Відмінності між версіями «Монастир Миколи Йорданського»

нема опису редагування
м (оформлення за допомогою AWB)
 
== Виникнення назви ==
За однією з версій на Чернечому озері (яке існує і досі під назвою [[Йорданське озеро]]) на честь церковного свята Водохреща влаштовували ополонку — так звану «йордань» для освячення води.
Це озеро, розташоване проти монастиря на оболонських луках, зазначене на міських планах 1816 та 1837  рр.
 
== Історія ==
 
Микільський Йорданський [[жіночий монастир]] існував з 1616 і до 1935 року на [[Пріорка|Пріорці]] ([[ВулицяКирилівська Фрунзевулиця (Київ, Подільський район)|Кирилівська вул. Фрунзе]], 51, тепер тут корпуси Київської нотної фабрики).
 
1832 року київський археолог-любитель К. А. Лохвицький у садибі купця І. Г. Марра на вулиці Кирилівській (нині Фрунзе), 51, що на Пріорці, виявив залишки цегляних фундаментів якогось храму із кладкою, як на [[Золоті ворота (Київ)|Золотих воротах]] у Києві, та земляних укріплень. Це могла бути парафіяльна Микільська церква, пов'язана своєю історією із стародавнім переказом «Чудо св. Миколая стосовно половчанина, яке сталося у місті Києві». Окремі ж дослідники ототожнили знахідку із відомою церквою св. пророка Іллі, у якій руські воїни-християни присягалися 945 року на вірність договорові із греками. А професор місцевої духовної Академії М. І. Петров переконував громадськість у тому, що саме в цьому районі започатковувався Київ і далі розвивався уздовж гори в південному напрямку. Пізніше, в часи князя Ігоря, центром укріплень стала територія, що прилягала до Андріївського пагорба.
 
За іншими джерелами, при тому храмові з давніх часів існував Микільський Йорданський [[жіночий монастир]], серед черниць якого перебувала мати преподобного [[Феодосій Печерський|Феодосія Печерського]]. Припинила його існування, вочевидь, [[монголо-татарська навала]] 1240 року.
Походження назви монастиря, церкви, [[Йорданський струмок|струмка]], ставка та й цілої місцевості, в основі якої лежить слово «Йордан», навів у своєму «Описании Києва» відомий дослідник історії міста [[Закревський Микола Васильович|М. В. Закревський]]. Один із київських паломників, перебуваючи на березі річки Йордан у Палестині, випустив із рук срібний коряк, яким збирався напитися води. Повернувшись до Києва і завітавши до зазначеного вище монастиря, він виявив цей коряк у його колодязі. Ця подія сталася десь у XI чи XII столітті.
 
Одне із джерел засвідчує, що 1544 року на цьому самому місці вже існувала дерев'яна церква в ім'я св. великомученика Димитрія Мироточивого. Інше джерело вказує на 1520-й рік і на церкву в ім'я св. Миколая. 1616 (чи 1650) року тут з'явився жіночий Микільський Йорданський монастир. В пом'янику [[Межигірський монастир|Межигірського монастиря]], в записах, що датуються до 1625 року поминається рід однієї з перших ігумень Йорданської обителі Євдокії [[Стрільбицькі|Стрельбицької]]<ref>"Болховітіновський щорічник 2011 &nbsp;р. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Олексій Кузьмук "Поменник Межигірського монастиря; Публікація рукописної пам'ятки XVII &nbsp;ст. С. 206 - 207206–207</ref> (існує думка, що його заснували пізніше і почергово очолювали сестри святителя Димитрія Ростовського), який перебував під опікою ігумена Кирилівського монастиря і територія якого на початку XVIII століття значно розширилася за рахунок монастиря, переведеного сюди 1712 року імператором [[Петро І|Петром І]] із жіночого відділення [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівського Золотоверхого монастиря]], який продовжив своє функціонування під назвою «Богословський Йорданський монастир» (після переселення згуртувався навколо Іоанно-Богословської церкви Миколаївського монастиря. Імператриця [[Катерина II]] 1786 року перевела Богословський Йорданський монастир до Золотоноші, а Микільській Йорданський монастир проіснував на старому місці до 1803 року, коли був ліквідований, а церква стала парафіяльною.
 
Після ліквідації монастиря залишилися 2 дерев'яні церкви, одна із яких&nbsp;— Микільська, згоріла 1821 (чи 1830) року, а її функції стала виконувати Димитріївська церква, що збереглася при колишній монастирській трапезній.
== Посилання ==
* http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Igdu/2007_10/5.pdf
 
== Джерела ==
* [http://wek.kiev.ua/uk/Йорданський_монастир WWW Енциклопедія Києва]
* http://myslenedrevo.com.ua/studies/ksk/16tomilovych.html
* Сайт Храму Казанської Ікони Божої Матері
 
== Примітки ==
{{reflist}}