Битва під Лоєвом (1649): відмінності між версіями

У квітні [[1649]] р. у ході очищення українських земель від іноземного панування і формування території [[козацька держава|козацької держави]] сіверський [[полковник]] [[Мартин Небаба]] зайняв [[Гомель]], а чернігівський полковник [[Пободайло Степан|Степан Пободайло]] — [[Любеч]] і [[Лоїв]]. З кінця травня литовські війська різко активізували бойові операції в [[Білорусь|Білорусі]] проти повстанців і козацьких загонів. Наприкінці червня у зв'язку з наближенням вирішальних подій, які призвели до [[Зборівська битва|битви під Зборовом]], [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Януш Радзивілл]] з [[Вінцент Корвін-Госевський|Вінцентом Корвіном-Госевским]] отримав наказ вдарити на [[Київ]]. У червні 1649 р. Януш Радзивілл зосередив своє військо чисельністю 7.301 осіб (822 [[Гусари (рід кавалерії)|гусара]], 1660 [[драгун]]ів, 2009 панцерних козаків, 150101500 німецької піхоти і 700 гайдуків) у районі [[Річиця (Гомельська область)|Річиці]] і звідси, як з базового табору, розпочав бойові дії проти сотень [[Чернігівський полк|Чернігівського]] і Сіверського козацьких полків, а також селянських повстанських загонів, що діяли на правобережній Білорусі.