Антропогенез: відмінності між версіями

*«Радіоактивного впливу» ([[Матюшин Геральд Миколайович|Г. Матюшин]])

 

Загалом, вона дуже подібна до дарвінівської ідеї *[[статевий добір|«групового статевого добору»]]. Вона полягає в тому, що первісні ізольовані групи вели боротьбу за виживання, внаслідок чого виживали ті групи, у яких більш розвиненішими були соціальні стосунки – взаєморозуміння, допомоги, колективних форм полювання і боротьби з природними стихіями. Відбір йшов на рівні груп-колективів.

 

Полягає в тому, що самі [[історія|історичні]], [[географія|географічні]] та [[географія|екологічні]] умови розвитку самої планети спричинили процес антропогенезу і появу людини. Тобто, що в силу різних умов людина була як би закономірним етапом розвитку [[Всесвіт|Всесвіту]], її необхідним елементом. Людина виступає міжпланетною істотою.

 

У період 5-2 млн. р. тому у зоні Східноафриканського рифту внаслідок потужної вулканічної діяльності і горотворчих процесів утворилися природні радіоактивні реактори, які підвищили загальний радіаційний фон у декілька сотень раз. За сотні тисяч і міліони років такої радіації проходили [[мутація|мутації]] різних видів, в тому числі і гомінід, які під впливом [[радіація|радіації]] вимирали або ж видозмінювалися генетично.

 

Відома здавна, але наукове обґрунтування дістала в 1980-х роках (Г. Матюшин та ін.). Було помічено, що етапи еволюційного розвитку фізичного типу [[людина|людини]] збігаються з циклами геомагнітних [[інверсія|інверсій]] – періодичною зміною магнітних полюсів [[Земля|Землі]]. Найбільший сплеск космічної радіації відбувається саме в період цих інверсій, тоді ж появляються нові види гомінід.

 

Полягають в тому, що основою антропогенезу і [[соціогенез|соціогенезу]] є насамперед культура, що формується у соціокультурному середовищі, яка не передається у спадок, а набувається завдяки вихованню і навчанню у [[дитина|дитячому]] віці. Розвиток [[культура|культури]] не пов’язаний з біологічним розвитком.

 

У праці «Походження сім’ї, приватної власності і держави» (1884) [[Фрідріх Енгельс|Енгельс]] чітко сформулював ідею, що трудова діяльність первісної людини, особливо колективна, впливала на розвиток [[мозок|мозку]], кисті руки, на прямоходіння і соціальні стосунки. Теорія виражена у формулі: «праця створила саму людину».

 

 

Походження людини і суспільства включає дані і чинники усіх перерахованих гіпотез і природничих наук (географії, геології, кліматології, сейсмології, палеонтології та ін. та гуманітарних дисциплін (антропології, археології, історії, етнології, культурологія та ін.). У комплексі цих наук викристалізовується ідея еволюційного розвитку біологічної основи людини і соціального становлення суспільства.

 

В основі уявлень про антропогенез лежить симіальна (від лат. ''simia'' — мавпа) гіпотеза походження [[Людина|людини]] від високорозвинених мавпоподібних предків [[третинний період|третинного періоду]], уперше докладно розроблена і аргументована [[Дарвін Чарлз Роберт|Ч. Дарвіном]] ([[1871]]). Згодом було отримано багато нових [[Палеонтологія|палеонтологічних]] і [[Етологія|етологічних]] (пов'язаних з вивченням поведінки приматів) даних, а також дані в області порівняльної [[Біохімія|біохімії]], імунології, молекулярній біології і [[Генетика|генетики]], що підтвердили цю гіпотезу. Друга половина [[20 століття]] в [[Антропологія|антропології]] ознаменувалася інформаційним вибухом у результаті різкого збільшення числа знахідок викопних попередників людини в [[Африка|Африці]] і [[Євразія|Євразії]]. Починаючи з [[1960-ті|1960-х]] років, в антропології широко впроваджуються нові, насамперед, [[Радіовуглецеве датування|радіовуглецеві методи датування]] кісткових залишків і [[Геологія|геологічних]] порід, що їх містять, а також методи молекулярної біології, що дозволяють установити приблизний час розходження сучасних видів [[Примати|приматів]] і [[Людина|людини]] від загального предка і визначити ступінь прямої спорідненості сучасних і викопних форм за особливостями будови їхніх молекул ([[ДНК]], [[білок|білків]] …).