Почаївська друкарня: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Почаївська друкарня''' — видавничий заклад при [[почаївська Лавра|монастирі]] у [[Почаїв|Почаєві]] на [[Волинь|Волині]] (тепер у [[Тернопільська область|Тернопільській обл]].), важливий осередок українського культурного життя у 18 — на початку 19 ст.
 
== Історична довідка ==
З [[1618]] року в [[Почаїв|Почаєві]] діяла мандрівна друкарня [[Кирило Транквіліон-Ставровецький|Кирила Транквіліона Ставровецького]], близько [[1730]] року засновано друкарню при монастирі [[Василіяни|василіанвасиліян]] заходами луцького греко-католицького єпископа [[Теодосій (Рудницький)|Феодосія Лубенецького-Рудницького]] та ігумена[[ігумен]]а Гедеона Козубського.
 
Першим великим книжковим виданням друкарні був «''[[Служебник]]''» ([[1734]] —[[1735]]). Крім [[літургія|літургічних]] книг, видавались проповіді, повчання, [[панегірик]]и, [[підручник]]и. До найважливіших друків належать збірка «''Гора Почаєвська''», яка включала між іншим житіє [[Йов Почаївський|Йова Заліза]] (кілька видань), нотний «''[[Ірмологіо]]н''» ([[1766]] і [[1775]]), збірка повчань і проповідей «''Народовіщаніє''» (перше видання [[1768]]), «''Богословія наравоучителная''» П. Антуана (перше видання [[1776]]), «''[[Богогласник]]''» ([[1790]] —[[1791]]), «''[[Біблія]]''» ([[1798]], передрук з київського видання). Найбільший український стародрук, який видано у друкарні — «''[[Євангеліє, або благовістя благодухновенних євангелістів]]''».
 
Наприкінці XVIII ст. Почаївська друкарня була єдина, що випускала книжки [[українська мова|українською мовою]], близькою до розмовної (правила доброго тону «''Політика світська''», порадник І. Лемкевича «''Книжиця для господарства…''», «''Науки парохіяльнія''» о. [[Добриловський Юліян|Юліяна Добриловського]], [[1792]], [[1794]] та ін.). Видавалися повчальні і богословські твори українських письменників, що писали мовами церковнослов'янською ([[Йоасаф Кроковський]], Йосиф Торжевський, [[Крижанівський Амплій|Амплій Крижанівський]]), [[латинська мова|латинською]] (Мануїл Ольшавський, [[Срочинський Корнило Григорій|Корнило Срочинський]], [[Щуровський Тимофій|Тимофій Щуровський]]), польською ([[Порфирій (Важинський)|Порфирій Важинський]], Панталеон Кульчицький, Гнат Филипович). Латинською мовою надруковано посібники з граматики, риторики і філософії, тези філософських диспутів[[диспут]]ів у [[Василіяни|василіянських]] монастирях у [[Луцьк]]уа й [[Підгірці (Бродівський район)|ПідгірцяхПідгірців]], документи з історії української церкви, каталоги[[каталог]]и ченців, польською — посібники з [[фізика|фізики]] й [[геометрія|геометрії]], книжку про мінеральні води, вірші, п'єси і промови польського письменника [[Вацлав Жевуський|Вацлава Жевуського]], програми вистав з Володимирської василіянської школи. Друкувалися також книги на замовлення російських [[старообрядці]]в.
 
У 18 — на початку 19 ст. тут було надруковано більше оригінальних творів українських письменників, ніж в усіх інших друкарнях України. Всупереч вказівкам ієрархії Почаївська друкарня підтримувала зв'язки з [[Друкарня Києво-Печерської лаври|Києво-Печерською друкарнею]], обмінювалися з нею працівниками і виданнями, сприяла в поширенні книжок.
Рядок 12:
У різний час префектами (керівниками) друкарні були [[Громачевський Адріян Антін|Адріян-Антін Громачевський]] ([[1739]]–[[1741]]), Спиридон Коберський (кін. 18 ст.), редакторами і коректорами Адріян Лясковський, Арсен Сіницький. До оформлення друків залучалися визначні гравери [[Голота Андрій|Андрій Голота]], Й. Гочемський, [[Стрельбицький Теодор|Федір Стрільбицький]].
 
Митрополит [[Іларіон (Огієнко)|Іларіон Огієнко]] казав: {{цитата|Уніатський період Почаївської друкарні… період її найбільшої слави, хоч і служила вона лише частині українського народу}}.<ref>[[Верига Василь Іванович|Василь Верига]]. Нариси з історії України … С. 110</ref>
 
3 [[1831]] року монастир передано [[Російська православна церква|Російській Православній Церкві]] і названо лаврою. У другій половині 19&nbsp;— на початку 20 ст. (до [[1914]]) Почаївська друкарня друкувала релігійну літературу, збірки пісень (у тому числі перевидання «''Богогласника''»), «''[[Волинські єпархіальні відомості]]''», [[Чорносотенці|чорносотенний]] «''[[Почаївський листок]]''».