Желю воєвода: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
створення сторінки
 
вікіфікація, оформлення, доповнення, уточнення, зовнішні посилання
Рядок 1:
{{Пишу|[[Користувач:Andskinner|Andskinner]] ([[Обговорення користувача:Andskinner|обговорення]]) 21:04, 17 лютого 2015 (UTC)}}
{{Особа
| ім'я = Желю Войвода
Рядок 19 ⟶ 18:
 
=== Ранні роки ===
Народився у м. [[Ямбол]] 29 червня 1828 року. У 1831 року сім'я Желю переїхала до с. [[Маломир (Ямбольська область)|Карапча]] поблизу від Ямбола, де жили звичайним сільським життям.
 
=== Гайдуцька діяльність ===
Желю пішов у гайдуки досить пізно, у 1858 році. Як вважають, причиною цього стало те, що він відрізав серпом голови двом [[башибузуки|башибузукам]], які спробували біля поля, де він жав жито, сплюндрувати його сестру. Спочатку Желю гайдуцтвував у загоні/четі воєводи [[Димитир Каличліята|Димитира Каличліята]], але після захоплення того османами у полон, перейшов до чети [[Панайот Хитов|Панайота Хитова]] у 1867 році, де він став підвоєводою<ref>Помічник воєводи.</ref>. В 1868 році Желю у Румунії став воєводою чети, в яку записався й [[Христо Ботев]], але з різних причин чета розпалася і не змогла вирушити до Болгарії. З цього часу Желю Войвода брав активну участь у роботі Болгарського таємного революційного комітету під керівництвом [[Георги Стойков Раковски|Георги Стойкова Раковски]]. У період Квітневого повстання в Болгарії проти османів у 1876 році Желю був у [[Румунія|Румунії]], де готувався до переходу у Болгарію, але через швидке придушення повстання переїхав до [[Сербія|Сербії]].
На лезі шаблі Желю Войводи було написано:{{початок цитати}}«Болгарину, брату мій, ти турка не бійся, шаблю візьми і йди бийся!<ref>{{lang-bg|"Българино братко мой, ти от турчин се не бой, вземи сабя и върви на бой!"}}</ref>»{{кінець цитати}}
 
=== У період війн на Балканах ===
Желю Войвода взяв участь у сербсько-турецькій війні 1876 року. Панайот Хитов поставив його знову підвоєводою. Желю агітував і підбирав добровольців для боротьби з османами у Румунії, Болгарії, Сербії і [[Російська імперія|Російській імперії]].
Коли почалася російсько-турецька війна 1877-78&nbsp;рр. Желю Войвода отримав дозвіл російського командування на створення чети чисельністю у 300 вояків, з якою почав розвідувальну діяльність проти османів. В кінці 1877 року чета Желю Войводи об'єдналась с загонами Панайота Хитова. Це з'єднання чисельністю у 1000 вояків отримало завдання очищення східних районів [[Балканські гори|Старої Планини]] від башибузуцьких банд.
{{початок цитати}}«Невтомний, невідступний перед нічим й ніким, не боявся і найбільшої небезпеки, одним словом, безстрашна людина.<ref>{{lang-bg|"Неуморим, неотстъпчив в нищо и пред никого, не се страхува и пред най-голямата опасност, с една дума, безстрашен човек."}}</ref>»{{кінець цитати}}
Після звільнення Болгарії Желю взяв діяльну участь у [[Сербсько-болгарська війна|сербсько-болгарській війні]] 1885 року.
 
Помер Желю Войвода 24 червня<ref>Згідно напису на могильному надгробку&nbsp;— 30 травня.</ref> 1893 року у своєму рідному селі [[Маломир (Ямбольська область)|Маломир]], на кладовищі якого й був похований.
[[Файл:Dyado Zhelu Voyvoda's tomb.jpg|міні|праворуч|200пкс|Могильний надгробок Желю Войводи на кладовищі в с. [[Маломир (Ямбольська область)|Маломир]].]]
 
== Пам'ять про воєводу ==
На честь національного героя Болгарії Желю Войводи названі:
* вулиця „Дядо«Дядо Желю войвода”войвода» в [[Софія|Софії]];
* село [[Желю-Войвода]] у [[Слівенська область|Слівенській області]];
* вулиця „Дядо Желю войвода” в [[Софія|Софії]];
* вулиця «Желю войвода» в Ямболі;
* вулиця «Желю войвода» в [[Суворово]], [[Варненська область]].
В селі Маломир, де помер войвода, є його могила з надгробком, пам'ятна дошка, сільський пам'ятник. В Національному болгарському військово-історичному музеї зберігають прапор чети Желю Войводи<ref>Ташо И. Ташев Знамето на четата на Жельо войвода [http://militarymuseum.bg/Pages/Vestnik/Vestnik_oktomvri_2009/UnikalniEksponati/Unikalni_eksponati02.html].</ref>.В Ямбольському історичному музеї експонують особисту печатку Желю Войводи і печатку його чети.
Історія гайдуцької діяльності Дядо Желю описана у романі [[:bg:Цончо Родев|Цончо Родева]] «Бурята» (1986&nbsp;р.). Створені народні пісні<ref>62. ЖЕЛЮ ВОЙВОДА Да би гората думала [http://liternet.bg/folklor/sbornici/da_bi_gorata_dumala/62.htm]</ref>.
 
Разом з тим потрібно зауважити, що село [[Желю-Войвода]] у [[Слівенська область|Слівенській області]] названо на честь іншого гайдука&nbsp;— Железа Добрева Железчева (1810-21.IV.1878), якого теж називали ''Дядо Желю'' і який теж був воєводою, вихідцем з цього села.
 
== Примітки ==
Рядок 39 ⟶ 48:
== Джерела ==
* Михо Г. Михов Жельо Войвода: Исторически очерк.&nbsp;— 2 изд.&nbsp;— Сливен: Жажда, 2006.&nbsp;— 80&nbsp;с.
* Блиц-новини. 29.6.1828 г.: Роден е дядо Желю войвода. [http://www.blitz.bg/news/article/276215].
 
* Бележити ямболци&nbsp;— дядо Жельо Войвода. Ямболски хроники [http://zonayambol.com/%D0%AF%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%81%D0%BA%D0%B8-%D1%85%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8/%D0%91%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D1%8F%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%86%D0%B8-%D0%B4%D1%8F%D0%B4%D0%BE-%D0%96%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BE-%D0%92%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B0.html].
[[Категорія:Болгарські революціонери]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]