Ковганюк Степан Петрович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
брав участь, а не «приймав»: приймати можна по сто грамів
Рядок 29:
'''Ковганю́к Степа́н Петро́вич''' (* {{ДН|26|4|1902|13}}, [[Онопріївка]] — сучасний [[Тальнівський район]] — † 26 серпня 1982) — український письменник радянських часів, перекладач. Лауреат [[Премія імені Максима Рильського|літературної премії УРСР ім. Максима Рильського]] 1975 року — за переклади творів М. Шолохова, та праці з теорії і практики перекладу, заслужений діяч культури [[Польща|ПНР]].
 
== Життєпис ==
Походить зіз селянської родини. 1930 року вийшла його перша збірка оповідань «Маневри». Першим переклав оповідання білоруського письменника [[Коваль Василь Петрович|Василя Коваля]] «Жнива» — 1931.
 
Учасник Другої світової війни, водив у бій розвідників стрілецького полку. В післявоєнні роки працює в царині художнього перекладу — преса та видавництва, переклав українською мовою цілу низку творів італійських, білоруських Василь Коваль, [[Шамякін Іван Петрович|Іван Шамякін]], польських — [[Стефан Жеромський]], Прус, Сенкевич, та російських письменників — Герцена, І. Гончарова, [[Помяловський Микола Герасимович|М. Помяловського]], Олексія Толстого, Тургенєва, Шолохова. ПриймавБрав участь в перекладі тритомника Івашкевича «Честь і слава».
 
Працював літературним редактором видання [[Чорноморська Комуна|«Чорноморська комуна»]], згодом — «Чорноморські новини».