HMS Hood (51): відмінності між версіями

Цільноклепанний корпус зібраний по поздовжній системі набору. Корабель мав два внутрішніх вертикальних кіля у днищевій площині. Корпус розділений водонепроникними перегородками на 25 відсіків. Всі поперечні перегородки доходили до верхньої палуби. Подвійне дно простягалося на 218 метрів. Були і скулові килі. Форштевень яхтової форми. Котельні і турбінні відділення займали 90 м в середній частині корабля. Відношення довжини до ширини L / B = 8.42. Збільшення осадки корабля на 1 см могло відбутисявідбувалося при додаванні ваги у 50 тонн. Метацентрична висота при нормальній водотоннажності — 0,99 м, при повній — 1, 28 м. Кут перевертання - 69 ° і 73 ° відповідно. На крейсері було 2 носових якоря (по 9,5 т кожен) і один (3 тонний) кормовий.

305-мм похилий (12 °) броньовий пояс, висотою 2, 9 м, встановлений на прокладці з тикового дерева протягом 171,4 м (Позадупозаду нього на кормі обшивка корпусу мала товщину 51 мм), від нього до верхньої палуби (шириною 2,75 м) 178-мм пояс.

У середній частині корпусу на ту ж довжину, що ій головний броньовий пояс, встановленібуло встановлено бортові наделкі[[Протиторпедна (обшивка|булі),]] шириною 3 метри, які ділилисяроділялися вертикальноївертикальною ій поздовжньоїпоздовжньою перегородками. Усередині булей,булів були також і поперечні перегородки, встановлені через кожні 6 метрів. Були встановлені протимінні циліндри ([[циліндри ПульезеПульєзе]]).

Корабельна [[енергетична установка]] складалася з: 24 водотрубних котлів ''Ярроу'' з водогрійними трубками малого діаметра, на нафтовому опаленні, розташованих ву 4-х котельних відділеннях. Робочий тиск пари - 16,5 кгс/см². Сумарна площа нагріву — 16 254 м². Вони потребували очищення через кожні 500 годин роботи. Чотири турбінних агрегати розміщувалисярозміщувались ву трьох машинних відсіках. У носовому відділенні, найбільш широкомунайширшому, булибуло встановленівстановлено два агрегати, які працювали на обидва зовнішніх валавали, ву середньому — ще один агрегат, для внутрішнього валу лівого борту, ву кормовому — агрегат для внутрішнього валу правого борту. До складу кожного агрегату входиливходило по одній турбіні низького тиску ій високого тиску. З передньої сторониСпереду турбін високого тиску для агрегатів зовнішніх валів булабуло встановленавстановлено ​​маршова​​маршову турбінатурбіну економічного ходуруху. Таким чином, в економічному режимі крейсер йшовішов на двох машинах. Застосування зубчастоїзубчатої передачі дозволило зменшити числокількість обертів вала до 210 вна хвилину, що підвищило [[Коефіцієнт корисної дії|ККД]] гвинтів.

На кожен ТЗА був свій конденсатор, розташований безпосередньо під турбіною низького тиску (підтримував вакуум до 0,075 кгс / см ², поверхня становила 2267 м ²)., було також два допоміжних конденсатораконденсатори (один в- у середньому, інший в - у кормовому МВ). 8 динамомашин (2 дизельні, 2 турбінні, 4 парові), кожна потужністю близько 200 кВт кожна, забезпечували живлення постійним струмом (220 В) 4 валавали діаметром 724 мм.

Кермо — один напівбалансир, управлявсякерувався вся за допомогою [[рульовий привід Девіса|рульового приводу Девіса]].

Димові труби розміром 5,5 × 7,5 м. При швидкості ходу 14 [[Вузол (одиниця швидкості)|вузлів]], витрати палива становили 7,5 т/год, а дальність ходу — 7500 миль. Запас палива 4000 т максимальний.

'''[[Головний калібр]]:''' 8 гармат калібру 381-мм ([[BL 15 inch Mk I|15" /42 Mark I]]) ву двогарматних баштових установках типу Mk.II. Весь Б[[боєкомплект|оєкомплект]] - 640 снарядів (80 на ствол)., У воєннийна час війни - 132 на ствол. Максимальний вертикальний кут піднесення - 30°, при цьому дальність польоту снаряда 27 200 м (147 каб[[кабельтов|кабельтових]]). Сектор обстрілу&nbsp;— 300° для кожної башти. Зарядження - в будь-якому положенні ствола (до кутів не більше 20°). Поворот башти здійснювався за допомогою [[Гідравлічний привід|гідроприводів]]. Кутова швидкість повороту башти&nbsp;— 2 °/сек. Вертикальна швидкість наведення ствола&nbsp;— 5°/сек. Діаметр барбета[[барбет]]<nowiki/>а&nbsp;— 9 метрів. Башти головного калібру мали форму багатогранника, їх бронювання виконувалосяробилося з Круппівськоікруппівської цементованої броні товщиною: лоб&nbsp;— 381-мм, спереду збоку&nbsp;— 305-мм; по боках і з корми&nbsp;— 279-мм, дах&nbsp;— 127-мм. Загальна маса обертової частини башти ГК&nbsp;— 860 тонн.

''' Зенітні гармати:''' Чотири 102-мм гармати довжиною ствола 45 калібрів зразка QF.Mk.V в установках зразка Mk.III.HA, кут піднесення 80°. Змонтованих на гарматних верстатах зразка Mk.IV. Гармати ручного заряджання ій наведення [[скорострільність|скорострільністю]] 9-12 пострілів вна хвилину, досяжність по висоті 8700 метрів. Боєкомплект - 200 снарядів на ствол.

Дві [[47-мм гармата Гочкиса|47-мм салютні гармати ГочкисаГочкіса]] з боєкомплектом 64 пострілипострілів на ствол (демонтовані в 1939&nbsp;рроку).)

== Ремонти ій модернізації ==

З [[3 червня]] [[1929]] року по [[28 травня]] [[1931]] року корабель пройшов ремонт ву [[Портсмут]]і:

* ЗбільшенаЗбільшено ємністьмісткість паливних цистерн до 4600 тонн;

* У самогоБіля флагштока встановили [[підйомний кран]];

* побортноПобортно від димових труб встановили 2 восьмиствольних 40-мм зенітних автомати [[Vickers QF Mark II|«Пом- пом»]] зразка Mk.VIII;

* і інше.

Після цього ремонту припорожній порожньомукрейсер водозміщеннімав тоннажність 42037 т та середнійсередню осадціосадку 8,8&nbsp;м, метацентрична висота становила&nbsp;— 0,95&nbsp;м, а кут перекидання&nbsp;— 64°; приповна повнійводотоннажність водотоннажності&nbsp;—становила 48 000 т, середня осадка була&nbsp;— 10&nbsp;м.

У січні [[1935]] зіткнувся з [[HMS Renown (1916)|«Рінауном»]]. Форштевень «Рінауна» завдав удару в районіпоблизу 340 шпангоута. В борту утворилася вм'ятина півметрової глибини, ібув сильнозначно пошкоджений один гвинт і погнутий вал («Гуду» довелося ставати в док).

В [[1938]] роціроку з корабля зняли всі одноствольні 102-мм гармати, переставили на інші місця 140-мм (яких залишилося тільки 6) і додали 4 спарені універсальні 102-мм гармати. [[13 серпня]] [[1939]]&nbsp;р.року перейшов в [[Скапа-Флоу]], де увійшов до складу флоту Метрополії.

== Бойове використаннязастосування ==

* 4&nbsp;— [[10 вересня]] [[1939]]&nbsp;— патрулював район між Ісландією ій [[Фарерські острови|Фарерами]].

В [[1940]] булироку на кораблі було встановленівстановлено 3 спарені 102-мм гармати і 5 ракетних установок «UP» («Unrotated Projectile»); на початку [[1941]] був встановлений артилерійський радар типу «284»&nbsp;— над далекоміром на башенноподібнійбаштоподібній надбудові.

Після поразки Франції переведенийкорабель набуло Середземнепереведено моредо Середземного моря (прибув до [[Гібралтар]]у [[23 червня]] [[1940]] року). На ньому підняв прапор [[Адмірал (Велика Британія)|адмірал]] [[Джеймс Сомервілль]]. Увійшов до складу [[З'єднання H|з'єднання «Н»]] (ву складі : [[авіаносець]] [[HMS Ark Royal (91)|HMS «Арк Роял»]]; лінкори [[HMS Valiant (1914)|HMS «Веліант»]] і [[HMS Resolution (1915)|HMS «Резолюшн»]]; [[легкий крейсер]] [[HMS Arethusa (26)|HMS «Аретьюза»]]; 4 есмінцяесмінці, авіаносці [[HMS Eagle (1918)|HMS «Ігл»]] й [[HMS Illustrious (87)|HMS «Іластріоус»]], [[лінійний крейсер]] [[HMS Renown (1916)|HMS «Рінаун»]] і [[лінкор]] [[HMS Nelson (28)|HMS «Нельсон»]]). Завданням з'єднання була нейтралізація французького флоту (запобігання попаданняпереходу бойових кораблів вдо рукирук німців за договором з [[Режим Віші|урядом Віші]]), що базувався порту [[Мерс-ель-Кебір]] у французькому [[Алжир]]і. Французькому командуванню були запропоновані варіанти:

* (a) Приєднатися до британськомубританського флоту для боротьби з нацистською Німеччиною;

* (b) Провести кораблі в будь-який британський порт, після чого команди будутьбуде репатрійованірепатрійовано до Франції;

Переговори ні до чого не привели, і, коли французькі кораблі мали намір покинутизалишити порт, англійці відкрили вогонь (17:55, [[3 липня]]). Вогнем «Гуда» був підірваний [[лінкор]] [[Бретань (лінкор)|«Бретань»]] (997 загиблих), всьогозначно жертвамипошкоджено лінкор Дюнкерк. Жертвами стало понад 1 000 французьких моряків. Наприкінці 1940 року «Гуд» повертаєтьсяповернувся на базу в [[Скапа-Флоу]].

[[19 квітня]] [[1941]] надійшла звістка про вихід ву море німецьких кораблів: лінкора [[Бісмарк (корабель)|«Бісмарк»]] (прапор адмірала [[Гюнтер Лют'єнс|Гюнтера Лют'єнса]]) і [[важкий крейсер|важкого крейсера]] [[Prinz Eugen (1938)|«Принц Ойген»]]. «Худа» приготували для перехоплення цього з'єднання. (командирКомандиром «Гуда» був [[капітан 1 рангу]] Ралф Керр.

[[21 травня]] отримано донесення про прямування німецьких кораблів ву Північну Атлантику для дій проти конвоїв союзників.

Увечері [[23 травня]] британські крейсери «Норфолк» і «Саффолк» виявили групу «Бісмарка», що йшла зі швидкістю 27 вузлів у [[Датська протока|Данській протоці]]. За допомогою нещодавно встановленого [[радар]]а, «Соффолк» відстежував рух «Бісмарка» протягом ночі ій передавав його координати основним силам. План британців полягав у тому, щоб зблизитися з «Бісмарком» з «темної» (південної) сторони, при тому, що силует німецьких кораблів було б видно на світлому фоні північнійпівнічної частинічастини неба. Однак уо 00-:28 «Соффолк» втратив контакт з «Бісмарком» і план не спрацював: побоюючись втратитизагубити «Бісмарк», Голланд наказав припинити рух в оптимальну точку зустрічі ій повернути на південний південний захід, відправивши при цьому есмінці на північ.

УО цей час00:41 німецькі кораблі, прагнучи обійти Паковийпаковий лід, в 00-41 змінили курс, в результаті чого група есмінців пройшла повз них на відстані всього 10 миль, не помітивши супротивника. Незадовго до 03-00третьої години ночі «Соффолк» знову виявив «Бісмарк» на радарі ій передав його координати. «HoodХуд» і «PrinceПринц of WalesУельський» знаходилисяперебували в цейтой моментчас на відстані 35 миль (56 км), трохи попереду по курсу німців. Голланд наказав повернути в бік противника ій збільшити швидкість до 28-іи вузлів . Британські кораблі опинилися в невигідному становищі: зустріч під тупим кутом означала бій на довгій дистанції, при якомуколи тонка палубна броня «Гуда» потрапляла під навісний вогонь. Ситуація ще більше погіршилася уо 03-:20, коли «Бісмарк» зробив ще один доворот на захід: тепер ескадри йшли практичномайже паралельнимпаралельними курсомкурсами.

УО 05:35 [[24 травня]], дозорні з [[HMS Prince of Wales (1939)|HMS «Принца Уельського»]] помітили німецьку ескадру на відстані 17 миль (28 км). Німці знали про присутність супротивникапротивника з показань [[Гідролокатор|гідрофонів]] і незабаром також помітили на горизонті щогли британських кораблів. БіляУ ХолландаГолланда був вибір: або продовжувати супровід «Бісмарка», очікуючи прибуття лінкорів ескадри адм.адмірала Тові або атакувати самостійно. Холланд вирішив атакувати ій во 05-:37 віддав наказ на зближення з противником.

вО 5:52 «Гуд» відкрив вогонь з дистанції приблизно 13 миль (24 км)<ref> Голланд наказав стріляти по головному кораблю, вважаючи, що це був «[[Бісмарк (корабель)|Бісмарк]]», ната Насправдінасправді першим йшовішов [[Prinz Eugen (1938)|«Принц Ойген»]]. Незабаром помилка з'ясувалася ій вогонь бувбуло перенесенийперенесено на «Бісмарк». </ref>.

«Худ» повним ходом продовжував зближення з противником, прагнучи скоротити час попаданняперебування під навіснийнавісним вогоньвогнем. Тим часом німецькі кораблі пристрілялися по крейсеру: перший 203-мм снаряд з [[Prinz Eugen (1938)|«ПринцПринца ОйгенОйгена»]] потрапиввлучив ву середню частину «Гуда», поряд зіз кормовоїкормовою 102-мм установкою і викликав сильну пожежу запасу снарядів і ракет. ВО 5:55 Голланд наказав поворотповернути на 20 градусів влівоуліво, щоб кормові вежібашти теж могли стріляти по «Бісмарку».

[[Файл: 060529 Hood explosion sketch.jpg | right | thumb | Малюнок Дж. Ліча, командира лінкора [[HMS Prince of Wales (1939)|HMS «Принц Уельський»]]. (Зроблено для 2-їдругої комісії з розслідування, 1941). На малюнку показанийпоказано вогненнийвогняний фонтан, що виник за мить до вибуху. ПередбачаєтьсяВважається, що малато місцебула пожежа кордітакордиту, котра вирвалася через вентиляцію машинного відділення]]

Приблизно о 06:00, коли крейсер ще не завершившизавершив поворот, крейсерйого був накритийнакрило залпом з «Бісмарка» з дистанції від 8 до 9,5 миль (15&nbsp;— 18 км). ПрактичноМайже негайноодразу в районіпоблизу грот-щогли виник гігантськийвелетенський фонтан вогню, після чого стався потужний [[вибух]], щоякий розірвав [[крейсер]] навпіл. КормиКорма «Худа» швидко затонула. Носова частина піднялася і деякий час розгойдувалася в повітрі, після чого затонула ій вона (в останній момент приречена [[обслуга]] носової башти зробила ще один залп). [[HMS Prince of Wales (1939)|HMS «Принц Уельський»]], знаходивсящо перебував на відстані півмилі, був засипаний уламками «Худа». Крейсер затонув за три хвилини, забравши з собою 1415 чоловік, включаючи [[віце-адмірал]]а Голланда. Врятувалися лише троє моряків, яких підібрав через дві години есмінець [[HMS Electra (H27)|HMS Electra]]<ref> Тед БріґґЗ (Ted Briggs), Боб Тілберн (Bob Tilburn) і Білл Дандес (Bill Dundas) </ref>.

Зі 100% точністюдостовірністю встановити причину загибелі «Гуда» досі так і не вдалося. Існують лише безліч менш або більш правдоподібнихправдоподібні теорійтеорії. З протоколу допиту очевидця:

{{початок цитати}} Два снаряди другого залпу з «Принца Ойгена» потрапиливлучили ув лівий борт, а третій в- у палубу поряд ззі 102 -мм гарматою Потім вгоруугору піднявся величезний стовп вогню в кормовій частині по лівому борту в районіпоблизу 102-мм гармати. Я добре бачив людей з [[Обслуга|обслуги]] цих гармат. Вони зібралися біля лівого борту. Потім я побачив величезний стовп вогню заввишки з грот-щоглу. Мені здалося, що два інших снаряда пройшли через другу трубу, а третій пробив кормову башту «Гуда». Коли «Гуд» отримав це попаданнявлучання, його труба повалилася на лівий борт, потім появивсяз'явився жовтий стовп полум'я від вибуху з Барбетабарбету башти «Х». Страшний блиск на кілька секунд засліпив мене, і коли я знову зміг дивитися через окуляри, то побачив велику хмару чорного диму і як ву повітрі летів 15-дюймовий ствол ззі шматком конструкції, що нагадувала дах башти. {{кінець цитати | джерело = [[Сержант]] морської піхоти Т. К. Брукс (старшина 130-мм башти лінкора «Прінс офПринц УелсУельський»)}}

На моментчас завершення будівництва корабель вийшов досить незвичайним для моряків, які не звикли до того, що добре озброєний і сильно броньований корабель може розвивати швидкість в 31 вузол. Тому існували розбіжності з приводу того, до якого ж класу віднести цей корабель&nbsp;— до лінкорів чи до лінійних крейсерів. БудучиНа найбільшимчас бойовимпобудови кораблемвін набув моментнайбільшим побудови,бойовим вінкораблем і поєднав у собі високупотужну вогневу міць (відповідну [[Лінійні кораблі типу «Куїн Елізабет»|лінкорам типів «Куїн Елізабет»]] і [[Лінійні кораблі типу «Рівендж»|«Рівендж»]], сильнеміцне бронювання (хоч івоно дещо ій поступалося цим кораблям, але в цілому воно було досить потужним) і високу швидкість ходу. За цимцими показникомпоказниками «Гуд» перевершував майже всі як лінкори, так і лінійні крейсеракрейсери. Таким чином, британці змоглизуміли створити цілком збалансований корабель, який перевершував всіусі кораблі, здатні тримати такийтаку жеж (або навітьчи більшийбільшу) хідшвидкість, і був швидкохіднішимшвидшим більш потужних кораблів (адже це дозволяло встановлюватитримати вигідну для себе дистанцію бою). У корабля були ій недоліки. Це недостатнє бронювання палуб (що, швидше за все, ій зіграловідіграло фатальну роль у долі лінійного крейсера), [[барбет]]ів і траверзи. Протиторпедний захист був невдалим, що підтверджує загибель дредноута «Одейшес» від підриву на одній-єдиній міні. Для свого часу «Гуд» був кораблем, який було дуже важко здолати в бою, але за відсутності серйозних модернізацій до початку Другої світової війни він застарів. Бронювання на ньому істотно не посилювалася, кут піднесення гармат не збільшувався (що негативно позначилося на дальності стрільби), а знос механізмів не дозволяв розвивати швидкість більше 27-28 вузлів.

У підсумку, цьому одному з найбільш збалансованих, (на моментчас своєї появи,) кораблю до початку війни стало небезпечно підставлятися під удар сучаснихновітніх швидкохідних лінкорів [[Bismarck (1939)|«Бісмарк»]], [[Лінійні кораблі типу «Рішельє»|«Рішельє»]], [[Лінійні кораблі типу «Норт Керолайна»|«Норт Керолайна»]] і «[[Лінійні кораблі типу «Літторіо»|Літторіо]]». Вони мали перевагу в швидкості на 2-3 вузли (крім «Норт Керолайн»), рівність або навіть перевагу в озброєнні (8вісім 380-мм гармат&nbsp;— «Бісмарк», «Рішельє»,; 9дев'ять 381-мм гармат&nbsp;— «Літторіо», 9дев'ять 406-мм гармат&nbsp;— «Норт Керолайн»), а також ву цілому більш сильнепотужніше бронювання, тому «Гуд» програвав усім без винятку „однокласникам“. Такого стану речей можна було б уникнути, якщо вб у міжвоєнний період лінійний крейсер пройшов би одну-дві великізначні модернізації. За цей періодчас стався помітний прогрес ву котлотурбінних установках помітно просунувся. Замінивши котли ій турбіни, можна було б домогтися значного полегшеннязначно всійполегшити силовоїсилову установкиустановку, а зекономленуза вагурахунок пуститизекономленої наваги посиленняпосилити бронювання. Також необхідно було збільшити кут піднесення стволів з 30 градусів до 35-45°, що забезпечило б приріст узбільшення дальності стрільби.

У результаті цих заходів британці отримали б достатньо повноцінний швидкохідний [[лінкор]], здатний якщо і не битися на рівних з новітніми зарубіжними лінкорами, то, принаймні, дати їм гідну відсіч, а ось модернізовані лінкори ій лінійні крейсери часів Першої Світової були б йому цілком „по зубам“зубах“ (найшвидкішінайшвидші з них розвивали швидкість 30 вузлів, але при цьому поступалися в озброєнні ій бронюванні (навіть після модернізації)&nbsp;— це ій італійські дредноути, і менш швидкісні, але дещотрохи краще озброєні і сильнішей захищені (на тлі італійців) японські лінкори. Старі ж лінкори інших країн були занадто тихохідніповільні (американські типів [[Лінійні кораблі типу «Нью-Мексико»|«Нью-Мексико»]], [[Лінійні кораблі типу «Теннессі»|«Теннессі»]], [[Лінійні кораблі типу «Колорадо»|«Колорадо»]], і більшй старістаріші, а також французькі типів [[Лінійні кораблі типу «Курбе»|«Курбе»]] ій [[Лінійні кораблі типу «Бретань»|«Бретань»]]). Однак «Гуд» "був як би" обличчям британського флоту ій увесь час потрібен був у строю, а не в доці. Саме ця цінність корабля для британського флоту ій змушувала використовуватизастосовувати його по повній програмібезперервно, що ув результаті обернулося для нього вельми плачевно … Міг докуватися тільки в трьох місцях: [[Портсмут]], [[Розайт]] і приватний док «Гладстон-Док» ву Ліверпулі. Під нього спеціально модернізували Королівський док №&nbsp;2. Через перевантаження по відношенню довідносно початкового проекту (осадуосадка на 1, 14&nbsp;м більше проектної) частинучастина головного броньового пояса пішла під воду, відповідно, зменшився надводнийзахист бортнадводного борту. ПоЗ ційцієї жеж причині,причини (через низький борт,) прина великихвеликій швидкостях,швидкості корму постійно заливало водою.