Білгорай: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 52:
Вже в XVII ст. Білґорай славився як сіткарський центр. Перші відомості про існування цеху сіткарів в місті походять з 1710 р. Білгорайські сітки продавалися в Росію, Німеччину, Францію, Туреччину, Персію, а сіткарі в XVII ст. становили близько 90 % мешканців міста та часто мали великі маєтки.
Більшість будинків в Білґораї були з дерева (завдяки сусідству з Пущею Сольською), через що в містечку ставалося багато пожеж. Найбільший з них трапився в 1648 р., після підпалу міста козаками. Також часто Білґорай ставав жертвою нападів ворожих військ - наприклад в 1655 р. місто було вщент зруйноване шведами.
Większość budynków znajdujących się w Biłgoraju budowana była z drewna (dzięki sąsiedztwu lasów Puszczy Solskiej), przez co miasteczko łatwo padało ofiarą wielu pożarów. Największy z nich miał miejsce w 1648, po podpaleniu miasta przez Kozaków. Biłgoraj też często padał ofiarą najazdów wrogich wojsk – np. w 1655 miasto zostało doszczętnie zniszczone przez Szwedów.
Під час Барської конфедерації під Білґораєм відбувалося протистояння польських та російських військ. Після того, як повстання Костюшка було придушене Білгорай опинився під контролем Австрії. Після 1809 р. місто на нетривалий час увійшло до складу Варшавського князівства, після чого в 1815 р. місто було привласнене Росією. Розвиток міста сильно сповільнився, відбувалося збідніння його мешканців.
Населення Білґораю на межі XVIII i XIX ст. становило близько 3 тис. жителів, а до 1865 р. виросло до 6 тис. Таким чином, місто було третім за чисельністю населення в Люблінській губернії Російської імперії (після Любліна і Грубешіва).
В 1806 р. власником Білґорая став Станіслав Костка Новаковський. Він збудував в місті величну резиденцію, поблизу якої був ставок по якому плавали гондоли та амфітеатр. Новаковський запрошував гостювати до неї видатних постатей, зокрема Яна Генрика Домровського, князя Юзефа Понятовського, Чипріяна Ґодебського, а за деякими джерелами гостював у нього і Наполеон Бонапарт. Після смерті Станіслава власником міста став його син Едвард, після нього Білґорай перейшов до чоловіка дочки Станіслава, Теодори - Валеріана Платонова. Після поразки січневого повстання, в 1864 р. Білґорай було продано російському уряду і він почав виконувати функції повітового міста.
== Відомі люди, пов'язані з містом ==
[[Файл:Isaac Bashevis Singer.jpg|thumb|230px|Ісаак Башевіс Зінґер (1988)]]
| |||