Гілка червоних гігантів: відмінності між версіями
Olvin (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Не плутати|асимптотичне відгалуження гігантів|асимптотичним відгалуження гігантів}}... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 15:44, 23 лютого 2015
Відгалу́ження черво́них гіга́нтів (ВЧГ)- послідовність на діаграмі Герцшпрунга—Рассела, що утворена зорями малої та проміжної маси, які перебувають на стадії горіння гідрогену у сферичному шарі навколо ізотермічного гелієвого ядра[1][2]. Іноді його називають також першим відгалуженням гігантів (на відміну від асимптотичного відгалуження гігантів — АВГ).
Еволюція
На відгалуження червоних гігантів зорі потрапляють після головної послідовності через порівняно коротку стадію субгіганта. На цьому шляху ядро зорі переходить у вироджений стан, а її оболонка починає розширюватися та охолоджуватися[2].
Коли температура зовнішніх шарів впаде нижче приблизно 5000 К, зоря стає повністю конвективною. Це призводить до збільшення світності й еволюційний трек зорі починає прямувати вгору, майже вертикально[2]. На вершині відгалуження, коли маса гелієвого ядра сягає 0,4 — 0,5 M☉ в ядрі починається загоряння гелію [1].
Джерела
- ↑ а б Еволюція зір // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 142—144. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б в M. Pettini. 13.2 The Red Giant Branch (PDF). Structure and Evolution of Stars. Процитовано 23.02.2015.
{{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр:|ссылка=(довідка)(англ.)