном» після відходу “Євгена”«Євгена» вирушив на північний схід через г. Красну, північніше ріки [[Мизунка|Мізуньки]], відтак повернув на південний схід і, залишаючи справа села Солотвину і [[Мислівка|Людвиківку]], вийшов на [[Аршиця (хребет)|хребет Аршиця]]. Звідси 8 жовтня дістався [[Ілемня|с. Ілемня]] Рожнятівського р-ну, а наступного дня розтаборився біля сусіднього села [[Суходіл (Рожнятівський район)|Суходіл]]. В цей час дві чоти з сотні “Дружинники«Дружинники 2”2» відійшли в [[Чорний Ліс (Збаразький район)|Чорний Ліс]]. Далі на схід пішла і чота “Бульби”«Бульби».

Рейд був важкий, з подоланням висот по маршруту до 1347  м над рівнем моря, а малолюдний терен не міг забезпечити харчі (залізну порцію з’їлиз'їли на третій день). Стрільці були фізично вичерпані, мали знищені взуття й одяг. В курені було 6 поранених на мінних полях, 45 нездатних продовжувати рейд, з’явиласяз'явилася червінка.

На Рожнятинщині відділи затримали більше двох тижнів. Тут повстанці відживились, запаслись харчами, поремонтували одяг та взуття, привели до порядку зброю. “Рен”«Рен» вислав зв’язковихзв'язкових в Чорний Ліс до командира УПА-Захід-Карпати [[Луцький Олександр Андрійович|Олекси Луцького-“Андрієнка”«Андрієнка»-“Богуна”«Богуна»]] в справі дальших дій, а сам в порозумінні і співпраці з місцевими відділами УПА і мережею ОУН здійснив наскок на райцентр [[Перегінське]]. Акція не досягла своїх завдань (захоплення складів та знищення ворожої залоги) через погану розвідку і невдалі дії місцевої сотні “Журавлі”«Журавлі».

Невдовзі кур'єри принесли “Ренові”«Ренові» відповідь від “Андрієнка”«Андрієнка», де той наказував повернутися на [[Лемківщина|Лемківщину]]. Курінь доповнив харчові припаси, після чого вирушив на захід двома частинами, для кращої рухливості. Відділи “Байди”«Байди» і “Бурлаки”«Бурлаки», з якими перебував “Рен”«Рен», вийшли 29 жовтня за маршрутом Ілемня–Лоп’янка–СтрутинІлемня-Лоп'янка-Струтин Нижній–Надіїв–Белеїв–ЧолганиНижній-Надіїв-Белеїв-Чолгани(Міжріччя)–Лисовичі–Нинів–Танява–Розгірче–Орів–Урич–Новий-Лисовичі-Нинів-Танява-Розгірче-Орів-Урич-Новий Кропивник–ЖданнаКропивник-Жданна і 13 листопада прибув на збірний пункт на г. Коханий Діл в 3  км на схід від Недільної Старосамбірського р-ну, де зупинилася на кілька днів.

Сотні “Веселого”«Веселого» і “Нечая”«Нечая» вирушили з околиць Перегінська 30 жовтня за маршрутом Луги–НягринЛуги-Нягрин (Підліски)–Шандровець–Мізунь-Шандровець-Мізунь Новий–Кальна–СлободаНовий-Кальна-Слобода Болехівська–Лужки–Бряза–Труханів–Побук–Тишівниця–Межиброди–Орів–Урич–НовийБолехівська-Лужки-Бряза-Труханів-Побук-Тишівниця-Межиброди-Орів-Урич-Новий Кропивник. В дорозі сталося кілька сутичок з ворогом. В Новому Кропивнику відділи розійшлися. Сотня “Веселого”«Веселого» пішла маршрутом Свидник–Тур’є–Топільниця–ЛопушанкаСвидник-Тур'є-Топільниця-Лопушанка-Хомина-Гвоздець-Ріп'янка-Грозьова-Мшанець-Бистре-Хомина–Гвоздець–Ріп’янка–Грозьова–Мшанець–Бистре–СереднєСереднє і 3 грудня перейшла кордон на річці Сян. Сотня “Нечая”«Нечая» з Нового Кропивника вирушила на Опаку, відтак повернула на Старий Кропивник, де в сутичці з більшовиками втратила 6 вояків, і через Залокоть вийшла на збірний пункт на г. Коханий Діл 16 листопада, де приєдналася до “Рена”«Рена».

При заготівлі взуття в Недільній того ж дня сотня “Байди”«Байди» мала сутичку з НКВД, а тому відділ повернув на північ під с. Сторонна Дрогобицького р-ну, де 17 листопада сотні “Байди”«Байди» і “Бурлаки”«Бурлаки» звели з більшовиками шестигодинний оборонний бій. Повстанці втратили 19 вбитими, більшовики – — 8 вбитими і 1 пропав безвісти.

Наступного дня відділи зібралися в Недільній і вирушили далі на захід за маршрутом Лопушанка Хомина–Гвоздець–Грозьова–Мшанець–Бистре–Кривка–ЖуравинХомина-Гвоздець-Грозьова-Мшанець-Бистре-Кривка-Журавин. 21–2421-24 листопада сотні “Байди”«Байди» і “Бурлаки”«Бурлаки» чотами стояли в околицях Грозьової і Мшанця, а 25 листопада в лісі біля Кривки мали сутичку із взводом прикордонників. Обидві сотні разом із “Реном”«Реном» перетнули кордон ввечері 27 листопада і за кілька годин прибули до села Ступосяни неподалік Букового Бердо. Ще за кілька днів, 3 грудня, до сусіднього села Руського прибула сотня “Веселого”«Веселого». Відділ “Сурма”«Сурма» залишився на території УРСР (в Ступосяни прибула 9.01.1944  р.). Так завершився карпатський рейд довжиною понад 400  км та тривалістю 65 днів.

При поверненні кожна сотня мала по три чоти чисельністю 35-40 вояків, сотенний почот (8-10 осіб) і жандармерію (4-5 осіб), маючи на озброєнні 9 ручних кулеметів, 5-6 автоматів та гвинтівки (крім того, у сотні “Бурлаки”«Бурлаки» був німецький ручний міномет, у “Сурмі” –«Сурмі» — станковий кулемет). На початок грудня курінь “Рена”«Рена» нараховував до 400 осіб (без сотні “Сурма”«Сурма») із 30 ручними кулеметами, 25 автоматами і браком патронів (до 40 на стрільця).

* [http://ukrnationalism.com/history/793-karpatskyi-reid-zahonu-upa-lemkivshchyna/793-karpatskyi-reid-zahonu-upa-lemkivshchyna.html Мороз Володимир. Карпатський рейд загону УПА "«Лемківщина"»]

* [[Мізерний Василь|Василь Мізерний-"«Рен"»]]

* Українська Повстанська Армія. Історія нескорених / В.В'ятрович, Р.Забілий, І.Дерев'яний та ін. - — 3-є вид. - — Львів: Центр Досліджень Визвольного Руху, 2011