Історія НАН України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок) |
Albedo (обговорення | внесок) м стиль |
||
Рядок 290:
На [[1977]] рік АН УРСР мала 121 дійсного члена і 175 членів-кореспондентів. Три її секції охоплювали 11 відділів і 82 наукові установи, у тому числі 58 науково-дослідних інститутів. Разом у системі АН УССР працювало 12 500 співпрацівників. [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Центральна наукова бібліотека АН УССР]] на 1979 нараховувала понад 10 млн друкованих одиниць, з цього числа багато в «спецфондах» (ідейно «шкідливих», переважно «націоналістичних»), приступних лише за спеціальним дозволом.
=== Спецфонд ===
Якщо до початку 1930-х років ВУАН мала значні здобутки у ділянці гуманітарних наук (головним чином українознавчих), то в процесі наступних репресій і реорганізацій ці науки неухильно занепадали, а то й зовсім зникали з планів науково-дослідних установ АН УРСР (класична філологія, [[орієнталістика]], порівняльне літературознавство, історія України до 1917, всесвітня історія, історія Церкви, [[психологія]] тощо). Про це свідчили і числові показники: на 118 дійсних членів АН УРСР в [[1970]] році було тільки 10 з ділянки гуманітарних наук. Це або письменники, що науково не працювали ([[Микола Бажан]], [[Олександр Корнійчук]]), або партійні ідеологи ([[Скаба Андрій Данилович|А. Скаба]], [[Шамота Микола Захарович|М. Шамота]]). Натомість на перше місце висунулися фізико-математичні, технічні і природознавчі науки, розраховані на конкретне застосування в дальшому розвитку [[машинобудування]], [[металургія|металургії]], енергетичної бази, раціонального використання енергетичних джерел, піднесення сільсько-господарського виробництва, поліпшення якости продукції, охорону природи тощо. В АН УРСР зформувалася низка шкіл, які внесли значний вклад у різні ділянки науки: алгебраїчна школа [[Граве Дмитро Олександрович|Д. Ґраве]], школа [[Крилов Микола Митрофанович|М. Крилова]] і школа нелінійної механіки, школа [[Динник Олександр Миколайович|О. Динника]] з теорії пружности, хімічна школа [[Писаржевський Лев Володимирович|Л. Писаржевського]], школа [[Глушков Віктор Михайлович|В. Глушкова]] в ділянці теоретичної кібернетики. Великі досягнення АН УССР має в ділянці патофізіології ([[Богомолець Олександр Олександрович|О. Богомолець]]), фізики ([[Синельников Кирило Дмитрович|К. Синельников]]), ботаніки ([[Холодний Микола Григорович|М. Холодний]]), медицини ([[Стражеско Микола Дмитрович|М. Стражеско]], [[Філатов Володимир Петрович|В. Філатов]]) та інших наук. У деяких галузях АН УРСР вийшла на перше місце в СРСР (порошкова металургія, електрозварювання; хіміки АН УРСР перші в СРСР одержали [[Важка вода|«важку воду»]], ізотопи водню і кисню, тут також створено першу в СРСР електронну обчислювальну машину тощо). Але брак нормальних контактів з науковим світом поза СРСР і радянським блоком робила АН УРСР провінційною науковою установою, а утилітарне наставлення на розвиток технічних наук з занедбанням гуманітарних надавала їй суто радянського характеру, позбавляючи дедалі більше прикмет національної наукової установи. Про національну безликість АН УРСР, фактично поставленої на службу російській науці, особливо яскраво свідчила дедалі більша русифікація її видань.▼
== Доба Незалежності ==
У 1980 роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76% працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19%), у Секції суспільних наук (5%). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. У складі АН УРСР налічувалося 143 академіки і 203 члени-кореспонденти, 1394 доктори наук, 8141 кандидат наук. Вони працювали в 78 наукових установах і 72 підприємствах дослідно-конструкторської і виробничої бази. Вчені багатьох академічних інститутів зробили істотний внесок у подолання тяжких наслідків [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобильської катастрофи]]. Зусилля їх координувалися комісією президії АН УРСР під головуванням академіків В. Трефілова, [[Скок Володимир Іванович|Володимира Скока]], [[Бар'яхтар Віктор Григорович|Віктора Бар'яхтара]].▼
Після досягнення незалежності НАН України постала перед значними фінансовими труднощами. Неможливість купувати обладнання і реактиви, низька оплата роботи науковця, відсутність держзамовлення для практично-орєнтованих досліджень спонукала тисячі співробітників НАН залишити Україну чи науку. З іншого боку, перед вченими, особливо в галузі гуманітарних наук, розкрилися великі перспективи творчої праці. Юристи, історики, соціологи, економісти взяли активну участь у процесах державотворення. Якісно поліпшилися умови спілкування вчених із колегами за кордоном.
Академія нині налічує 168 наукових інститутів та установ, де працює більше 40 тисяч співробітників, з них понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. У складі Академії 478 академіків і членів-кореспондентів.
==
▲Якщо до початку 1930-х років ВУАН мала значні здобутки у ділянці гуманітарних наук (головним чином українознавчих), то в процесі наступних репресій і реорганізацій ці науки неухильно занепадали, а то й зовсім зникали з планів науково-дослідних установ АН УРСР (класична філологія, [[орієнталістика]], порівняльне літературознавство, історія України до 1917, всесвітня історія, історія Церкви, [[психологія]] тощо). Про це свідчили і числові показники: на 118 дійсних членів АН УРСР в [[1970]] році було тільки 10 з ділянки гуманітарних наук. Це або письменники, що науково не працювали ([[Микола Бажан]], [[Олександр Корнійчук]]), або партійні ідеологи ([[Скаба Андрій Данилович|А. Скаба]], [[Шамота Микола Захарович|М. Шамота]]). Натомість на перше місце висунулися фізико-математичні, технічні і природознавчі науки, розраховані на конкретне застосування в дальшому розвитку [[машинобудування]], [[металургія|металургії]], енергетичної бази, раціонального використання енергетичних джерел, піднесення сільсько-господарського виробництва, поліпшення якости продукції, охорону природи тощо. В АН УРСР зформувалася низка шкіл, які внесли значний вклад у різні ділянки науки: алгебраїчна школа [[Граве Дмитро Олександрович|Д. Ґраве]], школа [[Крилов Микола Митрофанович|М. Крилова]] і школа нелінійної механіки, школа [[Динник Олександр Миколайович|О. Динника]] з теорії пружности, хімічна школа [[Писаржевський Лев Володимирович|Л. Писаржевського]], школа [[Глушков Віктор Михайлович|В. Глушкова]] в ділянці теоретичної кібернетики. Великі досягнення АН УССР має в ділянці патофізіології ([[Богомолець Олександр Олександрович|О. Богомолець]]), фізики ([[Синельников Кирило Дмитрович|К. Синельников]]), ботаніки ([[Холодний Микола Григорович|М. Холодний]]), медицини ([[Стражеско Микола Дмитрович|М. Стражеско]], [[Філатов Володимир Петрович|В. Філатов]]) та інших наук. У деяких галузях АН УРСР вийшла на перше місце в СРСР (порошкова металургія, електрозварювання; хіміки АН УРСР перші в СРСР одержали [[Важка вода|«важку воду»]], ізотопи водню і кисню, тут також створено першу в СРСР електронну обчислювальну машину тощо). Але брак нормальних контактів з науковим світом поза СРСР і радянським блоком робила АН УРСР провінційною науковою установою, а утилітарне наставлення на розвиток технічних наук з занедбанням гуманітарних надавала їй суто радянського характеру, позбавляючи дедалі більше прикмет національної наукової установи. Про національну безликість АН УРСР, фактично поставленої на службу російській науці, особливо яскраво свідчила дедалі більша русифікація її видань.
▲У 1980 роках більшість наукових співробітників Академії була зосереджена у Секції фізико-технічних і математичних наук (у 1986 — 76% працюючих), у Секції хіміко-технологічних і біологічних наук (19%), у Секції суспільних наук (5%). Загальна кількість наукових співробітників зросла до 15340. У складі АН УРСР налічувалося 143 академіки і 203 члени-кореспонденти, 1394 доктори наук, 8141 кандидат наук. Вони працювали в 78 наукових установах і 72 підприємствах дослідно-конструкторської і виробничої бази. Вчені багатьох академічних інститутів зробили істотний внесок у подолання тяжких наслідків [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобильської катастрофи]]. Зусилля їх координувалися комісією президії АН УРСР під головуванням академіків В. Трефілова, [[Скок Володимир Іванович|Володимира Скока]], [[Бар'яхтар Віктор Григорович|Віктора Бар'яхтара]].
<nowiki>----</nowiki>
НАН України стала одним з визначних наукових центрів, збагативши вітчизняну і світову науку цінними відкриттями й винаходами. Так, вчені-фізики здійснили ряд важливих досліджень в галузі теоретичної фізики, зокрема ядерної фізики, в галузі вивчення напівпровідників (германійові діоди і тріоди). Широко відомі праці О. І. Лейпунського в галузі фізики ядра. Праці М. М. Крилова і М. М. Боголюбова та їхніх учнів є видатним вкладом в галузі дослідження наближених методів математичного аналізу і теорії динамічних систем. Українські математики створили новий відділ математичної фізики — нелінійну механіку. Значним вкладом в науку є праці Г. Ф. Проскури з аерогідродинаміки та дослідження М. О. Лаврентьєва з геометричної теорії функцій комплексної змінної та її застосування до гідродинаміки й аеродинаміки. В Інституті електротехніки академії вперше в СРСР була створена мала електронна обчислювальна машина, яка стала прототипом великої обчислювальної машини, створеної в АН СРСР. В обчислювальному центрі академії створено спеціалізовану машину «Київ» і ряд інших обчислювальних машин.
Рядок 308 ⟶ 312:
Зусиллями вчених АН УРСР розв'язано ряд важливих проблем автоматизації виробничих процесів, розроблено методи розрахунку машин на міцність, створено нові досконалі машини і механізми. Загальнонародне визнання здобула наукова діяльність Є. О. Патона, який зробив великий вклад у рад. мостобудування та автоматичне електрозварювання. В [[Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР|Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР]] розроблено теорію зварювання та апаратуру для автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом для потреб [[машинобудування]], [[суднобудування]], апаратобудування і багатьох ін. галузей промисловості. Розроблені колективом інституту і удостоєні в [[1958]] Ленінської премії метод і апаратура електрошлакового зварювання металу великої товщини широко впроваджені на багатьох заводах важкого машинобудування. Дослідження проблем [[порошкова металургія|порошкової металургії]] дозволило створити ряд [[металокераміка|металокерамічних]] виробів, які знайшли застосування в радіотехнічній промисловості і будівництві енергетичних систем. [[Інститут чорної металургії АН УРСР]] успішно досліджує питання інтенсифікації металург. процесів, розробляє нові й удосконалює існуючі процеси, а Інститут гірничої справи у творчій співдружності з працівниками виробництва створив гірничий комбайн для розробки слабких порід марганцьоворудних і буровугільних родовищ, а також оригінальний прилад — метангазоаналізатор безперервної дії Успішно впроваджуються в практику гідробудівництва розроблені науковими працівниками Інституту гідрології і гідротехніки нові методи будівництва гребель з кам'яного накиду.
Великими тиражами видано в Україні монографічні наукові праці з питань історії українського народу, розвитку народ. господарства УРСР та ін. питань економіки, з проблем українського літературознавства, фольклору та мистецтвознавства. Вчені Академії наук УРСР розв'язали ряд практичних і теоретичних наукових питань в галузі історії, зокрема створено двотомний курс історії Української РСР. В Інституті літератури АН УРСР створено курс історії української літератури, видано твори класиків української літератури (Т. Шевченка, І. Франка, П. Мирного, Лесі Українки, П. Грабовського та ін.). Вчені Інституту мовознавства видали монографії про походження української мови, курс сучасної української літературної мови та її історії, ряд словників та ін.
| |||