Відкрити головне меню

Зміни

3792 байти вилучено ,  4 роки тому
За вимогою пана Білецького
Довжина авлакогенів сягає багатьох сотень кілометрів, ширина — десятків кілометрів. Вони часто межують зі складчастими областями. Виповнюючі авлакоген відклади значної (величезної — до 18 км) потужності утворюють складки, часто досить складні. На території [[Україна|України]] знаходиться [[Дніпровсько-Донецька западина|Дніпровсько-Донецький авлакоген]].
 
У поверхневій структурі авлакогени можуть бути виражені двояко: або розвиненими над ними [[синекліза]]ми, або зонами складчастості чохла. Прикладом співвідношень першого роду може служити [[Українська синекліза]], складена опадами від верхів нижнього карбону до неогену і перекриває [[Дніпровсько-Донецький авлакоген]], виконаний відкладеннями від середнього [[девон]]у до нижнього [[карбон]]у включно. Переродження авлакогенів, спочатку через рівновеликі прогини, в синеклізи представляє звичайне явище, в основі більшої частини, якщо не всіх синекліз (осадових басейнів), повинні перебувати палеоріфти — авлакогени. Ця закономірність отримала назву правила Шатського.
 
Проте далеко не всі авлакогени еволюціонували по шляху перетворення у синеклізи. Інша їх частина піддалася стисненню і перетворилася на складчасті зони різного ступеня складності. В одних випадках це порівняно прості одиночні вали, наприклад [[Вятський вал]] над [[Кировсько-Казанський авлакоген|Кировсько-Казанським авлакогеном]], в інших випадках — складні вали, що складаються з декількох паралельних пасм локальних височин, в третій — справжні інтракратонні складчасті зони досить складної будови, з розривами надвігового типу. Це [[Кельтіберійські гори|Кельтіберійська зона]] [[Іберійський півострів]], зони [[Середній Атлас|Середнього]], [[Високий Атлас|Високого]] і [[Сахарський Атлас|Сахарського]] Атласу в [[Магриб]]і, [[Пальмірид]] в Сирії тощо. У всіх цих прикладах негативні структури — авлакогени — переродилися в позитивні вали, складчасті зони («плакантіклінорії», як їх назвав польський геолог Е . Зноско), тобто відбулася, [[тектонічна інверсія]].
 
Внутрішня структура неінверсованих авлакогенів також буває різного ступеня складності. Крім головних розривів, що обмежують авлакоген, часто спостерігаються паралельні їм, причому всі ці розриви зазвичай відносяться до типу [[лістричний скид|лістричних скидів]]. У осьовій частині широких авлакогенів нерідко перебувають горстові підняття, як, наприклад, [[Сунтарський горст]] у [[Вилюйський авлакоген|Вилюйському авлакогені]].
 
== Джерела ==
201 897

редагувань