Відмінності між версіями «Лінія Тразімено»

м
вікіфікація
(доповнення)
м (вікіфікація)
{{Італійська кампанія (1943—1945)}}
[[Файл:Rome2Arno1944.jpg|thumb|right|300px|Карта просування союзних військ після опанування Риму поздовж західного узбережжя Італії від столиці до [[Готська лінія|Готської лінії]]. Лінія Тразімено — перша оборонна лінія північніше Риму]]
'''Лінія Тразімено''' ({{lang-de|Trasimene Linie}}) — проміжний [[Лінія оборони|оборонний рубіж]] військ німецького Вермахту в західній частині Центральної [[Італія|Італії]] за часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Оборонна лінія, що отримала назву на честь італійського озера [[Тразімено]], поблизу якого сталася [[Битва при Тразименському озері|славетна битва]] часів [[Друга Пунічна війна|Другої Пунічної війни]] [[217 до н. е.]], слугувала основним рубежем стримання наступу англо-американських військ у ході Італійської кампанії, після того, як вони опанували Рим і намагалися продовжити рух вперед на північ [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострову]]. Іноді в документах ця лінія носитьносила назву — «лінія Альберта», на честь німецького головнокомандувача [[Головнокомандування Вермахту «Південний Захід»]], [[генерал-фельдмаршал]]а [[Альберт Кессельрінг|Альберта Кессельрінга]].
 
Бої на цій оборонній лінії дозволили німцям затримати просування союзних військ на північ майже на місяць. [[14-а армія (Третій Рейх)|14-а польова армія]] [[генерал-полковник]]а [[Еберхард фон Маккензен|Е.фон Маккензена]] у взаємодії з [[10-а армія (Третій Рейх)|10-ою армією]] генерала [[Генріх фон Фітингоф|Г. фон Фітингоф]] своїми діями дали можливість основним силам [[Головнокомандування Вермахту «Південний Захід»]] перейти до оборони на головному рубежі німецької оборони — на [[Готська лінія|Готській лінії]].
 
== Зміст ==
[[4 червня]] 1944, союзники опанували столицю Італії Рим, що сталося після прориву військ фельдмаршала [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александера]] біля [[Кассіно]] та [[Анціо]] в ході операції «Діадема» у травні 1944, німецькі 14-а та 10-а армії почали відступати у північному напрямку: 14-а генерала фон Маккензена відходила поздовж [[Тірренське море|тірренського узбережжя]] і 10-а через центральну Італію та [[Адріатичне море|адріатичного узбережжя]] країни. Темп відходу німецьких військ був високий, між їх арміями та союзниками утворився величезний розрив; англо-американські формування просувалися по 10 км на день, місцями фланги обох армій ВермаїтуВермахту не були прикрити, існувала загроза їх [[оточення]].
 
6 червня [[фельдмаршал]] [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александер]], головнокомандувач усіма військами антигітлерівської коаліції в Італії, отримав від Верховного Головнокомандувача союзними військами у Середземномор'ї генерала сера Генрі Вілсона наказ прискорити просування своїх військ і якомога швидше подолати відстань 170 миль до оборонних позицій німців між Пізи до Ріміні (рубежі Готської лінії) та не дати ворогу можливості надійно закріпитися на цьому рубежі й створити ще один фортифікаційний рубіж на кшталт [[Зимова лінія|Зимової лінії]].
 
5-а американська армія генерала М.Кларка з VI-м корпусом, як передовими силами наступаючих військ, вирушала з боями поздовж узбережжя та італійського шосе № 1, в той час, як II-й корпус наступав поздовж шосе № 2 в напрямку на [[Вітербо]]. На правому фланзі американських військ в голові британської 8-ої армії, на північ рвався [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII-й корпус]], який наступав по шосе № 3 на [[Терні]] та Перугіа[[Перуджа]], на самому крайньому правому фланзі, поздовж адріатичного берега Італії йшов [[5-й армійський корпус (Велика Британія)|V-й корпус]] [[британська армія|британської армії]].
 
Німецький [[головнокомандувач]] [[генерал-фельдмаршал]] А.Кессельрінг, протягом 2-х тижнів, демонструючи дивовижні та незвичні тактичні й оперативні навички і вміння, спромігся маневрувати своїми виснаженими й, по суті, розгромленими формуваннями таким чином, що його війська не потрапили у пастку, запобігли оточення й вийшли на оборонні позиції поблизу Тразіменського озера. Цьому в значній мірі допомогла плутанина у керівництві союзників, коли вони розпочали ротацію своїх формувань, що наступали. II-й і VI-й корпуси замінялися американським IV-м корпусом і Французьким експедиційним корпусом, британський X-й корпус також був введений у бойові порядки на правому фланзі [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII-го корпусу]], у той час, як війська V-го корпусу змінювалися підрозділами польського [[II-й армійський корпус (Польща)|II-го корпусу]].
 
== Див. також ==