Територіальна оборона СФРЮ: відмінності між версіями

[[]]{{Infobox Military Unit

'''Територіальна оборона''' (ТО; {{lang-hr|Teritorijalna obrana}}, {{lang-sr|Територијална одбрана}}, {{lang-sl|Teritorialna obramba}}, {{lang-mk|Територијална одбрана}})  — складова частина [[Збройні сили|Збройних Сил]] колишньої [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія]]. Сили територіальної оборони приблизно відповідають народному [[ополчення|ополченню]], або резерву Збройних Сил. Кожна з югославських союзних республік мала власні воєнізовані з'єднання ТО, тоді як федерація в цілому утримувала [[Югославська народна армія|Югославську Народну Армію]], що мала власний резерв.

Югославія була [[соціалістична країна|соціалістичною державою]], однак не входила в так званий соціалістичний табір. Після радянсько-югославського розколу [[1948]] року маршал [[Йосип Броз Тіто|Тіто]] розірвав зв'язки з [[СРСР]], і став одним із засновників [[Рух Неприєднання|Руху Неприєднання]]. [[Операція «Дунай»|Радянське вторгнення в Чехословаччину]] в [[1968]]  р. породило побоювання подібного вторгнення у Югославію, а стратегічне положення між [[НАТО]] та [[Варшавський договір 1955|ОВС]] змусило розробити власну військову доктрину.

У [[1969]]  р. Югославія прийняла власну доктрину тотальної війни названу доктриною тотальної народної оборони. Доктрина ґрунтувалася на досвіді бойових дій [[югославські партизани|югославських партизанів]] проти окупантів і колабораціоністів у роки Другої світової війни. Доктрина свідчила, що кожен громадянин, який чинить опір агресорові, є членом Збройних Сил, отож усе населення у випадку іноземної агресії мусило перетворитися на сили опору.

Один з можливих сценаріїв передбачав [[Збройний конфлікт|військовий конфлікт]] між НАТО і Організацією Варшавського договору. У такому випадку Югославія мусила дотримуватися [[нейтралітет]]у, і не допускати на свою територію іноземні війська. У разі, якщо будь-яка зі сторін збиралася загарбати Югославію для подальшого просування своїх військ і для використання з цією метою комунікацій або, щоб не допустити захоплення Югославії іншою стороною - — такі спроби належало розцінювати як [[агресія|агресію]], незалежно від того, яка сторона її вчинила.

Створений [[20 листопада]] [[1968]] <ref>Tomaž Kladnik: ''Nastanek TO Slovenije'', v Revija Obramba: 40 let ustanovitve TO Slovenije -&nbsp;— Skozi 40 let izhajanja Revije Obramba (Defensor, Ljubljana, november 2008), 4.</ref> року головний штаб ТО Словенії був на початку майже виключно в руках словенських офіцерів, та після ухвалення нової Конституції СФРЮ в [[1974]] році дедалі більше керівних посад в ТО переходило в руки сербських офіцерів [[Югославська народна армія|Югославської народної армії]]. Причиною цього була чимраз більша недовіра до ТО з боку сербських політиків, які побоювалися демократичних рухів у деяких союзних республіках. У 1990 році Словенія створила нову штаб-квартиру, яка стала попередником командування [[Збройні сили Словенії|Словенської армії]]. Прийнято нові розпізнавальні знаки, в травні [[1991]] року було відкрито перший навчальний центр з підготовки новобранців в селищах [[Іг]] біля [[Любляна|Любляни]] та [[Пекре]] під [[Марибор]]ом. [[2 червня]] того самого року прийняв присягу перший призов словенських вояків.

Зі скромних бойових засобів та військової техніки, що належали Македонській територіальній обороні почалася [[Збройні сили Республіки Македонія|армія незалежної Македонії]]. Члени македонської ТО успішно перебрали на себе завдання охорони кордонів і військових об'єктів країни. Так, [[6 березня]] 1992 прийнято перший військовий об'єкт &nbsp;— будинок Республіканського і міського штабу ТО в [[Скоп'є]], а [[11 березня]] 1992 року ТО міста [[Крива Паланка]] прийняла [[Прикордонна застава|контрольно-пропускний пункт]] [[Деве Баїр|Рамна нива]] на македонсько-болгарському кордоні. [[26 березня]] 1992 бійці ТО історичного району Скоп'є [[Чаїр (община)|Чаїр]] прийняли останній, але найбільший військовий об'єкт -&nbsp;— нинішню казарму ''Ілінден''. [[15 квітня]] в казарми [[Скоп'є]], [[Бітола|Бітоли]], [[Штіп]]а і [[Охрид]]а надійшла перша черга набору молодих вояків майбутньої армії, чим започатковано формування [[Збройні сили Республіки Македонія|Збройних Сил Республіки Македонії]].

Тоді як частини ЮНА, виведені на територію [[Союзна Республіка Югославія|Союзної Республіки Югославія]], перетворилися на [[Армія Югославії|Армію Югославії]], підрозділи ТО обох складових частин Союзної Республіки Югославія &nbsp;— [[Республіка Сербія (федеративна)|Сербії]] і [[Республіка Чорногорія (федеративна)|Чорногорії]] &nbsp;— переросли в армії цих республік.

* [http://www.ffzg.hr/hsd/polemos/prvi/03.html Ozren Žunec, Rat u Hrvatskoj 1991. -1995−1995., Polemos, svezak I, siječanj -&nbsp;— lipanj 1998.]

* Davor Marijan, Jugoslavenska narodna armija -&nbsp;— važnija obilježja