Работоргівля: відмінності між версіями

Продаж рабів на ринку в [[Ємен|Ємені]]. У стародавні часи раби&nbsp;— [[негри]] вивозилися в Єгипет, [[Фінікія|Фінікію]], [[Греція|Грецію]], [[Рим]]. Пізніше [[араби]] стали вивозити їх у Північну Африку, Аравію, Туреччину, [[Персія|Персію]]. В XIX столітті головним центром арабської работоргівлі стали [[Занзібар]] і Єгипет. Звідси работорговці відправлялися з озброєними загонами вглиб Африки&nbsp;— в країни по верхів'ях [[Ніл|Ніла]] і [[Конго (річка)|Конг]]<nowiki/>о і в область [[Великі Озера|Великих озер]], виробляли там спустошливі набіги, засновували, місцями, укріплені станції і доставляли рабів до прибережних пунктів східної Африки. Заборона в кінці XIX століття англійським урядом работоргівлі в Єгипті, європейська колонізація тропічної східної Африки і заходи, вжиті бельгійською владою [[Конго]], привели до різкого скорочення арабської работоргівлі і перетворенню її в незаконну. У такому вигляді вона тривала весь XX століття. В [[Саудівська Аравія|Саудівської Аравії]] рабство офіційно скасували тільки в 80-х роках XX століття, втім як кримінальний [[бізнес]], торгівля рабами і рабинями триває там і в інших країнах Аравії і Арабського світу і нині.

 

Картина Жан-Леона Жерома «невільничим ринок»

Работоргівля була важливою частиною екстенсивної економіки середньовічних держав, створених кочівниками, таких як [[Арабський халіфат]], [[Золота Орда]], [[Кримське ханство]] і [[Османська імперія]]. [[Монголо-татари]], що звернули величезні маси підкореного населення в рабство, продавали рабів як мусульманським купцям, так і італійським торговцям, які володіли з середини XIII-го століття колоніями в північному Причорномор'ї ([[Кафа]] (нині [[Феодосія]]) з [[1266]], Воспоро, Чембало, Тана (Азов), на константинопольському ринку (для заповнення веслярів на [[Галера|галерах]]) та ін

Работоргівля в [[Західна Європа|Західній Європі]] існувала на всьому протязі Середніх століть, зокрема нею займалися скандинавські [[вікінги]] і італійські купці. Генуезці і венеціанці, що володіли торговими [[Факторія|факторіями]] на Чорному та Азовському морях, купували рабів (слов'ян, [[тюрки|тюрків]], [[черкеси|черкесів]]) і продавали їх у країни Середземномор'я, як мусульманські, так і християнські. Слов'янські раби відзначаються в XIV столітті в нотаріальних актах деяких італійських і південнофранцузских міст (Руссільон).

 

У Західну Європу раби стали ввозитися перш за все португальцями з Африки в середині XV століття, а з початку XVI століття іспанці почали доставляти їх в Вест-Індію, португальці&nbsp;— в [[Бразилія|Бразилію]]. Протягом XVI–XVII століть торгівля рабами становила королівський привілей, передавалася приватним особам, здебільшого як [[монополія]], із зобов'язанням доставити в [[Колонія|колонії]] певну кількість рабів у певний час. Розквіт торгівлі неграми пішов з основою великих торгових компаній в Голландії, Франції і Англії (1621–1631&nbsp;рр..), які отримали привілеї на вивезення рабів із західної Африки, на просторі від тропіка Рака до [[мис Доброї Надії|мису Доброї Надії]].