Боярка (Звенигородський район): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Dolenga (обговорення | внесок) |
||
Рядок 44:
Як населений пункт, Боярка згадується [[1644]] року в наказі польського гетьмана [[Станіслав Концєпольський|Концепольського]] князеві [[Вишневецький Дмитро|Вишневецькому]], щоб той рухався з військом з [[Корсунь-Шевченківський|Корсуня]] на Боярку.
Протягом 1648 - 1670-тих рр. Боярка входила до складу [[Білоцерківський полк|Білоцерківського полку]] української держави [[Військо Запорозьке]]. До "Реєстру Війська Запорозького 1649 року" вписано 30 осіб козацького стану, що мешкали в Боярці. Вона була тоді сотенним містечком. Боярським сотником був тоді Іван Валобородько. За даними початку 1654 р. у Боярці було 21 шляхетський, 89 козацьких і 245 міщанських дворів. Боярським сотником був тоді Григорій Демехненко. Містечко було обнесено палісадом з 3-ма ворітьми. До палісаду прилягав замок, обнесений зрубною стіною, в якому було 2 проїзні вежі і одна глуха. У замку було 11 пушок. У містечку була соборна церква святого Георгія і менша церква святого Миколая Чудотворця. Під час правління Гетьмана [[Павло Тетеря|Павла Тетері]] жителі Боярки стали учасниками подій протипольського повстання 1664 - 1665 рр. Коли у липні 1664 р. повстали жителі [[Ставище (смт)|Ставища]], до них приєдналися боярчани. У жовтні 1664 р. урядове й допоміжне військо [[Республіка Двох Народів|Речі Посполитої]], прислане Київським воєводою [[Стефан Чарнецький|Степаном Чарнецьким]], заволоділи Бояркою й жорстоко покарали боярчан за участь у повстанні. Події 1660-х та першої половини 1670-х рр. привели до знелюднення Боярки та припинення існування Боярської сотні <ref> Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1. — К.: Видавництво «Стікс-Ко», 2007</ref>
З [[1722]] року Боярка належала польську магнату [[Яблонський Ян|Яну Яблонському]]. [[1768]] окремі гайдамацькі загони здійснили напад на поселення. [[1774]] року польський король [[Станіслав Август Понятовський|Станіслав Август]] подарував село Ф. Бранницькому.
| |||