Вірменський собор (Львів): відмінності між версіями

Сам собор неодноразово перебудовувався: в [[1437]] році навколо нього зведено відкриту арочну [[галерея|галерею]], перероблену на північному фасаді в [[захристія|захристію]] ([[1671]]), а згодом в [[ризниця|ризницю]] ([[1731]]). В [[1630]] році прибудовано прямокутну західну [[нава (архітектура)|наву]]. Після пожежі [[1712]] року інтер'єр набуває [[бароко]]вого характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації [[1908]]–[[1927]] років, що здійснювалася під керівництвом архітектора [[Франциск Мончинський|Франциска Мончинського]], замість розібраних житлових будинків з боку вул Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни [[апсида|апсид]] декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури,&nbsp;— накладними арками та [[орнамент]]ами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над [[нава|навою]] XVII століття, фрески, орнаментальний розпис стін і [[вітраж]]і (художник [[Ян Генрик Розен]]), [[мозаїка]] в бані (художник Ю. Мегоффер). [[1930]] року за проектом [[Вітольд Мінкевич|Вітольда Мінкевича]] виконано новий головний вівтар, престол та амвон<ref>''Cielątkowska.&nbsp;R.'' Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej.&nbsp;— Gdańsk: Art-Styl, 1998.&nbsp;— S. 76.&nbsp;— ISBN 83-905682-7-6.</ref>.