Відмінності між версіями «Уремія»

6 байтів додано ,  6 років тому
нема опису редагування
Уремія (от [[давньогрецька мова|дав.-грец.]] οὖρον — сеча та αἷμα — кров) — гостре або хронічне самоотруєння організму, зумовлене [[ниркова недостатність|нирковою недостатністю]]; накопиченням в крові головним чином токсичних продуктів азотного обміну ([[азотемія]]), порушенням кислотно-лужного і осмотичного балансу.
[[Файл:Urea.png||міні|праворуч|300пкс|alt=АльтернативнийХімічна текстструктура сечовини]]
 
Так як затримка і накопичення азотистих продуктів є постійними ознаками уремії, то її називають азотимічною (справжня уремія). Також накопичується фосфорна, сірчана та щавлева кислоти [1].
== Ознаки та симптоми ==
 
На ранніх етапах симптоми включають [[анорексія|анорексію]] і млявість, більш пізні симптоми можуть включати знижену розумову діяльність і кому. Інші симптоми: [[втома]], [[нудота]], [[блювота]], нежить, біль у кістках, свербіж, задишка і [[судоми]]. Уремія може також призвести до уремічного перикардиту. Уремія супроводжується також порушеннями центральної нервової системи: хворий відчуває [[апатія|апатію]], слабкість, швидко стомлюється. Температура тіла у хворих уремією, як правило, не піднімається вище 35 0 С. Уремія може також призвести до зниження периферичної конверсії [[Тироксин|Т4]] в [[Трийодтиронін|Т3]] , викликаючи функціональний гіпотиреоїдний стан.
 
Уремія в більшості випадків є наслідком ниркової недостатності, її ознаки і симптоми часто виникають одночасно з іншими ознаками та симптомами ниркової недостатності, наприклад, [[гіпертонія|гіпертонією]] чи [[анемія|анемією]] [2].