Ольвіополь: відмінності між версіями

'''Ольвіополь''' — місто [[Єлисаветградський повіт|Єлисаветградського повіту]] [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]] (до 1920 року). В 1920 році увійшло до складу міста [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайська]] [[Одеська область|Одеської]], а нині [[Миколаївська область|Миколаївської областобласті]]і, як його перша частина і історичний район .

В [[1676]] році, за особистим дорученням [[гетьман|гетьмана]]а [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]], запорізький [[козаки|козак]] Іван Підстрельний підшукував місце для будівництва укріплення для захисту кордонів від нападів польської шляхти, кримських татарівтатар і турків поблизу кордону з [[Річ Посполита|Польщею]] та [[Османська імперія|Туреччиною]] . Таке місце було обрано на лівому березі річки [[Синюха|Синюхи]] в місці впадіння її до [[Південний Буг|Південного Бугу]] на скелястому пагорбі, оточеному зі сходу глибоким яром. Того ж року козаками було насипано земляні вали і побудовано укріплення у формі правильного восьмикутника. Укріплення отримало назву Орлик , або Орел (від місцевого урочища Орелі). На схід від укріплення, вздовж берегів Синюхи і Південного Бугу, виникла слобода Орлик.

В 1743 році, за дорученням Російського уряду, під керівництвом [[Миргородський полк|миргородського]] [[полковник|полковника]]а [[Капніст Василь Петрович|Василя Капніста]] та французького інженера [[Даніель де Боскет|Даніеля де Боскета]] на місці козацького укріплення збудовано шести бастіонний Орликівський шанець, який згодом знаходився в підпорядкуванні фортеці святої Єлисавети (м. [[Єлисаветград]]). Основну частину населення слободи Орлик становили запорізькі козаки та селяни-втікачі. Згодом Орлик почав розвиватись, як митний торгівельнийторговельний і ремісничий центр, Вже 1763 року він згадується як містечко, де більшість населення займається ремісництвом. Наступного, 1764, року тут засновано прикордонне комісарство і митниця, дозволено селитись купцям.

В 1768 році [[Коліївщина|гайдамацький загін]] під керівництвом [[Семен Шило|Семена Шила]] , що діяв на правобережжі [[Південний Буг|Бугу]], зруйнував ряд ханських поселень, серед них і [[Голта|Голту]]. Ці дії стали формальним приводом до початку [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецької війни 1768 — 1774 років]]. ВУ 1769 році татари зруйнували Орлик і прилеглі хутори, взяли в полон близько 1000 мешканців. В 1770 році 2-а російська армія підійшла до Орлика, відновила укріплення і містечко, що отримало нову назву Катериненшанц.

Згідно з [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір| Кючук-Кайнарджийським мирним договором 1774 року]] на землі між [[Південний Буг|Південним Бугом]] і [[Дніпро|Дніпром]]м розповсюджувалась загальноросійська адміністративна система управління. Після зруйнування [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]] і ліквідації паланкової системи, території колишньої [[Бугогардівська паланка |Бугогардівської паланки]] ввійшли до Катерининського, Новопавлівського і Херсонського повітів [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]].

В 1781 році Катериненшанц отримує статус міста і нову назву — Ольвіополь. Катерининський повіт стає Ольвіопольським. З січня 1784 року Ольвіополь — повітове місто [[Катеринославське намісництво|Катеринославського намісництва]]. В 1799 році його населення становить 835 осіб. Після ліквідації намісництва, місто спочатку стає посадом, з 1797 року — знов повітовим містом [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]]. Указом від 8 жовтня 1802 року [[Новоросійська губернія]] була поділена на [[Катеринославська губернія|Катеринославську]],[[ Миколаївська губернія|Миколаївську]] і [[Таврійська губернія|Таврійську губернії]]. Ольвіопольський повіт ввійшов до складу Миколаївської губернії. Проте вже в травні 1803 року губернське управління переведено з [[Миколаїв|Миколаєва]] до [[Херсон|Херсона]]а і губернія стає [[Херсонська губернія|Херсонською]]. В 1809 році засновано [[Ратуша|міську ратушу]] в складі [[бургомістр|бургомістра]]а і двох [[Ратман|ратманів]]. В 1829 році місто переводиться до розряду військових поселень і включається до складу IV–гоIV-го Бузького уланського полку.

6 (18) серпня 1845 року затверджено [[герб]] Ольвіополя: «У верхній половині щита на золотому полі Державний Російський герб, а в нижній, поділеній на дві частини, в першій: на блакитному полі півмісяць, в другій: на червоному полі білий одноголовий орел».

В 1860 році Ольвіополь стає заштатним містом [[Єлисаветградський повіт|Єлисаветградського повіту]] [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]]. Його населення на той час становить 3962 особи. В 1872 році німець-колоніст Август Ган будує в Ольвіополі паровий млин. В 1874 році стає до ладу невеличкий шкіряний завод. В місті працюють громадський банк, поштова контора, 7 торгівельнихторговельних крамниць. Двічі на місяць в місті збираються базари. Частина місцевих жителів займається ремеслами (ковалі, чоботарі, каменярі,швеці шевці), проте переважна більшість населення займалась рільництвом, тваринництвом, овочівництвом і бджолярством. В 1883 році в місті діяло вже кілька переробних сільсько-господарських підприємств: 4 водяних млини з 18-ма працівниками, шкіряний завод (60 працівників), винокурня (12 працівників). В вересні 1867 року введено в дію ділянку залізниці [[Балта]] — Ольвіополь, а за рік — дільниці Ольвіополь — [[Єлисаветград]]. Це дало новий поштовх розвитку промисловості міста. В 1907 році добудована до Ольвіополя вузькоколійна залізниця [[Підгородня]] — [[Рудниця]]. На кінець XIX сторіччя в Ольвіополі мешкало понад 5,8 тисячі мешканців. В місті функціонувала земська однокомплектна школа, два міських училища. В 1913 році відкрита міська чоловіча гімназія.

24 січня 1918 року в Ольвіополі встановлено [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянську владу]]. Проте вже 18 березня до міста ввійшли війська [[гетьман|гетьмана]]а [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]], а також німецько-австрійські частини. В листопаді 1918 року німецько-австрійські війська залишили місто і в ньому встановлена влада [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії УНР]]. 7 березня 1919 року до Ольвіополя ввійшли частини [[Червона армія|Червоної Армії]]. В місті створено ревком, обрано виконком міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. На першотравневому мітингу [[1919]] року командир 1-го комуністичного загону особливого призначення [[Гуляницький Трифон Маркович|Т.  М.  Гуляницький]] висуває пропозицію об’єднатиоб'єднати Ольвіополь, [[Богопіль]] і [[Голта|Голту]] в єдине місто і назвати його [[Первомайськ (Миколаївська область) |Первомайськ]]. 6 липня 1919 року об’єднанеоб'єднане засідання трьох виконкомів під головуванням [[Петровський Григорій Іванович|Г.  І.  Петровського]] приймає резолюцію про утворення єдиного виконкому. [[Всеукраїнський центральний виконавчий комітет|Президія ВУЦВК]] погодилась з цим рішенням і утворила повітове місто [[Первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]].