Чаушеску безконтрольно брав кредити у країн Заходу, що дуже швидко призвело [[економіка Румунії|економіку Румунії]] до [[Дефолт|колапсу]]. Намагаючись виправити ситуацію, булоуряд проведенопровів [[референдум]] щодо законодавчої заборони на залучення іноземних кредитів, а з [[1980]] р. виплата боргів стала пріоритетним напрямком румунської економіки. У результаті чого до 1989 р. Румунії все-таки вдалось розрахуватись за усіма кредитами і вона стала чи не найбіднішою державою Східного блоку, не враховуючи [[Албанія|Албанію]].
У Румунії існував «культ особи» Ніколае Чаушеску. Однак 1989 р. у Румунії відбулась [[Румунська революція 1989|революція]]. Рятуючись від багатотисячного натовпу біля телецентру в [[Бухарест]]і, Чаушеску залишивпокинув столицю разом із дружиною [[Олена Чаушеску|Оленою]] на гелікоптері, потім вони продовжили втечу на автомобілі, та все ж були затримані поблизу міста [[Тирговіште]]. У ньому ж було організовано трибунал, що виніс вирок про страту. Голова суду, що засудив подружжя Чаушеску, згодом закінчивнаклав на життясебе самогубствомруки.<ref>[http://www.redstar.ru/2004/02/28_02/5_01.html Матеріал газети «Червона зірка»]</ref>
== Політика ==
Образив Королівську сім'ю під час візиту до [[Лондон]]а у 1978 році, коли під час святкового прийому ув Букінгемському палаці наказав своєму слузі скуштувати їжу. Також він приїхав зі своїми простирадлами і дезінфікуючимидезінфекційними засобами.
== Страта ==
[[Файл:Nicolae Ceausescu.png|міні|ліворуч|180px]]
Вирок було негайно виконано негайно за прискореною правовою процедурою. Відеозапис страти транслювався у багатьох країнах світу. Сьогодні у Румунії стверджують, що треба було судити подружжя Чаушеску у демократичний спосіб. Навіть Президент [[Йон Ілієску]], що очолив державу після подій 1989 р., заявив, що особисто він був проти страти, але у ревкомі його думку не поділяла більшість. Тепер у Румунії вважають за потрібне наново судити Чаушеску, хоча ббодай посмертно. Цікаво також і те, що усявся офіційна документація, за якою було розстріляно Чаушеску, зникла без сліду.<ref>[http://www.rg.ru/2003/12/22/rumynia.html Російська газета від 22 грудня 2003 р.]</ref>
