Верхова їзда: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м оформлення
наголос, виправлено визначення
Рядок 1:
[[Файл:Nick Skelton on Arko.jpg|міні|Подолання перешкоди під час змагань.]]
 
'''Верхова́ їзда́''', або '''їзда́ ве́рхи''' — спосіб пересування, при якому людина знаходиться на спині тварини (найчастіше [[Кінь свійський|коня]], рідше — [[віслюк]]а, [[верблюд]]а, [[слон]]а й ін.). У більш вузькому сенсі — один з видів аматорського спорту або дозвілля. У професійному кінному спорті верхова їзда поділяється на окремі дисципліни, як от [[перегони]], [[виїздка]], [[конкур]], [[триборство]], [[джиґітівка]]. Використання верхової їзди з лікувальною метою називається [[Іпотерапія|іпотерапією]].
'''Верхова їзда'''&nbsp;— вид спорту<ref>{{cite web|url=http://www.thefreedictionary.com/equestrian |title=equestrian - definition of equestrian by the Free Online Dictionary, Thesaurus and Encyclopedia |publisher=Thefreedictionary.com |date= |accessdate=2013-07-01}}</ref> з давньою історією та один з олімпійських видів спорту.
 
== Історична довідка ==
== Історія ==
Вперше [[кінь]] пішов під сідло людини в [[Азія|Азії]]; звичайно приписують це [скіфському племені [[сколоти|сколотів]]. [[Європейці]] запозичили цей спосіб пересування у [[перси|персів]], головним чином у військових цілях, і відразу ж досягли в цьому відношенні великого [[Мистецтво|мистецтва]]; великою популярністю користувалися [[кіннота|кінноти]] фессалійська і фракийська; цьому сприяло установа в [[Греція|Греції]], а потім і [[Рим]]і особливих академій верхової їзди. Треба, однак, зауважити, що в епоху римського панування [[кавалерія]] являла собою лише допоміжний вид [[зброя|зброї]] і взагалі була поганою. Саме мистецтво їзди не могло досягти великої висоти, тому що їздили і греки і римляни без сідел і стремен, і без достатньої впевненості в посадці у них тому не могло бути. Тим не менше, їх посадка була практична та легка. Її зміна пішло слідом за винаходом сідла, а потім, пізніше, важких лицарських [[обладунки|обладунків]]. Потім зміни у верховій їзді обумовлювалися щодо військових тактичними вимогами, що пред'являються [[кавалерія|кавалерії]], відносно ж любителіваматорів&nbsp;— вимогами моди на той чи інший рід верхового спорту.
== Особливосі верхвої їзди у різних народів ==
 
Верхова їзда з часу введення її у цивілізованих народів різко розділилася на два роди: просте користування конем без попереднього його навчання і виховання, з вживанням тільки деяких прийомів, що мають на меті підпорядкувати його волю волі [[вершник]]а, і їзда на конях, приготованих для цієї мети за відомими правилам відомої школи. [[Східні народи]] переважно користувалися першим способом, будучи природними кавалеристами, з малих років спорідненими з конем. Таким способом по теперішній час їздять всі азіатські народи, жителі [[Південна Америка|Південної Америки]] (ковбої) почасти наші [[козаки]] і [[Аборигени|тубільці]] [[Кавказ]]у і більшість наїздників-самоучок, напр. [[фермер]]и, [[селяни]] тощо. Не можна не помітити, що так звані природні вершники також мають деякі строго певні правила верхової їзди, вироблені практикою і передані з покоління в покоління, нашим же козакам довелося внаслідок тактичних вимог прийняти деякі прийоми і правила у культурних або штучних наїзників, але все-таки, залишивши в основі їзди свої принципи. Всі [[європейські народи]] прийняли штучний спосіб верхової їзди, який протягом багатьох століть піддався вельми багатьох змін, і в даний час ще не можна сказати, що навіть загальні принципи верхової їзди, не тільки окремі більш дрібні правила, були встановлені цілком виразно і вважалися б безперечними.
== ОсобливосіОсобливості верхвоїверхової їзди у різних народів ==
Верхова їзда з часу введення її у цивілізованих народів різко розділилася на два роди: просте користування конем без попереднього його навчання і виховання, з вживанням тільки деяких прийомів, що мають на меті підпорядкувати його волю волі [[вершник]]а, і їзда на конях, приготованих для цієї мети за відомими правилам відомої школи. [[Східні народи]] переважно користувалися першим способом, будучи природними кавалеристами, з малих років спорідненими з конем. Таким способом по теперішній час їздять всі азіатськіазійські народи, жителі [[Південна Америка|Південної Америки]] (ковбої) почасти наші [[козаки]] і [[Аборигени|тубільці]] [[Кавказ]]у і більшість наїздників-самоучок, напр.наприклад [[фермер]]и, [[селяни]] тощо. Не можна не помітити, що так звані природні вершники також мають деякі строго певні правила верхової їзди, вироблені практикою і передані з покоління в покоління, нашим же козакам довелося внаслідок тактичних вимог прийняти деякі прийоми і правила у культурних або штучних наїзників, але все-таки, залишивши в основі їзди свої принципи. Всі [[європейські народи]] прийняли штучний спосіб верхової їзди, який протягом багатьох століть піддався вельми багатьох змін, і в даний час ще не можна сказати, що навіть загальні принципи верхової їзди, не тільки окремі більш дрібні правила, були встановлені цілком виразно і вважалися б безперечними.
 
== Див. також ==
* [[Кінний спорт]]
 
== Джерела ==
 
{{без джерел}}
== Посилання ==
{{reflist}}
 
{{sport-stub}}