Макаріївська церква (Київ): відмінності між версіями

|координати = {{coord|50|28|03.40|N|30|29|31|E|scale:100000_region:UA|display=inline,title}}

Храм на честь [[священномученик]]а [[Святитель Макарій|Макарія]], [[Київська Митрополія|Митрополита Київського]] і всієї Руси (1495—1497), який був убитий татарами на берегах [[Прип'ять|Прип'яті]] в селі Скригалов (Білорусь) під час мандрівки з [[Вільнюс|Вільна]] до Києва.

Вшановуючи 400-річчя тієї трагедії, у 1897 [[Київська Релігійно-Просвітницька Громада]] проводила меморіальні заходи та, зокрема, за півроку збудувала цей храм. Для будівництва цієї церкви було пожертвовано матері з розібраного Дмитрівського храму на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]]. В обґрунтуванні будівництва саме на Татарці згадувалась боротьба з [[єресь|єресями]], що ніби-то мали тут поширення. При храмі до 1917 року існувало братство, що займалося просвітою та благодійністю, працювала школа, денний притулок для дітей, бібліотека.<br /> [[Файл:MakapiB2.JPG|міні|ліворуч|275пкс|Вигляд з церковного подвір'я]]. 1922 року було закрито парафіяльну школу, однак храм продовжував діяти до 1938 року. 1939 року бані було знято (у спустошеному храмі діяла майстерня), однак вже наприкінці 1941 року з дозволу німецької адміністрації храм був поновлений киянами у 1942 році. Відтоді він є головним (і чи не єдиним, після знищення церков Свв. Костянтина та Єлени, [[Церква святого Миколи Йорданського (давня)|Св. Миколи Йорданського]], Феодора Освяченого [[Свято-Феодорівський монастир|Свято-Феодорівського монастиря]]) храмом для декількох столичних місцевостей.<br /> 1947 року в оздобленні храму брав участь народний художник [[Їжакевич Іван Сидорович|Іван Сидорович Їжакевич]].