Історія Києво-Печерської лаври: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TeoBot (обговорення | внесок)
м правопис за допомогою AWB
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Рядок 30:
В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус [[Лавра|«лаври»]] — головного великого монастиря. У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.
[[Файл:Києво-Печерська лавра Київ 1888.jpg|left|thumb|225пкс|Києво-Печерська лавра, 1888 рік]]
Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стеліпу́стині (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Московії (Росії) і Білорусі. Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром [[Літописи|літописання]]. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці [[Нестор Літописець|Нестор]] (автор [[Повість временних літ|«Повісті временних літ»]]), Нікон, Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено «[[Києво-Печерський патерик]]» — важливе джерело історії Києва.
 
Києво-Печерська лавра здійснювала широке будівництво ще з одинадцятого століття (Успенський собор, Троїцька надбрамна церква). Наприкінці дванадцятого століття навколо Києво-Печерської лаври було зведено оборонні стіни. У 1698—1701 році паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і баштами. У 1731—1744 році споруджено [[Велика Лаврська дзвіниця|Велику Лаврську дзвіницю]], висота якої — 96,52 метра.
 
На території Лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, [[Антоній Печерський|Антоній]], [[Авраамій Печерський|Авраамій]], [[Агапій Печерський|Агапій]], [[Еразм Печерський|Еразм]] та [[Феодосій Печерський|Феодосій Печерські]], князі [[Олелько Володимирович]], [[Скиргайло Ольгердович]], митрополит [[Петро Могила]], друкар [[Беринда Памво]], біля трапезної — генеральний суддя українського війська [[Кочубей Василь]] і полтавський полковник [[Іскра Іван Іванович|І.Іван Іскра]]. У церкві [[Церква Спаса на Берестові|Спаса на Берестові]] — засновник [[Москва|Москви]] [[Юрій Долгорукий]].
 
Трагічні події після [[1917]] року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було зв'язано з Православною Церквою. 25 січня 1918 року в стінах Лаври був замучений перший новомученик руський митрополит Київський і Галицький Володимир, а в 1920 році Лавру закрили. В 1941 році, відступаючими радянськими військами було заміновано та підірвано Свято-Успенський собор. Під час німецької окупації Києва монастир удалося відродити, але не надовго — у 1961 році ченців знову вигнали зі стін обителі.