Історія Юкону: відмінності між версіями

[[Файл:Pierrepont Moffat.jpg|thumb | 200px | left | Посол США в Канаді Моффат і прем'єр-міністр Канади Маккензі Кінг обмінюються нотами з будівництва АлясковоїАляскинської траси.]]

Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] уряд США був стурбований безпекою поставок літаків за [[ленд-ліз]]ом через Аляску в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] за маршрутом [[АлсібАлсиб|Аляска&nbsp;— Сибір]]. Спільною комісією США і Канади було прийнято рішення про будівництво [[АлясковаАляскинська траса|АлясковоїАляскинської траси]], яка була побудована за 10 місяців 1942 і 1943 років. Траса з'єднує [[Досон-Крік]], [[Британська Колумбія|Британську Колумбію]] і, [[Фербенкс]], [[Аляска|Аляску]], і проходитьпроходила по території Юкону<ref>{{cite web

}}</ref>. Зростаючі авіаперевезення привели в [[1930-ті|1930-х]] роках до ідеї створення великої авіасіткі, що зв'язувала б північний захід Канади з Аляскою, [[Китайська Народна Республіка|Китаєм]] і [[Сибір]]ом. У [[1935]] році [[міністерство транспорту Канади]] провело відповідні дослідження, в результаті яких було прийнято рішення про будівництво аеродромів між [[Едмонтон]]ом, [[Альберта|Альбертою]] і [[Вайтхорс, Юкон]]ом. Будівництво було розпочато в [[1940]] році. Вже готові авіабази в [[Гранд-Прері]], [[Форт-Сент-Джон]]і, [[Форт-Нельсон]]і, [[Уотсон-Лейк]]іці, іЕйшихіці Вайтхорста Вайтхорсі планувалося з'єднати, використовуючи через кожні 100 миль (160 км) запасні [[Злітно-посадкова смуга|злітно-посадкові смуги]], а через кожні 200 миль (320 км)&nbsp;— [[Радіостанція|радіостанції]]. У вересні [[1941]] року за маршрутом, названомуназваним [[Північно-західний маршрут|Північно-західним]] ({{lang-en | Northwest Staging Route}}), почалися перельоти<ref name="radio">{{cite web

}}</ref>. Тільки на території Юкону були побудовані додаткові авіабази в Теслін, Аішіхіке і Снага, всього на території Канади було побудовано 8 баз. У зв'язку з військовим значенням маршруту його управління було передано від міністерства транспорту до [[Королівські Канадські ВПС|Королівських канадських повітряних сил]]. У [[1943]] році за цим маршрутом проходило близько 450 літаків щомісяця<ref name="radio"/>.

Канадський уряд висловлював стурбованість післявоєнним використанням маршруту американцями і потенційною небезпекою для [[суверенітет]]у країни. Щоб уникнути можливих комерційних претензій з боку США в майбутньому, Канада повністю сплатила будівництво маршруту на своїй території. За різними оцінками сума склала від 58<ref name="tce_nsr"/> до 75 мільйонів доларів США<ref>{{cite web