Елегія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 16:
== Елегія в українській літературі ==
Елегійним настроєм переймалася лірика українських [[Романтизм|романтиків]] ([[Метлинський Амвросій|А. Метлинський]], [[Петренко Михайло Миколайович|М. Петренко]], [[Віктор Забіла|В. Забіла]], [[Писаревський Степан|С. Писаревський]] та ін.). Невдовзі елегія розмежувалася на елегію-сповідь ([[Степан Руданський]]), елегію-думу ([[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]), елегію-пісню ([[Леонід Глібов]]). Зверталися до цього жанру [[Іван Франко|І. Франко]] («Майові елегії» — елегійний дистих), [[Леся Українка]] («До мого фортеп'яно»), особливо [[символізм|символісти]] ([[Олександр Олесь|О. Олесь]], [[Карманський Петро Сильвестрович|П. Карманський]] та ін.). Поезія Івана Багряного пройнята елегійними і філософськими мотивами.
Своєрідної тональності набула елегія у творчості [[Богдан-Ігор Антонич|Б.-І. Антонича]], власне, у його другій збірці «Три перстні», де вона виповнювалася [[міфологізм|міфологемним]] змістом і водночас виконувала композиційну «циклізаційну» функцію видання («Елегія про перстень ночі», «Елегія про перстень пісні», «Елегія про перстень кохання»).
| |||