Кадіївка: відмінності між версіями

Населення — близько 90 152 мешканцівосіб (перепис [[2001]]), разом з [[Алмазна|Алмазною]] та [[Ірміно]]м — бл. 100 000. За 10 років (на 1 січня 2011) чисельність людейжителів в містіміста зменшилася на 11 тисяч жителів, до 79 000, і цей процес триває.

[[Гірничорудна промисловість|Гірничорудна]], [[Машинобудівна промисловість|машинобудівна]], [[Хімічнахімічна промисловість|хімічна промисловості]] (вугільні [[Копальня|копальні]], заводи феросплавів, технічного вуглецю, машинобудівний, [[Стахановський вагонобудівний завод|вагонобудівний]] тощо).

Місто виникло в кінці [[XIX століття]] на місці рудника Шубінка ув долині річки [[Комишуваха (права притока Лугані)|Комишувахи]], правої притоки [[Луганка|Луганки]], за 5 кілометрів від найдавнішого в цих місцях населеного пункту — села [[Лозова Павлівка]] (батьківщина [[Сосюра Володимир Миколайович|Володимира Сосюри]]). Місто розбудовувалося на схилах Красної Могили (251,7 м над рівнем моря).

1894 року цукрозаводчик Шубін закладає капітальну шахту № 1 «Карл» (шахта ім. Ілліча). Восени 1896 шахта № 1 дала пуди вугілля. З 1898 Шубінка стала називатися Кадіїкою. У цьому ж році біля станції Алмазна був закладений Алмазнянський металургійний завод, перша доменна піч якого заробиластала до ладу 1899 року.

1931 року сесія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету прийняла рішення про будівництво нового упорядкованого міста. Ставок ву центрі був засипаний, а на його місці розбили сквер, який проіснував до початку 1970-х років. У ніч з 30 на 31 серпня 1935 року на шахті «Центральне Ірміно» [[Олексій Стаханов]] встановив світовий рекорд продуктивності праці на відбійні молотки, нарубавши за 5 годин 45 хвилин 102 тонни вугілля, перевиконавши норму в 14 разів. Так зародилосязародився [[Стаханівський рух|Стахановський рух]].

1937 року місто перейменоване в Серго на честь [[Орджонікідзе Григорій Костянтинович|Серго Орджонікідзе]]. З 1940 по 1978 роки місто носило колишняколишню названазву — КадиївкаКадіївка.

12 липня 1942 в ході [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] місто було захоплене німецькими військами.<ref name="autogenerated16">Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941–1945». М.&nbsp;Л.&nbsp;Дударенко, Ю.&nbsp;Г.&nbsp;Перечнев, В.&nbsp;Т.&nbsp;Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.</ref>,<ref name="autogenerated18">Исаев А.&nbsp;В.&nbsp;От Дубно до Ростова.&nbsp;— М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.</ref> 3 вересня [[1943]] відвойовано військами [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]] в ході [[Донбаська операція (1943)|Донбаської операції]]:<ref name="autogenerated16" />.

У 1950-х місто включало селища, які пізніше виділилися в окремі міста&nbsp;— [[Брянка]], [[Первомайськ (Луганська область)|Первомайськ]], [[Кіровськ (місто)|Кіровськ]]. Восени 1954 в Кадіївці відкрито технічне училище;, доде занятьрозпочали приступилинавчання 280 випускників середніх шкіл. 15 лютого 1978 з метою увічнення пам'яті [[Стаханов Олексій Григорович|АО.&nbsp;Г.&nbsp;Стаханова]] Указом Президії Верховної Ради Української РСР КадиївкаКадіївка була перейменована в м Стаханов.

З часом місто потрапило до сфери впливу донських казаків, очолюваних громадянином Росії [[Козіцин Микола Іванович|М. Козіциним]], намісником Козіцина в Стаханові було призначено Павла Дремова<ref>[http://www.pravda.com.ua/articles/2014/10/7/7039994/ Стаханівська народна республіка]</ref><ref>[http://www.facenews.ua/articles/2014/253864/ Атаман Дремов против «ЛНР»: «Мы построим Казацкую народную республику Стаханова!»]</ref>. 14 вересня стахановське угрупуванняугруповання заявило про вихід з-під юрисдикції «Луганської народної республіки»<ref>[http://ukrpohliad.org/news/stahanov-progolosy-v-nezalezhnist-vid-lnr-i-obrav-narodnogo-mera-regionala.html Стаханов проголосив незалежність від ЛНР і обрав «народного мера»-регіонала]</ref>

28 вересня 2014 року з'явилася інформація, що в окупованому Стаханові бойовики проводять обшуки в місцевих школах,&nbsp;— повідомив керівник групи «[[Інформаційний опір]]» Дмитро Тимчук: «Знищується вся українська символіка. Керівництво терористів обіцяє, що&nbsp;буде вилучена вся українська навчальна література, а&nbsp;замість неї будуть завезені російські підручники»<ref>[http://www.unn.com.ua/uk/news/1390051-boyoviki-u-stakhanovi-rozpochali-obshuki-u-shkolakh-i-nischat-ukrayinsku-simvoliku-d-timchuk Бойовики у Стаханові розпочали обшуки у школах і нищать українську символіку&nbsp;— Д.Тимчук]</ref>.

30 вересня 2014-го «Інформаційний спротив» повідомив, що до міста зафіксовано перекидання до міста підрозділів 76-ї десантно-штурмової дивізії ПС РФ та діяльність російської станції РЕБ, що глушила мобільний зв'язок<ref>[http://www.ukrinform.ua/ukr/news/rosiya_visadila_na_donbas_diviziyu_desantu_1977126 Росія висадила на Донбас дивізію десанту]</ref>. 5 листопада журналіст [[Роман Бочкала]] з посиланням на власні джерела повідомив, що в Стаханові підірвані з усім боєкомплектом 2 чи 3 системи залпового вогню окупантів<ref>[http://www.ukrinform.ua/ukr/news/partizani_pidirvali_kilka_rosiyskih_gradiv___gurnalist_1988200 Партизани підірвали кілька російських «Градів»&nbsp;— журналіст]</ref>.

До кінця року 2014 року конфлікт між Стаханівськими казаками і керівництвом ЛНР поглибився. Так, Павло Дремов публічно звинуватив вождяватажка «ЛНР» Ігоря Плотницкого у крадіжці вугілля, фальсифікації виборів та співпраці з членами партіїПартії регіонів<ref>[ Журналист Иванов: Руководство «ЛНР» послало против взбунтовавшегося Стаханова войска]</ref>. Натомість на боці ЛНР виступили російські спецслужби, які викрали Козіцина, а деяких його сподвижниківпоплічників&nbsp;— розстріляли<ref>[https://news.pn/en/RussiaInvadedUkraine/119775 Intelligence services Russian Federation took out the ataman&nbsp;— the terrorist Kozitsin to Moscow and killed his colleagues]</ref>.