Історія Німеччини: відмінності між версіями

Втрати Німеччини у війни досягали 8 %-10 % від довоєнного населення {{formatnum:69000000}}, або від 5.5 до 7&nbsp;мільйонів людей. З них 4.5&nbsp;мільйони військових та від одного до двох мільйонів цивільних. Країною запанував безлад, коли 11&nbsp;мільйонів гастарбайтерів та військовополонених рушили додому, а на зустріч ним, зі сходу, рушили 14&nbsp;мільйонів біженців та солдатів<ref>Richard Bessel, ''Germany 1945: From War to Peace'' (Harper Collins Publishers, 2009) ISBN 978-0-06-054036-4</ref>.

 

 

На Потсдамській конференції Німеччина була поділена на чотири військових окупаційних зони, та позбулась незалежності до 1949 року. Провінції на схід від Одеру та [[Ниса-Лужицька|Ниси-Лужицької]] ([[лінія Одер-Нейсе]]) були передані Польщі, Литві,<ref>http://www.ibiblio.org/pha/policy/1945/450802a.html</ref> та Росії ([[Калінінградська область]]); 6.7&nbsp;мільйони німців з Польщі, та 2.5 з Чехословаччини були вимушені переселитись на захід; більшість з них емігрувала одразу по завершенню війни<ref>Joseph B. Schechtman, "Postwar Population Transfers in Europe: A Survey, " ''Review of Politics,'' Vol. 15, No. 2 (April, 1953), pp. 151–178; «most had left» is p. 158 [http://www.jstor.org/stable/1405220 in JSTOR]</ref>.