Цар: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MelVic (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
MelVic (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Ivan-Groznyi-Parsuna.jpg|міні|200пкс|Цар [[Іван Грозний]], [[Державний історичний музей]], [[Москва]]]]
[[Файл:Panthera leoP1040181.JPG|міні|200пкс|Лев — цар звірів.]]
'''Цар''' ({{lang-ru|Царь}})&nbsp;— [[монарх]] в Росії, Болгарії та Сербії. Також титул ''цар'' вживався в офіційних документах і руських [[літопис]]ах щодо [[хан]]ів [[Золота Орда|Золотій ордіорди]], Болгарії та Сербіїправителів держав, назваякі утворилися після її розпаду. Найпоширеніша версія походження походитьназви&nbsp;— від титулу [[Римська імперія|римських]] [[імператор|імператорів]] -ів&nbsp;— [[Цезар (титул)|цезар]] ({{lang-la|caesar}}),<ref name="Oxford">[http://www.oxforddictionaries.com/definition/english/tsar tsar -&nbsp;— definition of tsar in English from the Oxford dictionary]</ref> Вживається також як загальна назва володаря якої-небудь країни. В українській традиції царями також називають східних мудреців ([[Три царі]]).
 
Російський історик [[Карамзін]] мав іншу думку, щодо походження титулу ''цар''<ref>[https://books.google.com.au/books?id=w851ixSKr9AC&pg=PA339&lpg=PA339&dq=%D0%A1%D0%B8%D0%B5+%D0%B8%D0%BC%D1%8F+%D0%BD%D0%B5+%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C+%D1%81%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5+%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE+Caesar,+%D0%BA%D0%B0%D0%BA+%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%B5+%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE+%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%B8&source=bl&ots=haRMLwpddZ&sig=BdmlcVV8RsAH-coeF0v6flJ5AZ8&hl=uk&sa=X&ei=il7xVIiyNai2mQWqzILwAg&ved=0CCUQ6AEwAQ#v=onepage&q=%D0%A1%D0%B8%D0%B5%20%D0%B8%D0%BC%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20Caesar%2C%20%D0%BA%D0%B0%D0%BA%20%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%B8&f=false История Государства Российского -&nbsp;— А Ф Смирнов, Николай Михайлович Карамзин -&nbsp;— Google книги]</ref>: {{цитата|Це ім'я не є скорочення латинського Caesar, як багато безпідставно думали, але древнє Східне, яке зробилося у нас відомо по Слов'янському перекладу Біблії і давалося [[Імператор]]ам Візантійським, а в новітні часи [[Хан]]ам Монгольським і має в перській мові значення ''трон'' або ''верховна влада''.}}
 
У переносному значенні&nbsp;— повновладний господар над ким- або чим-небудь. Розпорядник, який підпорядковує навколишніх своєму впливу або переважає всіх чим-небудь: «[[лев]]&nbsp;— цар звірів».
Рядок 10:
 
== Етимологія ==
Caesar&nbsp;— обов'язкова частина титулу [[Римська імперія|римських]] та [[Візантійська імперія|візантійських]] [[імператор|імператорів]]ів як наступників [[Юлій Цезар|Юлія Цезаря]]. Можливо, через [[готи|готське]] Kaisar або безпосередньо з [[латинська мова|латинського]] «caesar», в пізнішій (з початковим «ц») вимові.
 
В письмових пам'ятках слово відоме з [[917]] року, з часів [[Болгарія|болгарського]] [[цар|царя]]я [[Симеон I|Симеона]].
 
У давньоруський літературі термін використовували спочатку для позначення Бога -&nbsp;— Царя Небесного, біблійних володарів, римських або візантійських імператорів, слугувавши зазвичай перекладом грецького Βασιλείς. З кінця XII його застосовували і щодо імператорів Священної Римської імперії. Власне давньоруських володарів "«царями"» називали лише умовно, підкреслюючи їхню подібність до візантійських імператорів, точніше -&nbsp;— відповідність запозиченому з Візантії ідеалу християнського монарха, і частіше вже померлих князів. Лише після падіння Константинополя у [[1204]] році (і, відповідно, зникнення єдиного легітимного носія імператорського титулу) термін "«цар"» був вперше використано як позначення цілком світського статусу -&nbsp;— щодо [[Роман Мстиславич|Романа Мстиславича]], який намагався таким чином підкреслити претензії на роль єдиного володаря Русі. Надалі термін використовувався і щодо нащадків Романа, але дедалі рідше<ref>Майоров А.&nbsp;В. &nbsp;Царский титул галицко-волынского князя Романа Мстиславича и его потомков. Studia Slavica et Balcanica Petropolitana,2009, 1-2 с.250-262</ref>.
 
Після входження більшої частини Русі до складу [[Монгольська імперія|Монгольської імперії]] в слов'яномовних джерелах того часу цим словом почали називати Великого хана, а згодом - &nbsp;— ханів Сибіру, Середньої Азії, Індії, Персії, Китаю поряд із запозиченим з тюркських мов словом «хан» (в письмових пам'ятках&nbsp;— з [[1267]] року.)<ref>[http://vasmer.narod.ru/p802.htm Этимологический словарь Фасмера]</ref>.
 
В [[Острозький літописець|Острозькому літописці]] (після [[1633]]) словом «цар» позначають монархів рівня [[хан]]а чи [[король|короля]]. Наприклад:
: ''Року 1521. Махмет, перекопський цар, взял Казань под Василієм, князем московським, і в Москві больш 300 000 в'язнів набрал''<ref name="Бевзо">О.&nbsp;А.&nbsp;Бевзо. Львівський літопис і Острозький літописець. &nbsp;— Київ, 1971. &nbsp;— с. 126.</ref>.
 
На противагу цьому [[імператор]]у відповідає слово «[[цісар]]». Наприклад:
: ''...Того…Того же року увесь Петриков вигоріл. І цісар турський Селім Сірію, Єгипет і Аравію взявши, у Костантинополю здох.''<ref name="Бевзо"/>
 
У сучасній українській (а також російській і радянській історіографії) слово «цар» вживається як загальний термін для позначення неспоріднених титулів правителів стародавнього світу: Близького Сходу, Середземномор'я, Індії, Китаю тощо, а також доколумбової Америки. Іноді це призводить до того, що однакові за звучанням титули (зокрема, латинське «рекс» ({{lang-la|rex}}) або китайське «ван») перекладають по-різному&nbsp;— в залежності від контексту.
Рядок 30:
 
== Росія ==
[[Файл:Kremlinpic4.jpg|200px|міні|праворуч|Перший московський цар -&nbsp;— [[Іван IV Грозний|Іван Грозний]]]]
У Московії, а згодом і Російській імперії, «цар» був титулом [[хан (титул)|ханів]] династії Чингізидів, а згодом став титулом власне монарха Московії і Російської імперії. Цей титул вживається правителями Росії з часів [[Іван III Васильович|Івана III]] в основному у дипломатичній документації. У [[1497]] році Іван III коронував як царя свого онука Дмитра Івановича, оголошеного спадкоємцем, але потім ув'язненого. Наступник [[Іван III Васильович|Івана III]] [[Василь III]] довольнився старим титулом [[великий князь]]. Але у [[1547]] році його син [[Іван IV Грозний]], досягнувши повноліття, коронував себе царем.
 
До епохи Івана ІІІ слово «цар» зрідка вживали у російській літературній мові на означення московських правителів. Але в офіційних документах, міжнародних угодах та печатках воно не зустрічалося<ref name="Ф111">Меховский Матвей. [http://www.myslenedrevo.com.ua/ru/Sci/HistSources/Tractat2Sarmatiis/Notes/140.html Трактат о двух Сарматиях].&nbsp;— Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936.</ref>. Натомість, титул «цар» постійно вживався на адресу сюзерена Москви, татарського хана, як в літературній, так і юридичній мові<ref name="Ф111"></ref>. Зокрема, в офіційному листуванні 1470-х років між Іваном ІІІ та [[Менґлі I Ґерай|Менглі Ґераєм]], останній іменував себе царем, а Івана &nbsp;— великим князем: «''Я Менгли-Гирей царь пожаловал, с братом своим великим князем взял любовь''»; сам Іван відповідав йому: «''Государь еси великий… брат мой Менгли-Гирей царь''»<ref name="Ф111"></ref>. У московських міжурядових наказах, інструкціях та документах внутрішнього користування, хани завжди іменувалися царями<ref name="Ф111"></ref>.
 
У [[1721]] році [[Петро I|Петро Великий]] замість старого титула «цар» прийняв титул «[[імператор]]а». Відтоді титул «цар» продовжував вживатися нарівні з титулом «імператора» у російській документації і літературі до [[Лютнева революція 1917|повалення монархії]] в лютому-березні [[1917]]<ref>Наприклад, у[[Гімн Російської імперії|державному гімні]]. Слово, якщо воно стосувалось російського монарха, потрібно було писати з великої літери). Крім того, титул входив до офіційної повної титулатури як титул володаря колишнього Казанського, Астраханського і Сибірського ханств, а потім&nbsp;— Польщі.</ref>.
 
== Балкани ==
Титул "«цар"» також використовувався правителями [[Болгарія|Болгарії]] в [[893]][[1014]], [[1085]][[1396]], [[1908]][[1946]] і [[Сербія|Сербії]] в [[1346]][[1371]]&nbsp; роках.
 
== Титули царської сім'ї ==
Рядок 63:
== Література ==
{{Вікісловник|цар}}
* Лакиер А.&nbsp;Б.&nbsp;История титулов государей России // Журнал Министерства народного просвещения. 1847. Ч. 54. №№&nbsp;10-12;
* Ключевский В.&nbsp;О.&nbsp;Терминология русской истории // Соч. в 9-ти томах. Т. VI: Специальные курсы. М., 1989. С. 102—103102–103;
* Барсов Е.&nbsp;В.&nbsp;Древнерусские памятники священного венчания на царство в связи с греческими их оригиналами, с историческим очерком чинов царского венчания в связи с развитием идеи царя на Руси // Чтения в Обществе истории и древностей российских. 1883. Кн. 1. Отд. 1. С. [44-84];
* Лыщинский Л. В. О значении слова самодержавие (историческая справка). СПб., 1906;
* Vodoff W. Remarques sur la valeur du terme 'tsar' applique aux princes russes avant le milieu du XVe siecle // Oxford Slavonic Papers. Vol.XI. 1978. P.1-41; Он же. Le titre 'tsar' dans la Russie du nord-est byzantina et mediaevalia europensia. Vol.1. Sofia, 1989. P.54-58;
* Хорошкевич А.&nbsp;Л.&nbsp;Еще одна теория происхождения опричнины Ивана Грозного // Спорные вопросы отечественной истории X—XVIII X–XVIII&nbsp;вв.: Тезисы докладов и сообщений Первых чтений, посвященных памяти А.&nbsp;А.&nbsp;Зимина. Москва, 13-18 мая 1990 г. Вып. 2. М., 1990. С. 285—290285–290;
* Она же. Царский титул Ивана IV и боярский «мятеж» 1553 года // Отечественная история. 1994. №&nbsp;3. С. 23-42;
* Горский А. А. О титуле «царь» в средневековой Руси (до середины XVI &nbsp;в.) // Одиссей. Человек в истории. 1996. М., 1996;
* Филюшкин А.&nbsp;И.&nbsp;Термины «царь» и «царство» на Руси // Вопросы истории. 1997. №&nbsp;2;
* Он же. Титул московских государей и проблемы культурно-цивилизационного выбора стран Восточной Европы в период средневековья // Средневековая Европа. Воронеж, 1997. Вып. 1. С. 90-100;