|
Заснований з ініціативи відомих церковних і культурних діячів другої половини XVII – початку XVIII ст. [[Баранович Лазар|Лазара Барановича]] та [[Іоан Максимович|Іоана Максимовича]] за підтримки гетьмана [[Мазепа Іван Степанович|Івана Мазепи]], Чернігівський колегіум поряд з [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянською академією]] та [[Харківський колегіум|Харківським колегіумом]] був одним із визначних осередків просвіти і культури XVIII ст. в Україні.
Л. Баранович вирішив через занепад Києво-Могилянського колегіуму заснувавзаснувати в Чернігові школу при архієрейському домі. Іоанн Максимович у 1700 р. реорганізував школу Л. Барановича в колегіум за зразком Києво-Могилянської академії. Колегіум ву Чернігові був заснований І. Максимовичем при кафедральному [[Собор Бориса й Гліба (Чернігів)|Борисоглібському монастирі]] за безпосередньої підтримки та фінансуванніфінансування [[Іван Мазепа|І. С.Івана Мазепи.]]
Колегіум в цей період називався на честь свого засновника “Архієпископо Максимовичевським-Максимовичівським Чернігівським”: {{цитата|''{{lang-la|''Archiepiscopo Maximowitanó Czernihowiac''}}''}}.
Процес становлення Чернігівського колегіуму як навчального закладу розтягнувся на декілька років, бо в колегіумах панувала класна, а не предметна система викладання предметів, коли один учитель навчав всіх дисциплін і разом зі своїм класом поступово переходив від нижчого до вищого курсу. Так, починаючи з 1700 по [[1705]] р. протягом чотирьох років у Чернігівському колегіумі було відкрито 4 класи: три граматичні та клас поетики. В 1705 р. три класи мали назви ''skola infima, skola crammatika та skola syntaxis''.
Принципи організації, обсяг та зміст навчальних програм в Чернігівському колегіумі були подібні до польських, західноєвропейських колегіумів (академій). Викладання предметів велося [[Латинська мова|латинською мовою]], яка вивчалася в нижчих 4-х граматичних класах. В Чернігівському колегіумі ву двох нижчих граматичних класах – аналогії (фарі) та інфімі – один учитель навчав читанню, письму та началамосновам латинської граматики, так само як ву двох вищих граматичних класах – [[граматика|граматики]] та синтаксими – один [[учитель]] викладав правила латинської граматики, [[синтаксис]]у, тренував учнів ву перекладах з польської і рідної мови на латинську та навпаки. Латинську мову вивчали за тим же самим підручником Емануїла Альвара “Institutiones linguae latinae”, що і в Київській академії, який був дуже популярний в Європі.
Вивчення латинської мови вимагало певної підготовки, тому до колегіуму приймали учнів, котрі вміли вже читати та писати рідною мовою. Так, в указі чернігівської консисторії [[1742]] р. зазначалося, що священнослужителі зобов’язанізобов'язані навчати своїх дітей вдома “простого русского писання”, вказувалося, чому саме треба навчати дітей і з якого віку: {{цитата|"От семилетнего возраста по последней мере, трилетний срок детей своих русской грамоте, як то: букваря з десятісловіем, часослова, псалтиря и скорописной все прилежне имели старатсльствостарательство и ко ученію в славено-греко-латинскія коллегіума Чєрниговскаго школы высылали".}}
[[Файл:Музи.png|міні|ліворуч|200пкс|<small>''Ілюстрація з [[панегірик]]а архімандриту Єлецького монастиря Т. Максимовичу від учнів Чернігівського колегіуму в 1730 р.''</small>]]
У граматичних класах вивчали також слов’янськуцерковнослов'янську (пізніше – російську) та польську мови. Викладання [[Польська мова|польської мови]] в Чернігівському колегіумі, було зумовлено традицією, яка склалася, коли Україна входила до [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Про вивчення та використання польської мови в Чернігівському колегіумі свідчать насамперед зразки практичних вправ учнів граматичних класів, вірші та приклади в лекційних курсах викладачів колегіуму, наприклад в риториці "Ключ знання" [[1708]] р., вірші в панегірику, піднесеному архімандриту Єлецького монастиря Т. Максимовичу від учнів Чернігівського колегіуму в 1730 р. Польськоюпольською мовою були написані також вірші на смерть чернігівського архієпископа А. Дубневича, які склав в 1750 р. студент колегіуму О. Павловський. Деякі з викладачів Чернігівського колегіуму були вихідцями з Західної України (частина її знаходилася на той час під владою Польщі), навчалисяякі узакінчили [[Львівська академічна гімназія|ЛьвівськійЛьвівську академіїакадемію]]: Софроній Зимінський – префект в 1737-1739 рр. та Панфутій Захаржевський, вчитель граматики. У колегіумі навчалися студенти з Західної України. Про значну увагу, яка приділялася вивченню польської мови, свідчило те, що в 30-ті рр. XVIII ст. навчальний заклад називався Чернігівська славено-польсько-латинська колегія. В [[1781]] р., згідно з указом консисторії, вітати наслідника престоларосійського престолу, що прибув до Чернігова, учні повинні були учні декількомакількома мовами, котрі вивчалися в колегіумі, в тому числі і польською.
Основна увага в колегіумі приділялася опануванню латинської мови. Курси поетики, риторики та [[Філософія|філософії]], які були наступними після граматичних класів, викладалися латинською мовою.
До середини 30-х рр. у Чернігівському колегіумі [[поетика]] не була виділена в окремий клас, а викладалася разом з риторикою, логікою та діалектикою одним вчителем, а саме префектом. У курсах поетики та риторики вивчали теоретичні засади античної поезії та красномовства, вчилися писати поетичні твори латинською та польською мовами, складати і проголошувати промови, панегірики, проповіді і т. п. Згідно з академічною традицією, що існувала в Києво-Могилянській академії і в Чернігівському колегіумі, кожний викладач поетики, риторики, філософії повинен був підготувати свій курс [[Лекція|лекцій]], який він диктував своїм студентам. На жаль, до нашого часу збереглася незначна кількість рукописних підручників Чернігівського колегіуму.
Перший підручник, який був створений в Чернігівському колегіумі, – це курс риторики ''“Clavis scientiarum”'' ("Ключ знання") 1708 р., автором якого вважають першого префекта колегіуму [[Антоній Стаховський|Антонія Стаховського]]. Риторику було написано під впливом відомої "Поетики" [[Феофан Прокопович|Ф.Феофана Прокоповича]], вона мало чим відрізнялася за своїм змістом від риторик викладачів Києво-Могилянської академії, складалася, власне, з риторики та логіки з діалектикою, які читалися в кінці курсу. В той же час риторика "Ключ знання" була написана у формі "військової інструкції" з використанням відповідної термінології. Розділи, на які поділявся курс, носили назву караулів. Полководець (наставник) навчав студентів прийомів риторичної боротьби, для роз’ясненняроз'яснення яких наводилося 11 прикладів латинською мовою та 2 – польською і т. д.
Вже на початку існування Чернігівського колегіуму в ньому, як і в Києво-Могилянській академії, складалися та ставилися п’єсип'єси. Автором драматичних творів, як правило, був учитель курсу поетики, в даному випадку префект А. Стаховський, що викладав поетику та риторику. "[[Спудеї]]" Чернігівського колегіуму часто виступали з п’єсамип'єсами як на громадські, так і релігійні свята. На літніх канікулах студенти старших курсів, об’єднавшисьоб'єднавшись у своєрідні театральні трупи, мандрували по Україні, розігруючи діалоги, сцени, п’єсип'єси в містах, селах, садибах, заробляючи таким чином на прожиття, та на продовження навчання в колегіумі. Як цікаву ілюстрацію таких "епитицій" чернігівських "спудеїв" можна навести премеморію сотенної Салтиководівицької канцелярії Ніжинського полку префекту Чернігівського колегіуму С. Новопольському 1748 р., в якій мова йшла про групу студентів-"комедіантів" класу риторики колегіуму у складі 10 чоловік, які найняли двох музик у Полтаві і мандрували по Україні, були навіть у [[Запорізька Січ|Січі]].
Курс чернігівської риторики 1708 р. закінчувався викладанням логіки з діалектикою. Однією з головних цілей цього заключного розділу риторики було навчити студентів логічно мислити, правильно будувати докази, застосовувати вірну та переконливу аргументацію, вміти дискутувати. "Ключ знання" містив також особливий розділ – "Конклюзії", який не був завершений. НеЦе свідчить про те, що, ймовірно, в Чернігівському колегіумі в кінці курсу риторики, що був до запровадження в 1749 р. філософії, так би мовити, останнім, випускним, проводилися диспути, які звичайно в Києво-Могилянській академії влаштовувалися наприкінці філософського та богословського курсів замість екзаменів.
В [[1776]] році Чернігівський колегіум реорганізовано в духовну [[Семінарія|семінарію]], що існувала до [[1917]] року.
В [[1716]] р. викладачі Чернігівського колегіуму переклали історію Риму [[Тіт Лівій|Тіта Лівія]]. Це був перший переклад творів знаменитого історика на слов’янськуслов'янську мову. Переклад, чотири об’ємніоб'ємні томи, зберігався в Московській патріаршій бібліотеці. Цікаво, що в одному з томів знаходилася записка, зроблена рукою [[Григорій Сковорода|Григорія Сковороди]]: {{цитата|"Рге году месяца май є о день купил Сковорода, дав восем алтін"}}
[[1717]] р. колишній вчитель Чернігівського колегіуму архімандрит [[Троїцько-Іллінський монастир (Чернігів)|Троїцько-Іллінського монастиря]] [[Герман Кононович]] вперше у Чернігові здійснив видання [[Новий Завіт|Нового Завіту]], де зробив спробу розтлумачити, прокоментувати не зовсім зрозумілі для читача розділи Нового Завіту.
Судячи з пишномовних, метафоричних назв курсів, автори їх продовжували барокові традиції письменників чернігівського літературно-мистецького осередку, таких як Л. Баранович, І. Величковський, Л. Крщонович, І. Максимович, А. Стаховський. широко використовували умовно-алегоричні образи, античну міфологію, різноманітну орнаментику. Особливо характерною в цьому відношенні була поетика викладача Чернігівського колегіуму [[Йосиф Лип'яцький|Йосифа Лип'яцького]], написана під значним впливом естетики бароко. Курс прочитаний в 1735—1736 рр. Нині він зберігається у [[Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника|Львівській бібліотеці ім. В. Стефаника]] НАН України.
Попри те, що лекційні курси чернігівських викладачів продовжували писатися латинською мовою і базувалися на античній теорії віршування та ораторського мистецтва, все більше уваги в них приділялося вітчизняній літературі. Починаючи з 30—40-х рр. XVIII ст. у прикладних розділах з’являютьсяз'являються зразки українською і російською мовами. Якщо в риториці префекта Чернігівського колегіуму Фаддея Кокойловича, яка була прочитана на початку 20-х рр. XVIII ст., зразки російською мовою ще не зустрічаються, то в рукописній риториці [[1748]] р. префекта С. Ново-польського приклади російською мовою займали вже приблизно половину курсу.
[[FileФайл:Mazepa-chernihiv-2004-08-14Герб Івана Мазепи з Чернігівського колегіуму.jpg|thumb|<small>''Герб [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]] у Чернігівському колегіумі''</small>]]
В Чернігівському колегіумі викладання російської мови, російської поезії та риторикирозпочалосяриторики розпочалося у другій половині XVIII ст. за тими ж самими друкованими підручниками, що і в інших навчальних закладах: М. Смотрицького, А. Байбакова, М. Ломоносова. Латинську мову, [[Поезія|поезію]] та риторику вивчали за підручниками М. М. Бантиша-Каменського, Ф. Прокоповича, І. Бургія.
Наступним курсом, який читався в Чернігівському колегіумі після риторики, був курс філософії, запровадженні в 1749 р. Філософія разом з наступним за ним курсом [[богослов’ябогослов'я]] становила вишийвищий ступінь наук "superiora", що викладався на той час у Києво-Могилянській академії та Харківському колегіумі. Філософія вивчалася два роки. Запровадити повний "курс наук" ву Чернігівському колегіумі намагався ще в кінці 30-х рр. XVIII ст. чернігівський єпископ Н. Сребницький. Але через брак приміщень він не зміг цього зробити. В 1749 р. з ініціативи чернігівського єпископа А. Дубневича був відкритий клас філософії, який розміщувався в [[монастир]]ськоїській трапезній, що було дуже незручно, бо заняття відбувалися в перервах між церковними службами та трапезами [[монах]]ів (зараз це приміщення відоме як колегіум).
Отже ЧернігівськаЧернігівський колегіяколегіум — одна з найстаріших середніх шкіл в [[Україна|Україні]], заснована [[1700]] року за зразком Київської колегії чернігівським архієпископом Іоаном Максимовичем; згодом розвинулася завдяки щедрій допомозі гетьмана [[Мазепа Іван Степанович|Івана Мазепи]]. Чернігівська колегія створена на базі слов'яно-латинської школи, переведеної до [[Чернігів|Чернігова]] з [[Ніжин|НіженаНіжина]]. Навчання тривало 6 років. Чернігівська колегія була загально-освітньоюзагальноосвітньою школою (не мала богословського і філологічного класів); серед учнів були переважно сини [[священик]]ів (1743 — 44 з 253 учнів — 78) та козаків. У [[1776]] році ЧернігівськуЧернігівський колегіюколегіум перетворено на [[Чернігівська духовна семінарія|духовну семінарію]], яка проіснувала до [[1917]] року.
== Див. також ==
|
