Данько Володимир Григорович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Taras Danko (обговорення | внесок)
Taras Danko (обговорення | внесок)
Рядок 41:
 
== Наукова діяльність ==
Перший етап наукової діяльності Володимира Данька пов’язаний із дослідженням нагріву і охолодження великих [[Електрична машина|електричних машин]]. За результатами цієї роботи, зокрема вдалося на 10 % підвищити ефективність головного приводу [[Блюмінг|блюмінгу]] [[Азовсталь|заводу «Азовсталь»]]. Проведені дослідження лягли в основу його кандидатської дисертації (1964 р.).
 
Як провідний спеціаліст приймав участь у розробці [[турбогенератор|турбогенераторів]] потужністю 200, 300 і 500 МВт. За його безпосередньої участі створені гідрогенератори, у тому числі капсульного типу, для [[Київська ГЕС|Київської ГЕС]], а також унікальні [[машина постійного струму|машин постійного струму]] для прокатних станів й вугільної промисловості. Він розробив перспективні мето-методики розрахунку температурних полів в електричних машинах різноманітного призначення. На базі виконаних досліджень у 1971 році захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні і експериментальні дослідження нагріву великих електричних машин».
 
Другий етап наукової діяльності Володимира Данька пов’язаний з технічним використанням [[надпровідність|надпровідності]]. Професор Данько В.Г. одним з перших у світі почав займатися проблемами використання надпровідності в електричних машинах. Йому належить теоретичне обґрунтування вибору оптимальної конструкції [[кріотурбогенератор|кріотурбогенераторів]] з надпровідниковими обмотками збудження, оцінка ефективності їх електромагнітного екранування. Під його керівництвом та за його безпосередньої участі створено макети і дослідні зразки кріогенних електричних машин з використанням надпровідності.
дики розрахунку температурних полів в електричних машинах різноманітного призначення. На базі виконаних досліджень у 1971 році захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні і експериментальні дослідження нагріву великих електричних машин».
 
Він був одним з авторів конструкції створеного у НДІ «Електроважмаш» дослідного кріотурбогенера торакріотурбогенератора потужністю 200 кВт, працездатність якого була підтверджена у ході випробувань, проведених спільно з [[Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України|фізико-технічним інститутом низьких температур АН УРСР]]. Принципи, які були закладені в цю конструкцію широко використовуються у наступних розробках в Україні і за її межами.
Другий етап наукової діяльності Володимира Данька пов’язаний з технічним використанням надпровідності. Професор Данько В.Г. одним з перших у світі почав займатися проблемами використання надпровідності в електричних машинах. Йому належить теоретичне обґрунтування вибору оптимальної конструкції кріотурбогенераторів з надпровідниковими обмотками збудження, оцінка ефективності їх електромагнітного екранування. Під його керівництвом та за його безпосередньої участі створено макети і дослідні зразки кріогенних електричних машин з використанням надпровідності.
 
На базі теоретичного і практичного обґрунтування проф. Данько В.Г. розробив рекомендації по створенню дослідно-промислового зразка прокатного кріодвигуна потужністю 10 МВт і кріотурбогенератора потужністю 300 МВт. У 1990 році обґрунтував концепцію повністю надпровідникової [[синхронна машина |синхронної машини]] без феромагнітного осердя із зовнішнім надпровідниковим екраном й отримав експериментальне підтвердження її працездатності.
Він був одним з авторів конструкції створеного у НДІ «Електроважмаш» дослідного кріотурбогенера тора потужністю 200 кВт, працездатність якого була підтверджена у ході випробувань, проведених спільно з фізико-технічним інститутом низьких температур АН УРСР. Принципи, які були закладені в цю конструкцію широко використовуються у наступних розробках в Україні і за її межами.
 
За цикл праць з дослідження [[Електромагнітне поле|електромагнітних полів]] у потужних турбогенераторах і електричних машинах з використанням надпровідності був удостоєний [[Премії НАН України імені видатних учених України|премії імені Г.Ф. Проскури АН УРСР]] в співавторстві з академіком НАНУ [[Счастлівий Геннадій Григорович|Г.Г. СчастливимСчастлівим]] та проф. [[Титко Олексій Іванович|О.І. Титко]] (1979 р.).
На базі теоретичного і практичного обґрунтування проф. Данько В.Г. розробив рекомендації по створенню дослідно-промислового зразка прокатного кріодвигуна потужністю 10 МВт і кріотурбогенератора потужністю 300 МВт. У 1990 році обґрунтував концепцію повністю надпровідникової синхронної машини
 
без феромагнітного осердя із зовнішнім надпровідниковим екраном й отримав експериментальне підтвердження її працездатності. 
 
За цикл праць з дослідження електромагнітних полів у потужних турбогенераторах і електричних машинах з використанням надпровідності був удостоєний премії імені Г.Ф. Проскури АН УРСР в співавторстві з академіком НАНУ Г.Г Счастливим та проф. О.І. Титко (1979 р.).
 
Третій етап наукової діяльності Володимира Данька пов’язаний з розробкою нетрадиційних лінійних електромеханічних перетворювачів ударної дії.
 
За його безпосередньої участі був створений повномасштабний дослідно-промисловий макет лінійного синхронно-вентильного двигуна, призначеного для розгону літаючих апаратів корабельного базування. Під його керівництвом було теоретично обґрунтовано новий клас [[кріогенна машина|кріогенних машин]] – лінійних імпульсних електродвигунів індукційного типу з кріорезистивними обмотка миобмотками, які забезпечують високі швидкості на короткій активній ділянці і витримують значні ударні навантаження при малих переміщеннях. Крім того під його керівництвом проводяться роботи з теоретичного обґрунтування концепції надпровідникового швидкодіючого обмежувача струму [[коротке замикання|короткого замикання]].
 
Професор В.Г. Данько опублікував 190 наукових праць і методичних розробок, в тому числі 4 монографії і 3 начальних посібника. Він є автором 62 авторських свідоцтв і патентів України і Росії на винаходи, одним із засновників і першим головним редактором науково-практичного журналу «Електротехніка і електромеханіка».