Відмінності між версіями «Пульсар»

906 байтів додано ,  5 років тому
нема опису редагування
(граматична помилка)
'''Пульсар''' — космічне джерело [[електромагнітне випромінювання|електромагнітного випромінювання]], що реєструється на Землі у вигляді імпульсів — сплесків, які періодично повторюються.
 
Перший пульсар відкрили [[Джоселін Белл]] і [[Ентоні Х'юїш]] у 1967 року. Джерелом імпульсів вважається [[нейтронна зоря]] з сильнимпотужним [[Магнітне поле|магнітним полем]], яка обертається і має вузькоспрямоване випромінювання.
== Види пульсарів ==
 
Більшість пульсарів спостерігаються ув радіодіапазоні. В наш час{{коли?}} відомо понад 1000 пульсарів (зокрема в Паркському огляді було зареєстровано 1031 пульсар{{Джерело?}}). Радіопульсар є кінцевою стадією еволюції {{Джерело?|одиночної}} масивної зорі. Нейтронна зоря утворюється в результаті вибуху [[Наднова|Надновоїнаднової]]. Вибух є асиметричним{{Джерело?}}, тому швидкості радіопульсарів часто перевищують 300 км/с. З часом період радіопульсара збільшується, а потужність випромінювання спадає. Навколо багатьох радіопульсарів спостерігаються газові оболонки, {{Джерело?|сформовані пульсарним вітром}} — [[плеріон]]и.
 
У радіопульсарів спостерігаються стрибкоподібні зменшення періодів — глітчі[[глітч]]і{{Джерело?}}. Їх намагаються пояснювати перебудовою внутрішньої структури нейтронної зорі, наприклад зсувами кори (зоретрусизоретрусами) або фазовими переходами ядерної речовини.
 
ВУ 1991-1994 поках поблизу пульсарів PSR B1257+12 ву [[Діва (сузір'я)|Діві]] і PSR B1620-26 ву [[Скорпіон (сузір'я)|Скорпіоні]] відкритівідкрито 4 [[Пульсарні планети|планети]] за доплерівським зсувом радіовипромінювання.
 
Особливий інтерес становлять спостереження пульсарів, що входять до складу [[Подвійна зоря|подвійних систем]]. Перший подвійний радіопульсар відкритий ввідкрито 1972 року Халсом і Тейлором. У 2004 відкрито систему з 2 нейтронних зір, причому з обох спостерігається пульсуюче радіовипромінювання. Спостереження таких систем дозволяють виявити втрати енергії за рахунок випромінювання [[гравітаційні хвилі|гравітаційних хвиль]], які передбачаються Загальною[[Загальна теорія відносності|загальною теорією відносності]].
 
У 1967 відкритийвідкрито перший рентгенівський[[рентгенів]]ський пульсар — [[Кентавр Х-3]]. Більшість відомих рентгенівських пульсарів (біляблизько 40) входять до складу тісних подвійних систем і мають акреційні диски. Відомі також одиночні рентгенівські пульсари — магнетари. Вони мають магнітне поле в 1000 разів більше, ніж у звичайних нейтронних зір і проявляються у вигляді аномальних рентгенівських пульсарів і джерел повторювальних гамма-спалахів.
 
== Магнітосфера пульсара ==
 
[[Магнітосфера]] пульсара складається з електронно[[електрон]]но-позитронної[[позитрон]]ної плазми, яка рухається в магнітному полі нейтронної зорі. Зовнішня границямежа магнітосфери — світловий циліндр, на якому лінійна швидкість обертального руху плазми досягає швидкості світла. Розмір магнітосфериМагнітосфера пульсара має порядок розміру Землі — десятки тисяч кілометрів. СильнеПотужне [[магнітне поле]] нейтронної зорі індукує поблизу її поверхні електричне поле. Найбільше електричне ій магнітне поле досягається в полярній шапці поблизу магнітної осі. Розмір полярної шапки приблизно 1 км. Електронно-позитронні пари народжуються з вакууму під дією електричного поля в приповерхневому шарі висотою біляблизко 100 метрів. Заряджені частинки рухаються вздовж магнітних силових ліній. Деякі магнітні силові лінії обриваються на світловому циліндрі. Тому заряди, які по них рухалися, стікають по поверхні циліндра і далі по останній замкненій силовій лінії ([[сепаратриса|сепаратрисі]]) на поверхню нейтронної зорі. ПриПід русічас поруху поверхніповерхнею заряди викликають пондеромоторну силу, яка вповільнюєсповільнює обертання зорі. Таким чином енергія на утворення і випромінення магнітосфери отримується з кінетичної енергії обертання. Плазма вморожена в магнітне поле і, електрони припід русічас поруху силовійвздовж лініїсилових ліній зазнають прискорення ій [[Синхротронне випромінювання|випромінюють]]. Поблизу поверхні нейтронної зорі енергія квантів випроміненнявипромінювання досягаєсягає 10<sup>12</sup> еВ, а на світловому циліндрі вона спадає до радіодіапазону. Так утворюється випроміненнявипромінювання пульсара{{Джерело?}}.
 
 
== Пульсарні відскакування ==
 
Пульсарне відскакування ({{lang-en|pulsar kick}}) — спостережнийспостережуваний феномен, суть якого полягає в тому, що нейтронні зорі — залишки наднових — рухаються з надмірно великими швидкостями щодо навколишніх зір. За оцінками просторового розподілу багато радіопульсарів мають швидкості близько 30-40 км/с. Також відомо немало пульсарів зі швидкостями 200-500 км/с, а у деяких випадках оцінки швидкостей сягають 2000 км/с. Наприклад, зоря B1508+55 має швидкість 1100 км/с та траєкторію, спрямовану назовні Галактики. Дуже переконливий зразок пульсарного відскакування можна спостерігати в туманності Гітара, де ударна хвиля, генерована пульсаром, рухається відносно туманності — залишку наднової — зі швидкістю 800 км/с{{Джерело?}}.
 
Існує дві основних гіпотези виникнення таких великих швидкостей{{Джерело?}}. Згідно з однією з них вони з'являються привнаслідок розпадірозпаду [[Подвійна зоря|подвійних систем]] (ефект Блаау). Якщо вибух у подвійній системі відбувається миттєво, швидкість, яку набувають зорі, що розлітаються, повністю визначається за їх початковими та кінцевимиостаточними масами, періодами обертання та ексцентриситетом. Припустимо, маємо систему, що складається з гелієвої зорі масою 10 [[Маса Сонця|M<sub>ʘ</sub>]] та нейтронної зорі масою 1 M<sub>ʘ</sub>. ПриПід час колапсіколапсу гелієва зоря скине 90% своєї маси, і система розлетиться. При цьому швидкості компонентів можуть бути близькими до початкових (але не перевищуватимуть їх). Максимальна швидкість нейтронної зорі в такій системі сягає 500 км/с, при цьому швидкість гелієвої зорі буде близько 50 км/с. Механізм Блаау разом із сучасним сценарієм еволюції подвійних систем може пояснити швидкості до 700 км/с. Один з головних наслідків цієї теорії — нейтронна зоря, щояка швидко рухається, має бути старою. Якщо досліджуваний радіопульсар має теплове рентгенівське випромінювання, що пов'язане з охолодженням пульсара і свідчить про його молодість, механізм Блаау для цієї зорі можна відкинути.
 
За гіпотезою Шкловського пульсарні відскакування виникають внаслідок асиметрії у вибуху [[Наднова|наднової]]. Якщо припустити, що під час колапсу частина енергії виділяється [[Анізотропія|анізотропно]], то із [[Закони Ньютона|закону збереження імпульсу]] можна вирахувати, що швидкості можуть сягати 3000 км/с{{Джерело?}}. Існують різноманітні гіпотези щодо причин такої асиметрії. Чугай (1984) помітив, що в сильномупотужному магнітному полі нейтронної зорі, що формується, має проявлятися ефект несиметричного випромінювання [[нейтрино]]{{Джерело?}}. Детальні розрахунки показують, що навіть у надсильнихнадпотужних магнітних полях за рахунок цього ефекту неможливо досягнути швидкостей понад 100 км/с{{Джерело?}}. Тим не меншеОднак в останні роки інтенсивно розвиваються моделі несиметричного випромінювання нейтрино. В моделі Кусенко пульсарне відскакування обумовлене випромінюванням стерильного нейтрино, що є одним із кандидатів у [[Темна матерія|темну матерію]]{{Джерело?}}.
 
Другий можливий механізм, запропонований Липуновим (1983) — припливне[[приплив]]не спотвореннявикривлення зорі, що колапсує. Але цей ефект може бути суттєвим лише ув маломасивних подвійних системах з [[Білий карлик|білими карликами]]. За оцінками такий механізм може давати швидкості до кількох тисяч кілометрів зана секунду. Також як можливий механізм розглядається несиметричній підпал речовини білого карлика внаслідок спотвореннявикривлення його форми.
 
== Література ==
* [http://xray.sai.msu.ru/~polar/html/publications/cat/x-ray_n2.www Каталог рентгенівських пульсарів Астрономічного інституту ім. Штернберга (Москва)]
 
{{Вікіфікуватибез виносок|дата=Травень 2012}}
{{Зорі}}
{{Наднові (навігація)}}
19 366

редагувань