Відкрити головне меню

Зміни

зображення, стильові правлення, доповнення, уточнення, категоризація
{{Infobox disease
| Name = Гарячка Ріфт Валлі
| Image = Rift Valley Fieberfever Virustissue.jpg
| Caption = ВірусЗображення тканини, що була заражена вірусом гарячки Ріфт Валлі (електроннатрансмісійна мікроскопія, віріони позначеніелектронна стрілкамимікрофотографія).
| DiseasesDB = 31094
| ICD10 = {{ICD10|A|92|a|92.4}}
| ICD9 =
| ICDO =
| OMIM =
| MeshID = D012295
}}
'''Гарячка Ріфт Ва́ллі''' (також гарячка Великої Ріфтової<ref>Допустиме написання ''Рифт Валлі''</ref> долини, {{lang-en|Rift Valley fever (RVF)}})&nbsp;— гостра [[зооноз]]на [[інфекційні захворювання|інфекційна хвороба]], що може спричинити у людей тяжку [[геморагічна гарячка|геморагічну гарячку]], [[менінгоенцефаліт]], ураження очей.
[[Файл:Great Rift Valley.png|міні|праворуч|200пкс|[[Велика Рифтова долина]] в Африці.]]
 
== Історія ==
Хоча хвороба у тварин була описана ще у 1915&nbsp;р., але збудник її був вперше виявлений англійськими ветеринарами[[ветеринар]]ами Р. Добні і Д. Хадсоном разом з відомим [[Вірусологія|вірусологом]] [[:en:Cyril Garnham|П. С. Гарнхемом]] у 1931&nbsp;р. під час розслідування епідемії[[епізоотія|епізоотії]] серед овець на одній фермі біля озера Нейваша[[Найваша (озеро)|Найваша]] у [[Велика Рифтова долина|Ріфтовій долині]] ({{lang-en|Rift Valley}}) в [[Кенія|Кенії]]<ref>Daubney, R., Hudson, J. R., & Garnham, P. C. (1931). Enzootic hepatitis of Rift Valley Fever, an undescriptible virus disease of sheep, cattle and man from East Africa. Journal of Pathology and Bacteriology 34(4):543-579 doi:10.1002/path.1700340418.</ref>. Через його поширення у цій долині він і отримав відповідну назву. Відтоді хвороба реєструвалася у [[Південна Африка|Південній]] і [[Центральна Африка|Центральній Африці]], часто у вигляді [[епізоотія|епізоотій]] й [[епідемія|епідемій]]. У 1950&nbsp;р. були описані вперше випадки цієї хвороби у людей, які хворіли під час (1950–1951&nbsp;рр.) значної епізоотії серед овець у Південній Африці (загинуло 100&nbsp;тис. особин, зареєстровано 600&nbsp;тис. викиднів). Найсерйозніші епізоотії у подальшому були зафіксовані у басейні [[Сенегал (річка)|річки Сенегал]] в Сенегалі[[Сенегал]]і і південнійна півдні [[Мавританія|Мавританії]] (1987&nbsp;р.), у Кенії та [[Сомалі]] (1997–1998&nbsp;рр.). У 1977&nbsp;р. вірус зумів перетнути [[Сахара|Сахару]] і спричинив епідемію в [[Єгипет|Єгипті]] з ураженням близько 200&nbsp;тис. людей і 594 померлими від цієї хвороби у стаціонарах<ref>Bird, B. H., Ksiazek, T. G., Nichol, S. T., & MacLachlan, N. J. (2009). Rift Valley fever virus. Journal of the American Veterinary Medical Association, 234(7), 883–893. doi:10.2460/javma.234.7.883</ref>, також хвороба тоді поширилась на [[Мадагаскар]]. А от у 1997–1998&nbsp;рр. велика епізоотія і епідемія хвороби сталася в Кенії, Сомалі і [[Танзанія|Танзанії]], а у вересні 2000&nbsp;р. випадки захворювання були зареєстровані у [[Саудівська Аравія|Саудівській Аравії]] і Йемені[[Йемен]]і. На кінець лютого 2001&nbsp;р. у Саудівській Аравії було госпіталізовано 884 пацієнти, 124 з них загинуло. У Йемені зареєстровано було 1&nbsp;087 випадків гарячки Ріфт Валлі, 121 хворий помер<ref>[http://wwwnc.cdc.gov/eid/article/8/12/02-0195_article.htm Genetic Analysis of Viruses Associated with Emergence of Rift Valley Fever in Saudi Arabia and Yemen, 2000-01]</ref>. Це була перша зафіксована поява гарячки Ріфт Валлі за межами африканського континенту, що викликало побоювання відносно її можливого поширення в інші частини Азії, Європу і Америку.
[[Файл:Rift valley fever distribution.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Поширення гарячки Ріфт Валлі у Африці на 2006&nbsp;р.<br/>Синім кольором означеніпозначені країни з ендемічним поширенням хвороби таі сталою передачею, зеленим&nbsp;— країни, в яких відбуваються окремі випадки хвороби.]]
 
== Актуальність ==
Через серйозні наслідки хвороби, можливість епідемічноговиникнення поширеннявеликих епідемій, розповсюдженняпоширення за межі Африки, гарячку Ріфт Валлі було включено до Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005&nbsp;р. до групи інфекційних хвороб «які становлять особливу національну та регіональну проблему»<ref>[http://www.who.int/ihr/IHR_2005_ru.pdf Международные медико-санитарные правила 2005 года. 2-е издание.]</ref>. Вірус гарячки Ріфт Валлі входить до арсеналу [[біологічна зброя|біологічної зброї]].
 
== Етіологія ==
{{Картка:Таксономія
| name = Вірус гарячки Ріфт Валлі
| image = Rift Valley Fieber Virus.jpg
| image_width = 150px
| image_caption = Вірус гарячки Ріфт Валлі (трансмісійна електронна мікроскопія, віріони позначені стрілками).
| virus_group = V
| ordo = Некласифікований
| species = '''''вірус гарячки Ріфт Валлі (Rift Valley fever virus)'''''
}}
Збудник, вірус гарячки Ріфт Валлі, належить до [[родина (біологія)|родини]] [[Bunyaviridae]], [[рід (біологія)|роду]] ''[[Phlebovirus]]''. Він також належить до екологічної групи [[арбовіруси|арбовірусів]]. Вірус є стійким в лужному середовищі, але швидко гине при [[pH]] < 6,8.
 
Швидко інактивується ліпідними розчинниками ([[Діетиловий етер|ефір]], [[хлороформ]], [[натрієвий деоксіхолат]]), низькими концентраціями формаліну[[формалін]]у, але великими концентраціями [[Гіпохлорит натрію|натрію]] або [[Гіпохлорит кальцію|кальцію гіпохлориту]] (залишковий [[хлор]] повинен перевищити 5000&nbsp;ppm). Виживає при висушуванні, заморожуванні, в [[аерозолі]] при 23&nbsp;°C і 50-85% [[Вологість повітря|вологості]]. Може виживати припід діїдією 0,5% розчину фенолу[[фенол]]у при 4&nbsp;°C протягом 6 місяців.
'''Гарячка Ріфт Ва́ллі''' (також гарячка Великої Ріфтової<ref>Допустиме написання ''Рифт Валлі''</ref> долини, {{lang-en|Rift Valley fever (RVF)}})&nbsp;— гостра [[зооноз]]на інфекційна хвороба, що може спричинити у людей тяжку [[геморагічна гарячка|геморагічну гарячку]], [[менінгоенцефаліт]], ураження очей.
[[Файл:Great Rift Valley.png|міні|праворуч|200пкс|[[Велика Рифтова долина]] в Африці.]]
 
== Історія ==
Хоча хвороба у тварин була описана у 1915&nbsp;р., але збудник її був вперше виявлений англійськими ветеринарами Р. Добні і Д. Хадсоном разом з відомим вірусологом П. Гарнхемом у 1931&nbsp;р. під час розслідування епідемії серед овець на одній фермі біля озера Нейваша у Ріфтовій долині ({{lang-en|Rift Valley}}) в Кенії<ref>Daubney, R., Hudson, J. R., & Garnham, P. C. (1931). Enzootic hepatitis of Rift Valley Fever, an undescriptible virus disease of sheep, cattle and man from East Africa. Journal of Pathology and Bacteriology 34(4):543-579 doi:10.1002/path.1700340418.</ref>. Через його поширення у цій долині він і отримав відповідну назву. Відтоді хвороба реєструвалася у Південній і Центральній Африці, часто у вигляді [[епізоотія|епізоотій]] й [[епідемія|епідемій]]. У 1950&nbsp;р. були описані вперше випадки цієї хвороби у людей, які хворіли під час (1950–1951&nbsp;рр.) значної епізоотії серед овець у Південній Африці (загинуло 100&nbsp;тис. особин, зареєстровано 600&nbsp;тис. викиднів). Найсерйозніші епізоотії у подальшому були зафіксовані у басейні річки Сенегал в Сенегалі і південній Мавританії (1987&nbsp;р.), у Кенії та Сомалі (1997–1998&nbsp;рр.). У 1977&nbsp;р. вірус зумів перетнути Сахару і спричинив епідемію в Єгипті з ураженням близько 200&nbsp;тис. людей і 594 померлими від цієї хвороби у стаціонарах<ref>Bird, B. H., Ksiazek, T. G., Nichol, S. T., & MacLachlan, N. J. (2009). Rift Valley fever virus. Journal of the American Veterinary Medical Association, 234(7), 883–893. doi:10.2460/javma.234.7.883</ref>, також хвороба тоді поширилась на Мадагаскар. А от у 1997–1998&nbsp;рр. велика епізоотія і епідемія хвороби сталася в Кенії, Сомалі і Танзанії, а у вересні 2000&nbsp;р. випадки захворювання були зареєстровані у Саудівській Аравії і Йемені. На кінець лютого 2001&nbsp;р. у Саудівській Аравії було госпіталізовано 884 пацієнти, 124 з них загинуло. У Йемені зареєстровано було 1&nbsp;087 випадків гарячки Ріфт Валлі, 121 хворий помер<ref>[http://wwwnc.cdc.gov/eid/article/8/12/02-0195_article.htm Genetic Analysis of Viruses Associated with Emergence of Rift Valley Fever in Saudi Arabia and Yemen, 2000-01]</ref>. Це була перша зафіксована поява гарячки Ріфт Валлі за межами африканського континенту, що викликало побоювання відносно її можливого поширення в інші частини Азії, Європу і Америку.
[[Файл:Rift valley fever distribution.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Поширення гарячки Ріфт Валлі у Африці на 2006&nbsp;р.<br/>Синім кольором означені країни з ендемічним поширенням хвороби та сталою передачею, зеленим&nbsp;— країни, в яких відбуваються окремі випадки хвороби.]]
 
== Актуальність ==
Через серйозні наслідки хвороби, можливість епідемічного поширення, розповсюдження за межі Африки гарячку Ріфт Валлі було включено до Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005&nbsp;р. до групи інфекційних хвороб «які становлять особливу національну та регіональну проблему»<ref>[http://www.who.int/ihr/IHR_2005_ru.pdf Международные медико-санитарные правила 2005 года. 2-е издание.]</ref>. Вірус гарячки Ріфт Валлі входить до арсеналу біологічної зброї.
 
== Етіологія ==
Збудник, вірус гарячки Ріфт Валлі, належить до [[родина (біологія)|родини]] [[Bunyaviridae]], [[рід (біологія)|роду]] ''[[Phlebovirus]]''. Він також належить до екологічної групи [[арбовіруси|арбовірусів]].
Вірус є стійким в лужному середовищі, але швидко гине при pH < 6,8.
 
Швидко інактивується ліпідними розчинниками ([[Діетиловий етер|ефір]], [[хлороформ]], [[натрієвий деоксіхолат]]), низькими концентраціями формаліну, але великими концентраціями натрію або кальцію гіпохлориту (залишковий хлор повинен перевищити 5000&nbsp;ppm). Виживає при висушуванні, заморожуванні, в аерозолі при 23&nbsp;°C і 50-85% вологості. Може виживати при дії 0,5% розчину фенолу при 4&nbsp;°C протягом 6 місяців.
 
== Епідеміологія ==
 
=== Джерело і резервуар інфекції ===
[[Файл:Aedes vexans.tif|міні|ліворуч|150пкс|Один з найзначніших розповсюджувачів гарячки Ріфт Валлі&nbsp;— комар ''Aedes vexans''.]]
Головним активним джерелом є [[комарі]] ''[[Aedes mcintoshi]]'', ''[[Aedes vexans]]'' і ''[[Culex tritaeniorhynchus]]''. Менш активними джерелами вважають ''[[Aedes caspius]]'', ''[[Culex pipiens]]'', ''[[Culex antennatus]]'', ''[[Culex perexiguus]]'', ''[[Culex zombaensis]]'' та ''[[Culex quinquefasciatus]]''. Ще рідше це є комарі роду ''[[Anopheles]]''. Самиця комара здатна передавати трансоваріально вірус безпосередньо своєму потомству через яйця, що відкладаються, з яких з'являються нові покоління інфікованих комарів. Цим пояснюється безперервна присутність вірусу гарячки Ріфт Валлі у ензоотичних вогнищах і стійкий механізм існування вірусу, адже яйця цих комарів можуть зберігати свою життєздатність в сухих умовах впродовж декількох років. У періоди випадання масивних опадів місця, де відкладені личинки, часто виявляються затоплені, що сприяє виходу з яєць комарів і швидкому зростанню їх чисельності, а це, у свою чергу, призводить до поширення вірусу серед тварин, кров'ю яких вони харчуються. Стале передавання гарячки Ріфт Валлі у Великій Ріфтовій долині відбувається через певні кліматичні особливості: там переважають низинні поля, що у певні періоди року швидко просякаються грунтовими водами, що й призводить до значного виплоду комарів. Крім того, цей географічний район має особливість затримувати хмари, які розряджаються рясними дощами. Крім того, володарюючими пасатними вітрами у Ріфтовій долині є північні та південні, що переносять комарів на великі відстані, поширюючи, таким чином, гарячку Ріфт Валлі у вільні від неї регіони. Сприяють передачі гарячки Ріфт Валлі й особливості ураження комарів ''[[Culex]]'' філяріями ''[[Wuchereria bancrofti]]''. У циклу розвитку цього гельмінту відбувається перфорація його личинками шлунку комара, маючи за мету досягнути м'язів комахи, при цьому відкривається прямий шлях для вірусу гарячки Ріфт Валлі у слинні залози комара, що робить його інвазивним.
[[Файл:Jielbeaumadier moustique commun 1 ascq 2014.jpeg|міні|ліворуч|150пкс|Комар ''Culex pipiens'' перед смоктанням крові.]]
 
Головним активним джерелом є [[комарі]] ''[[Aedes mcintoshi]]'', ''[[Aedes vexans]]'' і ''[[Culex tritaeniorhynchus]]''. Менш активними джерелами вважають ''[[Aedes caspius]]'', ''[[Culex pipiens]]'', ''[[Culex antennatus]]'', ''[[Culex perexiguus]]'', ''[[Culex zombaensis]]'' та ''[[Culex quinquefasciatus]]''. Ще рідше це є комарі роду ''[[Anopheles]]''. Самиця комара здатна передавати трансоваріально вірус безпосередньо своєму потомству через яйця, що відкладаютьсявідкладає, з яких з'являються нові покоління інфікованих комарів. Цим пояснюється безперервна присутність вірусу гарячки Ріфт Валлі у ензоотичних вогнищах<ref>Ензоотія&nbsp;— поширення будь-якої інфекційної хвороби у тварин в певній місцевості.</ref> і стійкий механізм існування вірусу, адже яйця цих комарів можуть зберігати свою життєздатність в сухих умовах впродовж декількох років. У періоди випадання масивних опадів місця, де відкладені личинки, часто виявляються затопленізатопленими, що сприяє виходу з яєць комарів і швидкому зростанню їх чисельності, а це, ув свою чергу, призводить до поширення вірусу серед тварин, кров'ю яких вони харчуються. Стале передавання гарячки Ріфт Валлі у Великій Ріфтовій долині відбувається через певні кліматичні особливості: там переважають низинні поля, що у певні періоди року швидко просякаються грунтовими водами, що й призводить до значного виплоду комарів. Крім того, цей географічний район має особливість затримувати хмари, які розряджаються рясними дощами. Крім того, володарюючими пасатними вітрами у Ріфтовій долині є північні та південні, що переносять комарів на великі відстані, поширюючи, таким чином, гарячку Ріфт Валлі у вільні від неї регіони. Сприяють передачі гарячки Ріфт Валлі й особливості ураження комарів ''[[Culex]]'' філяріями ''[[Wuchereria bancrofti]]''. У циклу розвитку цього [[гельмінти|гельмінту]] відбувається перфорація його личинками шлунку комара, маючи за мету досягнутидосягти м'язів комахи, при цьому відкривається прямий шлях для вірусу гарячки Ріфт Валлі у слинні залози комара, що робить його інвазивним.
Вірус гарячки Ріфт Валлі здатний інфікувати багато видів тварин, призводячи до розвитку тяжких захворювань й серед домашніх тварин, включаючи велику рогату худобу, овець, верблюдів і кіз. Вівці чутливіші до інфекції, чим велика рогата худоба і верблюди. Більше 90% інфікованих ягнят помирає. Показник викиднів серед інфікованих вагітних овець досягає майже 100%. Першим проявом спалаху гарячки Ріфт Валлі серед тварин часто буває хвиля нез'ясовних викиднів серед худоби. Джерелом інфекції є деякі дикі гризуни, дикі жуйні тварини (буйволи, антилопи, гну та ін.), окремі види мавп тощо. Свині, коні, птахи, рептилії та амфібії до гарячки Ріфт Валлі стійкі. Як правило, значні епізоотії спостерігаються з періодичністю 10-15 років співпадаючи з періодами значних злив, однак між такими епізоотіями є окремі спалахи і, іноді, роки благополуччя, коли не відбуваються захворювання у тварин, а виживання вірусу відбувається у популяції комарів внаслідок трансоваріальної передачі.
 
Вірус гарячки Ріфт Валлі здатний інфікувати багато видів тварин, призводячи до розвитку тяжких захворювань й серед домашніхсвійських тварин, включаючи [[Велика рогата худоба|велику рогату худобу]], овець, верблюдів і кіз. Вівці чутливіші до інфекції, чим велика рогата худоба і верблюди. Більше 90% інфікованих ягнят помирає. Показник викиднів серед інфікованих вагітних овець досягає майже 100%. Першим проявом спалаху гарячки Ріфт Валлі серед тварин часто буває хвиля нез'ясовних викиднів серед худоби. Джерелом інфекції є деякі дикі [[гризуни]], дикі жуйні тварини ([[буйволи]], [[антилопи]], [[гну]] та ін.тощо), окремі види мавп тощо. Свині, коні, птахи, [[рептилії]] та [[амфібії]] до гарячки Ріфт Валлі стійкі. Як правило, значні епізоотії спостерігаються з періодичністю 10-15 років співпадаючи з періодами значних злив, однак між такими епізоотіями є окремі спалахи і, іноді, роки благополуччя, коли не відбуваються захворювання у тварин, а виживання вірусу відбувається у популяції комарів внаслідок трансоваріальної передачі.
Доказаним резервуаром гарячки Ріфт Валлі є два види кажанів: ''[[Micropteropus pusillus]]'' і ''[[Hipposideros abae]]'', у яких від здорових екземплярів було виділено вірус<ref>Boiro, I.; Konstaninov, O. K.; Numerov, A. D. (1987). «Isolation of Rift Valley Fever Virus from Bats in the Republic of Guinea». Bulletin de la Société de Pathologie Exotique et de ses Filiales (in French) 80 (1): 62-67. PMID 3607999</ref>.
[[Файл:Peter's Dwarf Epauletted Fruit Bat area.png|міні|ліворуч|150пкс|Мапа ареалу поширення одного з резервуарів вірусу гарячки Ріфт Валлі&nbsp;— фруктоїдного кажана ''Micropteropus pusillus'', який забезпечує передачу у північних районах Великої Ріфтової долини.]]
[[Файл:Hipposideros caffer, a, Usakos.jpg|міні|праворуч|200пкс|Можливий резервуар вірусу гарячки Ріфт Валлі&nbsp;— кажан ''Hipposideros caffer''.]]
Доказаним резервуаром гарячки Ріфт Валлі є два види кажанів: ''[[Micropteropus pusillus]]'' і ''[[Hipposideros abae]]'', у яких від здорових екземплярів булобув виділеновиділений вірус<ref>Boiro, I.; Konstaninov, O. K.; Numerov, A. D. (1987). «Isolation of Rift Valley Fever Virus from Bats in the Republic of Guinea». Bulletin de la Société de Pathologie Exotique et de ses Filiales (in French) 80 (1): 62-67. PMID 3607999</ref>. Не виключається можливість того, що інші фруктоїдні кажани є резервуаром вірусу гарячки Ріфт Валлі, адже виявлені два резервуарні види живуть тільки у північних районах Великої Рифтової долини і північно-західних регіонах поширення гарячки Ріфт Валлі.
 
=== Механізми і шляхи передачі ===
 
===== Контактний механізм =====
Переважна більшість випадків інфікування людей відбуваються в результаті прямих або непрямих контактів з кров'ю або органами інфікованих тварин. Вірус може передаватися людині при маніпуляціях з тканинами тварин під час їх забою або [[білування]], наданні допомоги тваринам при пологах, проведенні ветеринарних процедур або утилізації трупів і ембріонів. Вірус інфікуєздатний інфікувати людину рановим шляхом, наприклад, при нанесенні рани інфікованим ножем або контакті з пошкодженою шкірою.
 
Можливе зараження шляхом вдихання аерозолів, що утворилися під час забою інфікованих тварин, при цьому збудник потрапляє в макроорганізм через дрібні пошкодження слизової ротоглотки. Аерозольний шлях передачі призводить часто до інфікування працівників лабораторій.
 
Є фактичні дані, що свідчать про можливість інфікування людини при вживанні непастеризованогоне[[Пастеризація|пастеризованого]] або сирого молока інфікованих тварин, при цьому збудник також потрапляє до макроорганізму через дрібні пошкодження слизової ротоглотки.
 
===== Трансмісивний механізм =====
 
=== Сприйнятливий контингент й імунітет ===
Хворіють сільські жителі або люди, що приїхали у сільську місцевість. У вікових категоріях найбільше страждають діти. Випадків поширення гарячки Ріфт Валлі у міських районах не зареєстровано. Пастухи, фермери, працівники боєнь і ветеринари піддаються підвищеному професійному ризику інфікування. Внаслідок захворювання формується стійкий [[імунітет]], повторні випадки не зареєстровані.
 
== Патогенез ==
Впродовж інкубаційного періоду первинна [[реплікація]] відбувається при різних механізмах і шляхах передачі у місці проникнення вірусу, регіонарних лімфатичних вузлах. На початку клінічного періоду хвороби виникає [[вірусемія|віремія]], що супроводжується розвитком загальнотоксичного синдрому і обумовлює диссемінаціюдисемінацію<ref>Від {{lang-la|disseminatio}}, поширення мікробів або пухлинних клітин з первинного вогнища по організму.</ref> вірусу в органи і тканини. Внаслідок широкої вісцеротропності вірусу у різних органах (головний мозок, печінка, нирки, легені, селезінка, [[надниркові залози]] тощо) виникають фокальні некрози[[некроз]]и, в генезі яких грають роль як цитопатичні властивості вірусу, так і імунні процеси.
Найбільш виражені дистрофічні і некротичні зміни виявляютьсявиявляють у гепатоцитах[[гепатоцит]]ах (особливо у дітей, доходячи до рівня тотального гепатонекрозу), ниркових клубочках і епітелії канальців нирок, що супроводжується розвитком функціональної недостатності печінки і нирок. Закономірно пошкоджується [[ендотелій]] судин, часто розвивається тромбогеморагічний синдром, в генезі якого велике значення відводиться імунопатологічним процесам. Судинні пошкодження лежать в основі ураження [[сітківка|сітчастої оболонки ока]], аж до її відшарування. У випадках загибелі хворих від енцефаліту[[енцефаліт]]у у тканинах мозку виявляютьсявиявляють вогнища некрозу і запальної мононуклеарної інфільтрації. У вогнищах некрозу часто виявляють присутність вірусу.
 
== Клінічні прояви ==
 
==== Тяжкий перебіг ====
Тоді як більшість випадків захворювання людей перебігають відносно легко, у незначної долі пацієнтів відзначається тяжкий перебіг. Зазвичай в такому випадку має місце поява одного або сполучення декількох з трьох явних синдромів: очна форма (у 0,5-2% паціентів серед усіх захворілих), менінгоенцефалітична форма (менш ніж у 1%) або геморагічна форма (менш ніж у 1%).
[[Файл:Macula.svg|міні|праворуч|150пкс|Фотографія [[Сітківка|сітківки]] людського [[око|ока]] з накладними діаграмами, що показують розташування і розміри [[жовта пляма|жовтої плями (макули)]], [[Сітківка#Судини сітківки, жовта пляма|ямки]] і диска [[Зоровий нерв|зорового нерва]].]]
 
===== Очна форма =====
При цій формі хвороби звичайні симптоми, що спостерігаютьсяїх спостерігають і при легкому перебігу, але відбувається зміна перебігу через ураження сітківки очей. Як правило, ураження очей відбуваються через 1-3 тижні після появи перших симптомів гарячки Ріфт Валлі. Пацієнти зазвичай скаржаться на розпливчатий або ослаблений зір. Через 10-12 тижнів хвороба може пройти сама по собі без яких-небудь тривалих наслідків. Проте при ураженнях [[Жовта пляма|жовтої плями]] у 50% хворих відбувається постійна втрата зору. Смерть серед пацієнтів з однією лише очною формою хвороби відбувається казуїстично.
 
===== Менінгоенцефалітична форма =====
 
===== Геморагічна форма =====
Прояви цієї форми з'являються через 2-4 дні після початку хвороби. Спочатку з'являються ознаки тяжкого пошкодження печінки, [[жовтяниця (медицина)|жовтяниця]], потім&nbsp;— ознаки геморагічного синдрому: блювання кров'ю, криваві випорожнення, червоний висип або синці внаслідок крововиливів у шкіру, кровотечі з носа і ясен, менорагії<ref>Кровотчі з матки.</ref> і кровотечі з місць венепункцій. Смерть зазвичай настає через 3-6 днів після появи геморагічних проявів.
 
== Ускладнення й прогноз ==
Хвороба зазвичай закінчується одужанням, летальні наслідки спостерігається рідко (1-1,5% випадків), проте при тяжкому перебігу показники летальності коливаються від 5 до 16%, досягаючи навіть 50% при геморагічних проявах. Можлива інвалідізація через сліпоту, парези[[парез]]и й паралічі[[параліч]]і.
{{Медпопередження}}
 
 
=== Загальна лабораторна діагностика ===
У загальному аналізі крові відзначається у 121-2 дні хвороби помірний [[лейкоцитоз]], а потім [[лейкопенія]], [[тромбоцитопенія]]. При наявності неврологічних уражень у [[цереброспінальна рідина|цереброспінальній рідині]] відзначається помірний лімфоцитарний цитоз. При ураженні печінки є значна активність [[трансферази|амінотрансфераз]], підвищення рівня [[білірубін]]у. При наявності ниркової недостатності відзначається значне підвищення рівня [[Сечовина|сечовини]] й [[креатинін]]у.
 
=== Специфічна діагностика ===
Підтвердження діагнозу у людей ґрунтується на виявленні [[антитіло|IgM]] в крові і цереброспінальній рідині шляхом [[імуноферментний аналіз|ІФА]], прямому виділенні вірусу з крові, тканин за допомогою лабораторних тварин й на культурі клітин. Використовується [[полімеразна ланцюгова реакція|ПЛР]].
У тварин досліджують під мікроскопом органи і секрети тіла.
 
== Лікування ==
Натепер не існує ніякого етіотропного лікування. При тяжкому перебігу застосовується патогенетична терапія (введення сольових розчинів, декстранів[[декстран]]ів, боротьба з тромбогеморагічним синдромом, набряком-набуханням головного мозку тощо). Даних про використання рибавірину[[рибавірин]]у і/або плазми реконвалесцентів поки що недостатньо для впровадження у широку клінічну практику. Також не прояснені можливості інтерферону[[інтерферон]]у у лікуванні цієї хвороби. Разом з тим заборонені до вживання гепатотоксичні лікарські засоби, особливо нестероїдні [[протизапальні препаратизасоби]]&nbsp;— ([[ацетилсаліцилова кислота]], [[диклофенак]] тощо).
 
== Профілактика ==
Для запобігання поширення хвороби пересування тварин має обмежуватись. Під час епідемії транспортування рогатої худоби треба або повністю заборонити, або тварин треба помістити до [[карантин]]у. Контакт з хворими або мертвими тваринами потрібно уникати. Трупи тварин, їхні тканини., органи потрібно спалювати. Для запобігання гарячки Ріфт Валлі худобі проводится [[вакцинація]]. Але якщо епідеміяепизоотія вже у розвитку, зазвичай надто пізно, щоб її зупинити терміновою вакцинацією. Ось чому у сільському господарстві тих регіонів, де поширена гарячка Ріфт Валлі, сприйнятливим тваринам роблять планову вакцинацію або живою вакциною Смітбурн (одна доза, що створює практично довічний захист для тварини), або інактивованою формальдегідом[[формальдегід]]ом (імунітет не такий напружений і тривалий, потрібні ревакцинації). Вакцина Смітбурн може спричиняти вроджені вади у потомстві вагітних овець. Зважаючи на різноманітність комарів, що передають хворобу, дуже важко боротися з їхніми популяціями, хоч це і проводиться різними способами (оприскування [[інсектициди|інсектицидами]] місць розпліднення, [[меліоративні заходи]], біологічні способи боротьби з личинками тощо). Іноді для запобігання поширення хвороби застосовують інсектициди у великому масштабі. Для особистого захисту рекомендується застосування відповідного одягу (довгі рукави, довгі штани, високий закритий комір тощо), репеленти, що містять [[ДЕТА]]. НатеперНа сьогодні дієву вакцину для профілактики гарячки Ріфт Валлі у людей ще не створено. У рамках ММСП 2005&nbsp;р. прогнозування і раннє виявлення спалахів гарячки Ріфт Валлі разом з всебічною оцінкою ризику її поширення у нові райони мають вирішальне значення для ефективних і своєчасних контрольних заходів.
 
== Клінічний перебіг у тварин ==
===== Дорослі тварини =====
Помірно сприйнятливі, у них часто безсимптомна інфекція або гостре захворювання з гарячкою тривалістю 24-96 годин, суха шкіра, порушення носового дихання і надмірне слиновиділення, зниження апетиту, слабкість, кривавий/смердючий пронос, зменшення надою молока у корів, викидні доходять до рівня 85% у стаді.
[[Файл:102 0198 Karakul3.jpg|міні|праворуч|150пкс|Чорна каракулева порода ягнят, поширена в Африці.]]
 
=== Вівці ===
 
== Джерела ==
* ЛихорадкаRift Рифт-ВаллиValley fever. ИнформационныйFact бюллетеньsheet N°207. МайRevised May 2010&nbsp;г. [http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs207/ruen/index.html];
* Medscape. CBRNE&nbsp;— Viral Hemorrhagic Fevers [http://emedicine.medscape.com/article/830594-overview];
* RIFT VALLEY FEVER [http://www.oie.int/fileadmin/Home/eng/Animal_Health_in_the_World/docs/pdf/RIFT_VALLEY_FEVER_FINAL.pdf];
* Illustrated lecture notes on Tropical Medicine&nbsp;— Arboviruses&nbsp;— Rift Valley Fever[http://itg.content-e.eu/Generated/pubx/173/arboviruses/rift_valley_fever.htm].
[[Категорія:Інфекційні захворювання]]
 
[[Категорія:Вірусні захворювання]]
[[Категорія:Зоонози]]
[[Категорія:Епідемії]]
[[Категорія:Захворювання за алфавітом]]
[[Категорія:Інфекційні захворювання]]
[[Категорія:Епідемії]]
[[Категорія:Епідеміологія]]