Волошин Ростислав Павлович: відмінності між версіями

Дочка закінчила Луцьке педадогічне училище, працювала бібліотекарем, вчителем вечірньої школи у Нововолинську. Після переїзду родини до Луцька в 1974 році працювала в облраді по туризму та екскурсіях. Померла в січні 1998 року та похована на міському кладовищі у [[Луцьк]]у. Інна відчувала «турботу» [[НКВД|відповідних органів]] все своє життя. Їй не дозволили отримати вищу освіту, морально пресували все життя. Чоловік Валентин Оленченко помер 1993 року.

Внук Анатолій Волошин, 3.09.1957 р. н., Луцьк. Одружений. Дружина Юліана Волошина, 31.10.1986 р.н. Виховують сина Даміана 24.06.2012 р.н. і Даріана, 04.09.2014 р.н. Анатолій в 1983 р. закінчив Одеський електротехнічний інститут зв'зку. З 1982 по 1996 р.р. служив офіцером зв'язку в УМВС у Волинській області. В 1996 році вийшов на пенсію по вислузі років. З 1988 по 2008 роки КДБ СРСР проти нього було порушено "ДОР-ШП" (шпигунство).

Внуки Ростислава Волошина Юрій з рідним братом Анатолієм, були на [[Покрова Пресвятої Богородиці|Покрову]] 2008 в с. [[Бійничі|Гаї Бійничі]], де встановлений памятний хрест на місці загибелі Ростислава Волошина. Юрій після закінчення [[Національний університет "Львівська політехніка"|Львівської політехніки]] працює на Луцькому автозаводі&nbsp;— інженером<ref>Василь Яноші: [http://provinciyka.rv.ua/golovna/3918-neskhitnijj-ukranskijj-patrot.html Несхитний український патріот]</ref>.