Вікіпедія

Полетика Григорій Андрійович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м (Script) Заміна файлу File:Fe3fca4e-b.jpg → File:Poletika G A.jpg Є у Вікісховищі
Kvandr (обговорення | внесок)
25 308 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 8:
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 1725
| місце_народження = м-ко. Ромен [[Лубенський полк|Лубенського полку]], ''нині:'' м.[[Ромни]], райцентр [[Сумська область|Сумської обл.]]
| дата_смерті = 7.12.1784
| місце_смерті = [[Санкт-Петербург]]
Рядок 26:
{{Otherpersons|Полетика}}
 
'''Полéтика Григóрій Андрíйович''', (* [[1725]], м-ко Ромен [[Лубенський полк|Лубенського полку]], ''нині:'' м.[[Ромни]], райцентр [[Сумська область|Сумської обл.]]  — † 27 листопада ([[79 грудня]]) [[1784]], м.[[Санкт-Петербург]]), — український громадський діяч патріотичного спрямування, перекладач-[[письменникполіглот]], поліглот-[[лексикограф; перекладач з]], [[Латинська мова|лат.історик]] і, [[Німецька мова|нім. мовбібліофіл]], увважається Петербурзькійодним АН.із Брат[[Гіпотеза|гіпотетичних]] І.авторів Полетики.«[[Історія ВРусів|Історії 1764-73 головний інспектор шляхетного корпусуРусів]]».
 
Брат І.Полетики, батько [[Полетика Василь Григорович|В.Полетики]].
Вихідець із козацької старшини, син [[бунчуковий товариш|бунчукового товариша]], роменського війта Андрія Павловича Полетики, правнук козака Івана, котрий [[Битва під Хотином|загинув під Хотином]] у битві [[1673]] року. В 1764–1773 роках він працював у морському кадетському шляхетському корпусі, займаючи посаду головного інспектора навчальної частини. 1767 депутат комісії по складанню Нового уложення від шляхетства [[Лубенський полк|Лубенського полку]]: відстоював автономний устрій [[Лівобережжя|Лівобережної України]], права [[Українська шляхта|української шляхти]].
 
== Походження ==
Він був найосвіченішим представником України в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], власником однієї з найбагатших в російській державі бібліотек.
За сімейною легендою, правнук волинського православного шляхтича Івана Полетики, загиблого [[Битва під Хотином|у битві під Хотином]] [[1673]] року.
 
Батько, '''Полетика Андрій Павлович''' – [[Ромни|роменський]] [[війт]], згодом на службі в [[Лубенський полк|Лубенському полку]] ([[значковий товариш]], [[бунчуковий товариш]]).
Григорій Полетика на своїй посаді всіляко сприяв літературній творчості викладачів корпусу, впроваджував друковані підручники, склав словник шістьома мовами, що повинен був, на його думку, «сприяти молодим людям Росії у навчанні тих мов, котрі є найголовнішими у світі і найпотрібнішими науками вважаються», перекладав, видавав книжки з [[:Категорія:Морська справа|морської справи]]. Але після великої пожежі [[23 травня]] [[1771]] р. на Василівському острові, де Григорій Полетика мешкав в дерев'яному будиночку на території морського училища, згоріла майже вся його бібліотека — кілька тисяч книг, які він збирав понад двадцять років ще від часу навчання в Києві.▼
 
Мати – онучка лубенського полковника Ілляшенка.
Полетика — автор праць:
* «Сборник прав и привилегий малороссийского шляхетства»,▼
* «Записка, как [[Малоросія|Малая Россия]] во время владения польського разделена была и о образе ее управления»,▼
* «Возражения на постановление [[Малоросійська колегія|Малоросийской колегии]] господину депутату Д. Натальину» (опубл.в [[1851]]), історія русів
* "Мнение на читаный в 1768 г. в комисси «Проэкт прав благородных» (опубл. у [[1926]]),
* «Записка о начале Киевской Академии»▼
та ін., перекладав [[Категорія:Давньогрецькі філософи|грецьких філософів]], склав «Словарь на шести языках: на российском, [[Грецька мова|греческом]], [[Латинська мова|латынском]], [[Французька мова|французком]], [[Німецька мова|немецком]] и [[Англійська мова|английском]]» ([[1763]]).
 
Був старшим із 5 синів.
На думку ряду істориків (О. Лазаревського, В. Горленка, І. Борщака), Полетика разом із сином був автором «[[Історія Русів|Історії Русів]]».
 
== Біографія ==
Народився у місті [[Ромни|Ромен]] [[Лубенський полк|Лубенського полку]].
 
[[1746]] – закінчив [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянську академію]], де одним із його вчителів (викладачем [[Поетика|поетики]]) був [[Георгій Кониський]] (з ним Г.Полетика листувався до кінця життя).
 
1746-[[1771]] – мешкав у Санкт-Петербурзі
 
Працював перекладачем у [[Петербурзька Академія Наук|Петербурзькій академії наук]] (1746-[[1748]]) та у [[Священний синод Російської православної церкви|Священному синоді]] (1748-[[1764]]).
 
[[1762]] – одружившись з дочкою колишнього [[Генеральний суддя|генерального судді]] [[Гамалія Іван Андрійович|Івана Гамалії]], отримав з [[посаг]]ом два села з хуторами біля [[Погар (Брянська область)|Погар]]у [[Стародубський полк|Стародубського полк]]у. З часом став одним із найбагатших землевласників на [[Лівобережна Україна|Лівобережжі]] ([[Гетьманщина|Гетьманщині]]) кінця [[XVIII століття]] – за ним було записано 2685 селянських душ ([[1780]]). Про багатство Г.Полетики свідчить посмертний опис майна подружжя ([[1785]]) – самих лише діамантових прикрас дружини було на 6 тисяч тодішніх [[Карбованець|російських карбованців]] (не рахуючи інших золотих і алмазних речей) <ref name="АЛ">[http://iht.univ.kiev.ua/library/ks/1891/pdf/kievskaya-starina-1891-4-B-%283337-3356%29.pdf ''Ал. Лазаревскій''. Отрывки изъ семейнаго архива Полетикъ // Кіевская Старина, №4, 1891, стор. 97-116]</ref>.
 
▲ГригорійЗ Полетика[[1764]] на– головний інспектор морського шляхетного [[Кадетський корпус|кадетського корпусу]]. На своїй посаді всіляко сприяв літературній творчості викладачів корпусу, впроваджував друковані підручники, склав словник шістьома6 мовами, що повинен був, на його думку, «сприяти молодим людям Росії у навчанні тих мов, котріякі є найголовнішими у світі і найпотрібнішими науками вважаються», перекладав, і видавав книжки з [[:Категорія:Морська справа|морської справи]]. Але після великої пожежі [[23 травня]] [[1771]]&nbsp;р. на Василівському острові, де Григорій Полетика мешкав в дерев'яному будиночку на території морського училища, згоріла майже вся його бібліотека&nbsp;— кілька тисяч книг, які він збирав понад двадцять років ще від часу навчання в Києві.
 
[[1767]] – обраний [[депутат]]ом від шляхетства Лубенського полку до комісії для створення нового «уложення». У цій царині відзначився як автор двох документів: „Возраженіе депутата Гр. Полетики на наставленіе [[Малоросійська колегія|малороссійской коллегіи]] господину же депутату Дмитрію Наталину“ (опубліковано [[1851]]) та "Мненіе на читаный в 1768 г. в комиссіи «Проэктъ правамъ благородныхъ» (опубліковано [[1926]]). Історик [[Олександр Лазаревський]] характеризує їх так: ''«Въ этихъ двухъ запискахъ Полетика является съ одной стороны вообще защитникомъ автономности Малороссіи, а съ другой – ревнивымъ ходатаемъ объ утвержденіи за „малороссійскимъ шляхетствомъ" тѣхъ „правъ и привилегій“, которыя де во „время бытности Малыя Россіи подъ Польшею подтверждаемы были". Эти двѣ записки, и въ особенности вторая, создали Полетикѣ репутацію – человѣка, „славившагося своею ученостью и патріотизмомъ къ краю своему"»'' <ref name="АЛ">[http://iht.univ.kiev.ua/library/ks/1891/pdf/kievskaya-starina-1891-4-B-%283337-3356%29.pdf ''Ал. Лазаревскій''. Отрывки изъ семейнаго архива Полетикъ // Кіевская Старина, №4, 1891, стор. 97-116]</ref>.
 
[[1773]] – через стан здоров’я Г.Полетика звільнився зі служби і виїхав в Україну.
 
Перебуваючи у відставці, був зайнятий переважно веденням судових процесів за маєтки, зокрема, зі [[Швагро|швагро]]м Михайлом Гамалією. Виїхавши до Петербурга у справах, пов’язаних з цим позовом, захворів там і помер.
 
== Праці ==
Автор статті „О началѣ, возобновленіи и распространеніи ученія и училищъ въ Россіи и о нынѣшнемъ оныхъ состояніи", призначеної для публікації в «Ежемѣсячныхъ Сочиненіяхъ», але не надрукованої через протидію [[Ломоносов Михайло Васильович|М.Ломоносова]].
 
Інші праці:
▲* «Сборник прав и привилегий малороссийского шляхетства»,
▲* «Записка, как [[Малоросія|Малая Россия]] во время владения польського разделена была и о образе ее управления»,
▲* «Записка о начале Киевской Академии»
* «Истинныя основания и должности христіанскія вѣры или наставлѳніѳ язычникамъ, обращающимся въ христіанскую вѣру» ([[1762]])
* «Словарь на шести языкахъ: на [[Російська мова|россійскомъ]], [[Грецька мова|греческомъ]], латинскомъ, французскомъ, нѣмецкомъ и английскомъ» ([[1763]])
 
Переклади з грецької:
* «[[Епіктет|Епиктит]]а, стоическаго философа, енхиридіонъ и апоѳегмы и Кевита Ѳивейскаго картина или изображеніе житія человѣческаго» ([[1767]], [[1769]])
* «[[Ксенофонт]]а, о достопамятных дѣлахъ и разговорахъ [[Сократ]]овыхъ и оправданіе Сократово предъ судіями» (1762)
 
== Бібліофіл ==
За 25 років перебування в Петербурзі зібрав бібліотеку з кількох тисяч томів, яка була однією з найкращих у тодішній Росії. Але вона майже вся загинула під час великої пожежі [[23 травня]] [[1771]] на [[Васильєвський острів|Василівському острові]], де Григорій Полетика мешкав в дерев'яному будиночку на території морського училища.
 
Після цього зібрав ще одну колекцію книг і літописів (переважно з творів, так чи інакше дотичних до історії України), яку заповів сину [[Василь Полетика|Василеві]].
 
== Гіпотетичне авторство "Історії Русів" ==
Василь Григорович Полетика писав у одному з листів [[1812]] року, що його батько писав історію України, яку і він продовжує писати. Але у частинах архіву Г.Полетики, придбаних [[Тарновський Василь Васильович (старший)|В.В.Тарновським]] і [[Судієнко Михайло Йосипович|М.О.Судієнком]], жодних слідів цього твору не знайдено. Водночас з [[1828]] відомий [[рукопис]] «[[Історія Русів|Історії Русів]]», авторство якої невідоме – як і авторство передмови до неї (у якій згадується Гр. Полетика та характер його стосунків з [[Кониський Георгій|Г.Кониським]], від якого останній нібито отримав рукопис). На основі цих фактів історик [[Олександр Лазаревський]] зробив припущення, що справжніми авторами «Історії Русів» може бути Григорій Полетика і його син Василь <ref name="АЛ">[http://iht.univ.kiev.ua/library/ks/1891/pdf/kievskaya-starina-1891-4-B-%283337-3356%29.pdf ''Ал. Лазаревскій''. Отрывки изъ семейнаго архива Полетикъ // Кіевская Старина, №4, 1891, стор. 97-116]</ref>.
 
Такої ж думки дотримувалися [[Василь Горленко]], [[Ілько Борщак]] та інші.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==
* Історія України в особах: IX–XVIII&nbsp; ст. – К.: Видавництво «Україна», 1993, 396 с.▼
* [http://iht.univ.kiev.ua/library/ks/1891/pdf/kievskaya-starina-1891-4-B-%283337-3356%29.pdf ''Ал. Лазаревскій''. Отрывки изъ семейнаго архива Полетикъ // Кіевская Старина, №4, 1891, с. 97-116]
 
== Література ==
 
▲* Історія України в особах: IX–XVIII&nbsp;ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
{{PD-письменник}}
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
 
[[Категорія:Українська шляхта]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Українські письменникиісторики]]
[[Категорія:Українські лексикографи]]
[[Категорія:Українські поліглоти]]
[[Категорія:Бібліофіли]]
[[Категорія:Уродженці Ромен]]
[[Категорія:Новгород-Сіверський патріотичний гурток]]
[[Категорія:Випускники Києво-Могилянської академії]]
[[Категорія:Померли в Санкт-Петербурзі]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Полетика_Григорій_Андрійович