Відмінності між версіями «Лінія Тразімено»

доповнення
(доповнення)
(доповнення)
[[4 червня]] 1944, союзники опанували столицю Італії Рим, що сталося після прориву військ фельдмаршала [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александера]] біля [[Кассіно]] та [[Анціо]] в ході операції Діадема у травні 1944, німецькі 14-а та 10-а армії почали відступати у північному напрямку: 14-а генерала фон Маккензена відходила поздовж [[Тірренське море|тірренського узбережжя]] і 10-а через центральну Італію та [[Адріатичне море|адріатичного узбережжя]] країни. Темп відходу німецьких військ був високий, між їх арміями та союзниками утворився величезний розрив; англо-американські формування просувалися по 10 км на день, місцями фланги обох армій Вермаїту не були прикрити, існувала загроза їх [[оточення]].
 
6 червня [[фельдмаршал]] [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александер]], головнокомандувач усіма військами антигітлерівської коаліції в Італії, отримав від Верховного Головнокомандувача союзними військами у Середземномор'ї генерала сера Генрі Вілсона наказ прискорити просування своїх військ і якомога швидше подолати відстань 170 миль до оборонних позицій німців між Пізи до Ріміні (рубежі Готської лінії) та не дати ворогу можливості надійно закріпитися на цьому рубежі й створити ще один фортифікаційний рубіж подібнийна докшталт [[Зимова лінія|Зимової лінії]].
 
5-а американська армія генерала М.Кларка з VI-м корпусом, як передовими силами наступаючих військ, вирушала з боями поздовж узбережжя та італійського шосе № 1, в той час, як II-й корпус наступав поздовж шосе № 2 в напрямку на Вітербо. На правому фланзі американських військ в голові британської 8-ої армії, на північ рвався XIII-й корпус, який наступав по шосе № 3 на Терні та Перугіа, на самому крайньому правому фланзі, поздовж адріатичного берега Італії йшов V-й корпус британської армії.
 
== Див. також ==