Ян Томаш Кудельський: відмінності між версіями

Народивя в селі [[Будзіска (Свентокшиське воєводство)|Будзіска]] (нині [[Свентокшиське воєводство]]) у сім'ї бідного шляхтича Ігнація Кудельського. Мав двох рідних братів і сестру. Разом із братами навчався у середній школі у [[Львів|Львові]], під опікою родича Тадеуша Скалковського&nbsp;— львівського адвоката. Навчався у [[Національний університет «Львівська політехніка»|Львівській політехніці]] протягом [[1880]]–[[1885]] років. У [[1888]]–[[1890]] роках працював під керівництвом [[Захаревич Юліан|Юліана Захаревича]]. Від [[1889]] року член [[Політехнічне товариство у Львові|Політехнічного товариства у Львові]].<ref>Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E.&nbsp;Grzębskiego.&nbsp;— Lwów, 1902.&nbsp;— S. 90.</ref> У [[1897]] році обраний до правління станіславського відділу товариства.<ref>Towarzystwo Politechniczne…&nbsp;— S. 82.</ref> У [[1889]]–[[1890]] роках асистент на кафедри нарисної геометрії в Політехніці. У [[1890]]–[[1893]] роках був керівником архітектурного бюро фірми Івана Левинського. Викладав у львівській [[Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша|Художньо-промисловій школі]]. Брав участь у Будівельній виставці у Львові ([[1892]]). [[1893]] року був призначений керівником будівництва Головної дирекції залізниць Станиславова (нині [[Івано-Франківськ]]). По завершенню будівництва замешкав у Станиславові і працював за фахом до [[1919]] року. Організував власну будівельну фірму, що діяла до початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. На початку війни був інтернований австрійською владою до табору [[Талергоф]]. Причиною послужило те, що Кудельський формально був російським підданим. Звільнений за станом здоров'я. У [[1916]]–[[1917]] роках був членом групи архітекторів, що займались повоєнною відбудовою [[Галичина|Галичини]]. [[1919]] року переїхав до [[Варшава|Варшави]], перейшов на службу в Міністерство публічних робіт. Під час роботи у міністерстві фактично припинив проектування споруд. Брав учась у роботі журі з оцінки проектів будинків: Міністерства релігійних конфесій і народної освіти ([[1927]]), Міністерства закордонних справ ([[1929]])<ref>Konkurs na Gmach Ministerstwa Spraw Zagranicznych // Architektura i Budownictwo.&nbsp;— 1929.&nbsp;— №&nbsp;7.&nbsp;— S. 277.</ref>, Міністерства публічних робіт ([[1929]]), костелу Провидіння у Варшаві ([[1930]]).<ref>Konkurs na projekt świątyni «Opatrzności Bożej» w Warszawie // Architektura i Budownictwo.&nbsp;— 1929.&nbsp;— №&nbsp;7.&nbsp;— S. 277; Wynik konkursu na projekt kościoła Opatrzności // Rzeczy Piękne.&nbsp;— 1930.&nbsp;— № 4-6.&nbsp;— S. 97.</ref> [[1927]] року, як делегат Міністерства публічних робіт, увійшов до складу правління [[Фонд військового квартирування|Фонду військового квартирування]].<ref>Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i Budownictwo.&nbsp;— 1929.&nbsp;— №&nbsp;2-3.&nbsp;— S. 53.</ref> Вийшов на пенсію [[1930]] року. Був одружений із Ольгою Вільчинською, мав доньку Анну. Помер у Варшаві [[1937]] року.