Еміль Яннінгс: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 29:
Теодор Фрідріх Еміль Яненц народився [[23 липня]] [[1884]] року в [[Роршах (місто)|Роршаху]] ([[Адміністративний поділ Швейцарії|кантон]] [[Санкт-Галлен (кантон)|Санкт-Галлен]], [[Швейцарія]]) у сім'ї німецько-американського купця Еміля Яненца і його дружини Маргарети Швабе; дитинство провів у [[Лейпціг|Лейпцізі]] і [[Герліц]]і. Полишив навчання в гімназії, служив корабельним юнгою. У 1900 році був волонтером у міському театрі в [[Герліц]]і, у 1901–1914 роках — актором у провінції. У 1914 році переїхав до [[Берлін]]а і поступив в трупу театру [[Макс Рейнгардт|Макса Рейнгардта]]. У 1916 році зробив першу самостійну постановку в [[Німецький театр|Німецькому театрі]]. З 1917 року грав великі ролі. Влітку 1918 року перейшов до Королівського театру. У кінці 1918 року повернувся в театр Рейнгардта, в якому працював до 1920 року.
 
З 1916 року регулярно знімався в кіно, в основному у мелодрамах про пристрасть, любов, гроші і злочин. У 1919 році виконав роль [[Людовик XV|Людовика XV]] у фільмі «[[Мадам ДюБарріДюбаррі (фільм, 1919)|Мадам ДюБарріДюбаррі]]» [[Ернст Любіч|Ернста Любіча]]. Завдяки міжнародному успіху цього фільму став кінозіркою. Робота в театрі відійшла на другий план.
 
У 1922 році Яннінгс зіграв головну роль в історичній драмі «Петро Великий» [[Дмитро Буховецький|Дмитра Буховецького]]. У 1924 році він знявся в ролі розжалуваного портьє у фільмі «[[Остання людина (фільм)|Остання людина]]» [[Фрідріх Вільгельм Мурнау|Фрідріха Вільгельма Мурнау]], а також в ролі артиста, що через ревнощі став вбивцею, у фільмі «[[Вар'єте (фільм, 1925)|Вар'єте]]» [[Евальд Андре Дюпон|Евальда Андре Дюпона]]. У 1925–1926 роках він знову працював з Мурнау, зігравши Тартюфа в однойменному фільмі, а потім Мефістофеля у фільмі «[[Фауст (фільм, 1926)|Фауст]]».
 
У жовтні 1926 року Яннінгс відправився до [[Американський кінематограф|Голлівуду]]. Його американські фільми були орієнтовані передусім на «Останню людину» і «Вар'єте»: Яннінгс грав людей, що втратили своє суспільне положення і що живуть у злиднях. З приходом звукового кіно його становище в Голлівуді ускладнилося через його німецький акцент, і у травні [[1929]] року він повернувся до Німеччини.