Вікіпедія

Мірко Дмитрій Петрович-Негош: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м зображення
Рядок 1:
 
{{Особа2
| ім'я = Мірко Дмитрій Петрович-Негош
Рядок 5 ⟶ 4:
|повне ім'я = Мирко Димитриje Петровић-Његош
| посада = Гранд воєвода Грахова і Зети
| зображення = PrincPrince Mirko Dmitrijof Montenegro.jpg
| підпис_зображення = Принц Мірко Дмитрій Петрович-Негош, Гранд Воєвода Грахова та Зети, (17.IV.1879-02.III.1918)
| дружина = [[Наталія Костянтинович|Наталія Констянтинович]]
Рядок 33 ⟶ 32:
== Дитинство і освіта ==
 
Князь Мірко народився 17 квітня 1879 в головному королівському палаці в Цетинє. 28 квітня того ж року був похрещенний, його хрещеним батьком був грецький король [[Георг I (король Греції)|Георг I]]. Його дитинство в Цетинє було дуже щасливе. Він ріс разом з своїми братами і сестрами і був з дитинства дуже талановитим і яскравим хлопчиком.
 
Здобув освіту в Цетинє у місцевому військовому училищі, коротко вивчав право в Греції. Згодом вступив у військову академію в [[Трієст]]і.
Рядок 39 ⟶ 38:
== Шлюб і діти ==
[[Файл:Mirko1.JPG|left|thumb|Принц Мірко Петрович-Негош]]
Після навчання в Трієсті Мірко познайомився з дуже чарівною, молодою дівчиною [[Наталія Костянтинович|Наталією Костантинович]], яка була членом сербської королівської династії. Вони відразу ж почали листуватися. Під час державного візиту до [[Франції]] в 1900 році в [[Ніцца|Ніцці]] Мірко зустрівся з Наталією і тут же зізнався в коханні. Майже відразу ж запитав батька (тоді принца) Ніколи I дозволу на заручини і благословення. Нікола I розумів, що цей шлюб у майбутньому забезпечить можливість їхній династії посісти сербський престол.
[[Файл:Mirko & Nat.JPG|frame|Князь Мірко Дмитрій Негош-Петрович і Наталія Константинович]]
[[Файл:Natálie Konstantinović, princezna černohorská - Langhans Vystava Praha.JPG|left|thumb|Наталія Костянтинович, принцеса Чорногорська, у 1905 році в Празі]]
Рядок 49 ⟶ 48:
Батько і син домовилися тримати свої плани у таємниці, і князь Нікола І вирішив скористатися своїм візитом до Сант-Петербургу у листопаді 1901, щоб отримати схвалення царя Миколи ІІ. Цей візит тримався також у таємниці. Головною метою було обговорення військового питання, хоча не виключено, що говорилося і про можливість Мірко посісти сербський трон.
 
Міністр закордоний справ Гавро Вукочич переконав князя Ніколу, що краще безпосередньо звернутися до царя Олександра Обреновича стосовно шлюбу. І в лютому 1902 він був відправлений в Белград. Там зустрівся із міністром закордоних справ Сербії, який погодився представити королю одруження Мірко на Наталії як шлюб по любові.
 
Відповідь короля Олександра був несхвальна, але він все-таки пішов на поступки:
{{цитата|"Скажи князю Ніколі пробачити мене за чесну відповідь, я повинен визнати, що цей шлюб не буде приємний для мене. Єдине, що я можу обіцяти, це залишатися байдужим до закоханої пари... наші сімейні узи розірвані назавжди, тому що сім'я Карагеоргієвичів навіки образила мене і королеву ... Я тільки благаю принца Ніколу, брате мій, тримати пару подалі від мого зору...Ваш Мірко з'являється в пресі часто. Він навіть заявляє, що є претендентом на сербський престол. Ні я, ні мій народ не може зрозуміти, за яким правом він може навіть мріяти про сербський трон ...Ось чому я прошу принца,захистити мене від своїх газетних історій".}}
 
Гавро Вукотіч був радий, що король прийняв неминучість шлюбу, але навряд чи міг гарантувати, що змусить замовкнути пресу і порадив королю просто ігнорувати її. Відповідь короля Олександра була досить влучною і проникливою: "«Це було б добре, якби можна було залишитися байдужим перед обличчям громадської думки. Але громадська думка сьогодні має таку силу яка б дорівнювала англійському флоту і її слід розглядати найсерйознішим чином!"»<ref>[http://theesotericcuriosa.blogspot.com/2010/01/right-royal-balkan-debacle-mirko.html A "«Hornet's Nest"» Of A Royal Balkan Debacle: Mirko & Natalia]</ref>
 
Мірко Петрович-Негош і Наталія Костянтинович одружилися у 1902 році<ref>[http://books.google.com.ua/books?id=Z1DXSiI3fxkC&pg=PA79&lpg=PA79&dq=Nicholas+II+the+prince+of+montenegro+as+the+architect&source=bl&ots=2g9Ua6xh_e&sig=xhIaCc2IYgoDoXkKZfCG6qnY_L0&hl=ru&sa=X&ei=Tq1zVKCgKOL4yQOFu4DgBw&ved=0CEIQ6AEwBA#v=onepage&q&f=false Milena Petrovic-Njegos. My Father, the Prince, 2000. p.38]</ref>. Весільна церемонія відбулася 25 липня 1902 в Чорногорській Православній Церкві Баіч в Цетинє. На весіллі були присутні деякі важливі гості з-за кордрну -&nbsp;— російський великий князь Петро Михайлович, грецький принц Георг Крістофер.
 
У шлюбі князя Мірко і Наталії, яка стала чорногорською принцесою, народилося п'ятеро дітей:
 
* Стеван (1903-19081903–1908)
* Станіслав (1905-19071905–1907)
* [[Михайло Негош Петрович|Михайло]] (1908-19861908–1986) -&nbsp;— глава династії Петровичей-Негошей, претендент на трон Чорногорії.
* Павло (1910-19331910–1933)
* Еманнуїл (1912-19281912–1928)<ref>[http://www.njegos.org/petrovics/family.htm Family of King Nikola Petrovic Njegos]</ref>
 
Серйозним ударом по сім'ї стала смерть двох старших синів ще в ранньому дитинстві від туберкульозу. Третій їхній син Михайло, після зречення наслідного принца Данила, у віці 13-и років став головою королівського двору Петровичів і претендентом на трон.
 
У 1916 році королівській сім'ї Чорногорії довелося відправитися у вигнання, через рік Сербія і Чорногорія були анексовані. В 1918 уряд Чорногорії позбавив династію Петрович-Негош права на престол.
 
== Сербський престол ==
[[Файл:Prince Mirko of Montenegro circa 1915.jpg|left|Принц Мірко Дмитрій у 19101915 році|frameless]]
Оскільки дружина князя Мірко була онука Олександра Костянтиновича, який одружився в 1842 році на Анке (Ганні) Обренович, що походила з сербського княжого і королівського дому Обреновичів, -&nbsp;— була досягнута домовленість з сербським урядом про те, що князь Мірко буде проголошений спадковим принцом Сербії в разі, якщо шлюб короля Олександра Обреновича і королеви Драги виявиться бездітним.
Втім, в 1903 році князь Мірко втратив навіть теоретичний шанс зійти на сербський престол -&nbsp;— внаслідок подій, що трапилися в той же рік -&nbsp;— вбивства Олександра і Драги та коронування Петра Карагеоргійовича -&nbsp;— колишнього зятя князя Мірко.
 
У 1911 році Мірко і Наталія вступили в таємне товариство [[Чорна рука|"«Чорна рука"»]] ("«Єдність або смерть"»), яке ставило за мету об'єднати всіх сербів на Балканах (особливо, які перебували у складі [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]). Парадокс ситуації полягав у тому, що кістяк "«Чорної руки"» складали старі вороги княжого і королівського дому Обренович<ref>[http://theesotericcuriosa.blogspot.com/2010/01/right-royal-balkan-debacle-mirko.html A "«Hornet's Nest"» Of A Royal Balkan Debacle: Mirko & Natalia.]</ref>.
 
== Останні роки життя ==
 
21 січня 1916 австро-німецькі війська окупували [[Чорногорія|Чорногорію]]. Король Нікола I, разом з усією своєю сім'єю, покинув Батьківщинну і переїхав до [[Франція|Франції]]. У 1917 році князь Мірко офіційно розлучився зі своєю дружиною, переїхав з [[Париж|Парижа]]а до [[Відень|Відня]], де оселився неподалік від королівського палацу Хофбург і помер в наступному, 1918 році (не виключено, що був отруєний). Незабаром після смерті Мірка, його десятирічний син Принц Михайло переїхав з матір'ю з Відня до Парижа, де його вихованням зайнялися члени Чорногорської Королівської родини. У 1921 році, після смерті короля-вигнанця Ніколи I і незабаром після загадкового зречення наслідного принца Данила ІІІ, тринадцятирічний Принц Михайло став головою дому Петровичів-Негошів.
 
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мірко_Дмитрій_Петрович-Негош