Почаївська друкарня: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Почаївська друкарня''' — видавничий заклад при [[почаївська Лавра|монастирі]] у [[Почаїв|Почаєві]] на [[Волинь|Волині]] (тепер у [[Тернопільська область|Тернопільській обл]].), важливий осередок українського культурного життя у 18 — на початку 19 ст.
== Історична довідка ==
З [[1618]] року в [[Почаїв|Почаєві]] діяла мандрівна друкарня [[Кирило Транквіліон-Ставровецький|Кирила Транквіліона Ставровецького]], близько [[1730]] року засновано друкарню при монастирі [[Василіяни|
Першим великим книжковим виданням друкарні був «''[[Служебник]]''» ([[1734]] —[[1735]]). Крім [[літургія|літургічних]] книг, видавались проповіді, повчання, [[панегірик]]и, [[підручник]]и. До найважливіших друків належать збірка «''Гора Почаєвська''», яка включала між іншим житіє [[Йов Почаївський|Йова Заліза]] (кілька видань), нотний «''[[Ірмологіо]]н''» ([[1766]] і [[1775]]), збірка повчань і проповідей «''Народовіщаніє''» (перше видання [[1768]]), «''Богословія наравоучителная''» П. Антуана (перше видання [[1776]]), «''[[Богогласник]]''» ([[1790]] —[[1791]]), «''[[Біблія]]''» ([[1798]], передрук з київського видання). Найбільший український стародрук, який видано у друкарні — «''[[Євангеліє, або благовістя благодухновенних євангелістів]]''».
Наприкінці XVIII ст. Почаївська друкарня була єдина, що випускала книжки [[українська мова|українською мовою]], близькою до розмовної (правила доброго тону «''Політика світська''», порадник І. Лемкевича «''Книжиця для господарства…''», «''Науки парохіяльнія''» о. [[Добриловський Юліян|Юліяна Добриловського]], [[1792]], [[1794]] та ін.). Видавалися повчальні і богословські твори українських письменників, що писали мовами церковнослов'янською ([[Йоасаф Кроковський]], Йосиф Торжевський, [[Крижанівський Амплій|Амплій Крижанівський]]), [[латинська мова|латинською]] (Мануїл Ольшавський, [[Срочинський Корнило Григорій|Корнило Срочинський]], [[Щуровський Тимофій|Тимофій Щуровський]]), польською ([[Порфирій (Важинський)|Порфирій Важинський]], Панталеон Кульчицький, Гнат Филипович). Латинською мовою надруковано посібники з граматики, риторики і філософії, тези філософських
У 18 — на початку 19 ст. тут було надруковано більше оригінальних творів українських письменників, ніж в усіх інших друкарнях України. Всупереч вказівкам ієрархії Почаївська друкарня підтримувала зв'язки з [[Друкарня Києво-Печерської лаври|Києво-Печерською друкарнею]], обмінювалися з нею працівниками і виданнями, сприяла в поширенні книжок.
Рядок 12:
У різний час префектами (керівниками) друкарні були [[Громачевський Адріян Антін|Адріян-Антін Громачевський]] ([[1739]]–[[1741]]), Спиридон Коберський (кін. 18 ст.), редакторами і коректорами Адріян Лясковський, Арсен Сіницький. До оформлення друків залучалися визначні гравери [[Голота Андрій|Андрій Голота]], Й. Гочемський, [[Стрельбицький Теодор|Федір Стрільбицький]].
Митрополит [[Іларіон (Огієнко)|Іларіон Огієнко]] казав: {{цитата|Уніатський період Почаївської друкарні… період її найбільшої слави, хоч і служила вона лише частині українського народу}}.<ref>[[Верига Василь Іванович|Василь Верига]]. Нариси з історії України … С. 110</ref>
3 [[1831]] року монастир передано [[Російська православна церква|Російській Православній Церкві]] і названо лаврою. У другій половині 19 — на початку 20 ст. (до [[1914]]) Почаївська друкарня друкувала релігійну літературу, збірки пісень (у тому числі перевидання «''Богогласника''»), «''[[Волинські єпархіальні відомості]]''», [[Чорносотенці|чорносотенний]] «''[[Почаївський листок]]''».
|