Залізня: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
Додано абзац
Рядок 1:
«»{{Село
| назва = Залізня
| область = {{Жт}}
Рядок 36:
'''Залі́зня''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Житомирський район|Житомирському районі]] [[Житомирська область|Житомирської області]]. Населення становить 177 осіб. Національний склад населення - українці, поляки, росіяни. В селі мешкає значна частина нащадків старообрядників-поморян.
 
В іторичній літературі згадується назва населеного пункту Мократіца, яке у 1545 році належало землевласникам Вороничам. З великою долею верогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до цього часу одна з околиць носить у народі назву, а до часів радянскої колективізації існував хутір з назвою "Мократичі".
 
У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Залізняки, значну частину населення якого становили старообрядці. Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка.
 
До цього часу старі мешканціжителі пам'"ятають назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка.
 
До Другої світової війни на російськийсовєцкий манер село називали Железняки. Щодо назви села немає однозначного підходу: його називають Железняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР його переіменували його на Залізня.
 
Село розташовано у дуже мальовничій місцевостімісцині на обох берегах річки Гнилоп'яті (притока Тетеріва) на кордоні з територією діючого військового полігону.
 
З 1923 р. по 12.05.1958 р. село було центром Залізнянської сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996р. село року входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням Головенківської сільської ради (17.04.1996 р.) ввійшло до її складу.
Рядок 51 ⟶ 49:
В селі розташована дерев'яна будівля колишньої старообюрядницької церкви, в якій натепер знаходиться сільський клуб.
 
До розпаду СРСР на території населеного пункту розташовувалась бригада колгоспу " Світанок "Світанок" (правління у с. Троянів ), яка займалась скотарством. Діяла кузня, працювала школа-восьмирічка. Будь-якого значного промислового чи сільськогосподарського виробництва, окрім особистих селянських господарств, за часів незалежності України в селі не існує. В приміщеннях колишніх ферм, які вціліли, зараз розташовані приватні пилорама та цех з обробки каменю. Село електрифіковано та газифіковано, має фельдшерсько-акушерський пункт.
 
22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з [[Другий зимовий похід|Листопадового рейду]], проходила Подільська група (командувач [[Чорний Сергій Іванович|Сергій Чорний]]) [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]].
 
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.
 
== Література[ред. ред. код] ==
*
Архив Юго-Западной России, Киев, 1890, часть 7 том 2 (стр.47)
 
На цвинтарі, розташованому на околиці села, знаходиться братська могила воїнів радянської армії, які загибли при його визволенні у 1943 році.
== Посилання ==
* Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.