Яльмар Гаммаршельд: відмінності між версіями

 

=== Політична кар'єра ===

Після закінчення навчання в університеті працював у апеляційному суді, потім секретарем у комітеті з підготовки проектів законів, пізніше займав різні судові посади. З [[1886|1886 року]] — також доцент в Упсальському університеті.

 

 

 

У шведській літературі, присвяченій історії Швеції початку XX століття, Яльмара Гаммаршельда зазвичай представляють як промонархічного антидемократичного політика. Критиці піддавалася і політика Гаммаршельда по відношенню до [[Німеччина|Німеччини]] під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]]: незважаючи на невдоволення країн [[Антанта|Антанти]], Швеція продовжувала підтримувати торговельні відносини з усіма країнами, які брали участь у війні, в тому числі й з Німеччиною. Гаммаршельд вважав, що зі стратегічної точки зору він правий, а прагнення дотримуватися лінії суворого нейтралітету повинне забезпечити країні після закінчення війни стійке міжнародне положення. До весни [[1917|1917 року]] негативне ставлення до його політики як у шведському суспільстві в цілому, так і серед членів його уряду стало настільки сильним, що Гаммаршельд був змушений піти у відставку. Як пізніше писав його син, Даґ Гаммаршельд, «єдиною надійною опорою батька залишилася його вірність власним переконанням. Поради інших, якими б доброзичливими та цінними вони не були, не могли звільнити його від відповідальності»<ref name="Валленстен" />.