Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
 
== Молоді роки ==
Народився у [[Версаль|Версалі]]. Був сином Людовика, дофіна Франції ([[1661]]-[[1711]]) та онуком короля Франції Людовика XIV. Виховувася у французькому дусі, його мати&nbsp;— Марія Анна Баварська ([[1660]]–[[1690]]) не брала у вихованні сина ніякої участі. Головним вихователем Філіпа до [[1697]] року був Франсуа Фенелон. Серйозно впливав на нього також король Франції, який дізнавшись про смерть [[Карл II Зачарований|Карла II]], короля Іспанії в [[1700]] році, сказав: «Будьте гарним іспанцем, це зараз ваш найблагородніший обов'язок. Але не забувайте, щоб зберегти згоду між двома націями, що ви народилися французом. Це засіб зробити її щасливою та зберегти мир у Європі»<ref>Сен-Симон «Мемуары». Т.1, с.260</ref>.
 
== Війна за іспанський спадок ==
[[Файл:Western Europe Utrecht Treaty.jpg|thumb|left|230px|Європа у 1713 році, після Утрехтського та Раштатського миру.]]
 
В [[1700]] році перед [[Людовик XIV|Людовиком XIV]] стояв непростий вибір. Принявши заповіт померлого Карла II (згідно з яким володіння Іспанії повинні залишатися неподільними) він порушував попередні домовленності з Австрією та Англією стосовно розподілу іспанських територій у Єврові та іспанських колоній.. У разі відмови від заповіту іспанського короля, новим королем става представник австрійських Габсбургів, що було неприпустимо. Дотримання угоди щодо розподілу іспанських володінь призвело би до конфлікту з Іспанією. Врешті решт Людовик прийняв заповіт Карла II. У лютому [[1701]] року Філіп приїхав до Мадриду. Ситуацію погіршив наказ Людовика XIV Паризькому парламенту затвердити законність прав Філіпа на французький престол. Король Франції також відправив свої війська до іспанських Нідерландів, що було порушенням Рісвікського миру [[1697]] року. Французьким торговим компаніям було надано привілеї щодо торгівлі в іспанських колоніях, зокрема асьєнто (монополію на постачання чорношкірих рабів до колоній). Внаслідок всього цього розпочалася [[Війна за іспанську спадщину]]. Вона йшла із зміним успіхом&nbsp;— В Іспанії, Нідерландах, Німеччині та Італії. Але все ж таки об'єднані сили Франції та Іспанії програли. Згідно з Утрезтським миром від [[11 квітня]] та [[13 липня]] [[1713]] року Філіп V визнавався королем Іспанії. Натомість він відмовився від прав на корону Франції. До австрії відійшли південні Нідерланди, Неаполь та Сардинія, герцог Савойський Віктор Амадей II отримав Сицилію, Англія&nbsp;— Гібралта, Мальорку та 30 років асьєнто.
 
== Внутрішня політика ==
Правління Філіпа V&nbsp;— це період суцільних воєн. Після Утрехтського миру Іспанія не відмовилася від спроб повернути свої втрачені володіння, насамперед в Італії. Цьому сприял також другий шлюб Філіпа із Елизаветою Фарнезе, спадкоємицею герцогств Парма, П'янченца та Тоскона. Розпочалася нова війна. Вона тривала у [[1717]]–[[1719]] роках. Проти Іспанії виступили Англія. Франція, Нідерланди та імператор Священної Римської імперії. За її наслідками Іспанія відмовлялася від Сардинії, Сицилії та Неаполя, взаєм син Філіпа V Карл отримав кандидатське право на Парму, П'янченцу та Тоскану. Відбувся обмін&nbsp;— Савойя отримала Сардинія, а Австрія&nbsp;— Сицилію.
 
Але суперечки між еликими державами залишалися. [[1 травня]] [[1725]] року у Відні укладено угоду між Іспанією та Священною Римською імперією. Імператор Карл VI визнав Філіпа V за короля Іспанії та підтвердив права його сина Карла на Парму й Тоскану, натомість австрійці отримали торгівельні привілеї в Ост-Індії. Це змусило Англію вдатися до військових дій проти Іспанії, в підсумку [[9 листопада]] [[1729]] року в Севільї між Англією та Іспанією укладено договір, згідно з яким союз з імператором розторгався, було підтверджено минулі торгівельні привілеї англійців та французів. Натомість англійських флот доставив інфанта Карла в його володіння&nbsp;— герцогство Пармське й Тосканське.
 
Незабаром при голові уряду Хосе Патіньо почалося зближення Іспанії та Франції. [[7 листопада]] [[1733]] року укладено так званний перший сімейний пакт. Він повинен був забезпечити італійські володіння Іспанії.
 
В [[1734]] році Філіп V скористався з міжнародної ситуації&nbsp;— Війни за польську спадщину&nbsp;— й захопив Неаполь та Сицилію для свого сина Карла, герцога Пармського і Тосканського. Асвтрія це визначала у віденьскому мирі від 3 жовтня 1735 року. Натомість Філіп V та його син Карл відмовилися від Парми й Тоскани на користь австрійських Габсбургів.
{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0"
| width="25%" | Попередник<br/>[[Карл II Зачарований]]<br/>[[Луїс I]]
| width="10%" | [[Файл:Royal Arms of Spain (15801700-16681761).svg|50px]]
| width="20%" | '''[[Король Іспанії]]'''<br/>[[1700]]-[[1724]]<br/>[[1724]]-[[1746]]
| width="10%" | [[Файл:Royal Arms of Spain (15801700-16681761).svg|50px]]
| width="25%" | Наступник<br/>[[Луїс I]]<br/>[[Фердинанд VI]]
|}
6450

редагувань