Ордерік Віталій: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м додана Категорія:Історики з допомогою HotCat
Немає опису редагування
Рядок 1:
Ордерік Віталій ({{lang-la|Orderic Vitalis}}; *[[1075]] р. — бл. †[[1142]] р.) — середньовічний англійський хроніст, автор [[«Церковна історія»|«Церковної історії»]], одного з найважливіших джерел інформації про історію [[Нормандія|Нормандії]] та [[Англія|Англії]] кінця XI — початку [[XII століття]].
 
== Біографія ==
Ордерік був старшим сином французького священнослужителя Оделера з Орлеана, який перебравсяпереїхав до Англії, поступив на службу до графа Роджера Монтгомері і отримав від нього місце парафіяльного священика в одній з церков Шрусбері. У п'ятирічному віці Ордеріка направили в церковну школу Святих Петра і Павла в [[Шрусбер]]і, якою керував якийсь англосакс Сівард. Коли Ордеріку виповнилося одинадцять, він вступив послушником в нормандський монастир Святого Евруля, також перебував під патронатом графа Роджера. У монастирі йому дали нове ім'я — Віталій, на честь одного з воїнів Фіванського легіону. [[1093]] р. Ордерік Віталій став дияконом, [[1107]] р. — священиком. Іноді він покидав монастир: відомо, що Ордерік бував в Кройландському абатстві в [[Лінкольншир]]і, в [[Вустер]]і, Камбре ([[1105]]) і Клюні ([[1132]]).
 
Крім священицької роботи, з ранніх років Ордерік Віталій захопився літературою і протягом багатьох років присвячував значну частину свого часу роботі по листуванню книг в скрипторіях. Між [[1099]] і [[1122]] рр. йому доручили написати історію монастиря Святого Евруля. Робота Ордеріка, [[«Церковна історія»]] (лат. Historia Ecclesiastica), незабаром вийшла за рамки історії монастиря і перетворилася на загальний літопис його часу. Сама назва книги запозичена у [[Беда Преподобний|Біди Високоповажного]] — найбільшого історика ранньосередньовічної Англії. В абатство Святого Евруля часто прибували і проводили тут останні роки життя нормандські лицарі із Сицилії, Південної Італії та Англії, його також відвідували священики з дочірніх монастирів в Південній Італії. В Англії у абатства були великі земельні володіння, подаровані ще Вільгельмом Завойовником. Це дозволяло Ордеріку Віталію збирати інформацію про історію сучасного світу і використовувати її при створенні своєї роботи.
 
«Церковна історія» завершується [[1141]] і декількома зауваженнями про події [[1142]], причому Ордерік Віталій згадує у цих розділах, що сам він уже старий і хворий. Це дозволяє зробити висновок про смерть Ордеріка Віталія близько 1142.
Рядок 11:
«Церковна історія» Ордеріка Віталія складається з трьох розділів:
 
* Книги I і II, найменш цінні з історичної точки зору, розповідають про історію християнства з часів Ісуса Христа. Після [[855]] р. Ордерік Віталій обмежується списком римських пап, що завершуютьсязавершується Інокентієм I. Ймовірно, ці книги були написані вже після завершення основної роботи в [[1136]]–[[1141]] рр.
 
* Книги III–VI представляють собою центральну частину творіння Ордеріка Віталія — літопис монастиря Святого Евруля. Вони були написані, очевидно, в [[1123]]–[[1131]] рр. В Четвертої і П'ятої книгах містяться також розповіді про діяння Вільгельма Завойовника в Нормандії та Англії. Відносно подій до [[1067]] року ці оповідання являють собою виклад відомостей з «Історії норманів» Вільгельма Жюмьєжського і «Діянь Вільгельма» Вільгельма Пуатевінського. Особливе значення мають глави, що описують події [[1067]]–[[1071]] рр., Тобто перших років після нормандського завоювання Англії, які базуються на документах, що не дійшли до нашого часу заключних розділах «Діянь Вільгельма». Після [[1071]] Ордерік Віталій виступає вже як незалежний історик, однак по повноті інформації ці книги поступаються пізнішим томам «Церковної історії».