Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря: відмінності між версіями

 

На той час [[Григорович-Барський Іван Григорович|І. Г. Григорович-Барський]] був добре відомим у києві зодчим і мав  значний творчий доробок, тому побудована ним на замовлення ігумена монастиря Феофана Жолтовського Благовіщенська церква-дзвіниця є унікальною спорудою. За об’ємно-просторовим вирішенням – це поєднання  брами в рівні першого ярусу із церквою в другому ярусі та дзвіницею в третьому.

 

У першому ярусі ліворуч знаходились вхід і сходи на другий ярус, а праворуч – капличка. На другому ярусі розміщувалась Благовіщенська церква. Її вівтар був орієнтований не точно на схід через топографічні особливості ділянки, на якій зодчому треба було звести надбрамну церкву-дзвіницю. На третьому ярусі розташовувалась власне дзвіниця з арковим прорізами, де на дубових брусах висіли дзвони.

 

Два нижніх яруси церкви-дзвіниці являли собою і в плані, і в об’ємах тридільну українську церкву з гранчастими формами. Прекрасні великого виносу розвинені у висоту багатопрофільні барокові  карнизи, пілястри з великими коринфськими капітелями, обрамлення аркових і круглих вікон, декоративні ніші й ліпні прикраси – усе це створювало  рідкісної краси споруду, що своїми  обрисами формувала художнє обличчя всієї Куренівки.

 

Після ліквідації в 1784 р. Свято-Троїцького Києво-Кирилівського монастиря надбрамна церква Благовіщенська церква-дзвіниця існувала тривалий час  без будь-яких змін.